"Нині Мелані, завтра Василі"

Звичай бавитися у Маланку у деяких регіонах із часом забувся. Найбільше традиція святкувати Маланку збереглася саме на Західній Україні, на Коломийщині зокрема. Кожного року, 13 січня, майже з усіх сіл Коломийського району до міста над Прутом з’їздяться сільські Маланки, щоб представити коломиянам свої виступи. Поглянути на такий маскарад збирається мало не вся Коломия.

Ще б пак, адже це дійство варте того аби бути побаченим і почутим. Сотні переодягнених жидів, чортів, циганів та ще багато різних персонажів виходять з-під будь-якого контролю і влаштовують справжній шабаш, бо коли ще зможуть так попустувати, як не у цей день. Навіть міліція не ризикує втручатись у забави сільських Маланок, щоб не бути втягненою у їхні ігрища.

Серед такого різноманіття сільських гуртів Маланок мою увагу зажди привертала Молодятинська Маланка. Своїм різнобарв’ям костюмів, масок, персонажів Маланка з Молодятина поступається хіба що Бразильському карнавалу. Стільки химер і витівок можна побачити у виконанні тільки молодятинців. Напередодні святкування Маланки ми завітали у Молодятин до людини, без якої просто неможливо уявити сільську Маланку, – Василя Чемериса. Пан Василь майже п’ятнадцять років поспіль організовує виступи Маланки у Молодятині. Чоловік зізнається, що присвятив цій справі більшу частину свого життя, адже дбає про те, щоб традиції українського народу зберігались і продовжувались. А все почалось ще у далеких 60-их: саме тоді шестирічний хлопчик Василько прийшов до сільського клубу на так званий «кастинг», де набирали «акторів» у Маланку. Тоді хлопчаку пощастило і він отримав роль маленького циганчати. Василь Чемерис пригадує, що тоді його дитячій радості не було меж. Отримавши роль, він гайда додому розучувати слова і чинити костюм. Та маленька епізодична роль назавжди закарбувалася у пам’яті чоловіка: увесь обмазаний сажею, одягнений в одяг, до якого були прикріплені бляшанки, він старався справити враження на глядачів. З того часу чимало води утекло, а пан Василь і досі маланкує, пройшовши «акторський шлях» від маленького циганчука до циганки, що зачаровує усіх своєю харизмою.

Василь Чемерис розповів, що приготування до Маланки розпочинаються заздалегідь, приблизно за місяць-два власне до свята. Протягом багатьох років театралізоване дійство під назвою Маланка проходить за одним сценарієм, який, так би мовити, передається з покоління в покоління. У сільському клубі збираються хлопці, які хочуть брати участь у Маланці, розподіляють між собою ролі, розучують колядки і танці, майструють костюми та інший потрібний реманент. В цілому, Молодятинська Маланка налічує близько сорока хлопців. Серед них немає професійних стилістів, дизайнерів, візажистів, перукарів тощо, увесь образ того чи іншого персонажа вони створюють самотужки. Але кінцевий результат просто вражає: таких колоритних циганів, козаків, царів, жидів важко ще десь зустріти, окрім Молодятинської Маланки. Однак щоб змінити зовнішній вигляд до невпізнання, треба докласти чимало зусиль.

Зі свого багатого досвіду участі у сільській Маланці пан Василь пригадує як у 1991 році у Нижньому Вербіжі проходив огляд виступу сільських маланок. Через те, що Молодятинська Маланка підняла синьо-жовтий і червоно-чорний прапори, журі віддало учасникам останнє місце. Того ж року Іван Бойчук та Василь Сметанюк ввели у Маланці танець «Аркан», який і сьогодні є «родзинкою» Молодятинської Маланки. Цей танець виконують козаки, вояки-улани та січові стрільці. Сучасна Молодятинська Маланка дещо відрізняється від Маланки 80-90-тих років. Якщо сьогодні Маланку частують майже у кожній хаті різними стравами, то колись, за словами пана Василя, Маланка ніколи не була голодна завдяки умінню і спритності циганів, жидів, чортиків, які непомітно виносили з хати різні наїдки: банку тушонки, булочки, яблука, горіхи тощо. Звичайно, господарі з розумінням ставились до дрібних злодюжок, адже проти традицій не підеш.

І от настає власне свято Маланки. День 13-ого січня для молодятинців по-своєму особливий. З усіх куточків села сходяться різні персонажі: Царі, Василь, Маланка, Козаки, Січові Стрільці, Турки, Цигани, Жиди, Чорти, Лікарі, Біда, Гуцули, Смерть та багато інших мешканців планети Земля. Вони влаштовують гармидер та з музиками від хати до хати розігрують сценки перед господарями, колядують та віншують. До речі, як зазначив Василь Чемерис, усі колядки, віншування та щедрівки він перейняв від «золотого фонду Молодятина» - дівчат 20-ти років після 60-ти, які є живими берегинями українського фольклору. Обійшовши сільські обійстя, Маланка вирушає до Коломиї, де на сцені перед міською ялинкою грає виставу. Охочих подивитися на цей колоритний маскарад збирається чимало. Тоді починається справжня акторська гра: запальні танці Циганки, її ворожіння, лікування Лікарів, пустощі Жидів, Циганчат та Чортиків не залишають нікого байдужими. Молодятинська Маланка зриває аплодисменти, по кілька разів виступає «на біс» та дарує глядачам море позитивних емоцій.

Що тут скажеш. Молодятинська Маланка є унікальним фантастичним дійством, яке ні словом сказати, ні пером описати. Це треба побачити.