Назарій Яремчук: Біля джерел естради

Четверта дитина 64-річного батька

Мова про Назарія Яремчука. Майбутня мегазірка української естради, він народився 60 років тому від союзу залюблених у церковний спів 64-річного селянина і молодої жінки. Від першого шлюбу його батько мав сина Дмитра, на 27 років старшого від Назарчика. Батько мав, правда, ще одного сина, але той рано помер, і літній уже чоловік узяв собі за дружину молоденьку невістку. І зумів надбати ще трьох діток – Богдана, Катрю і найменшого Назарчика.

До речі, про Назарового зведеного брата Дмитра. Політично свідомий, він належав до мельниківського крила ОУН і вимушено емігрував під чужим прізвищем до Канади. Вперше побачилися брати через багато років у Вінніпезі, Дмитро запросив свого знаменитого родича, щоб йому, серйозно хворому, зробив операцію канадський хірург. Операція не допомогла, кажуть, було вже запізно. Назарій, мабуть, щоб віддячитись за добро, спеціально присвятив і братові, і всім емігрантам пісню «Лелека з України».

Переплюнули Пугачову

На самому початку 1970-их, коли мені випало служити в армії в російській глибинці, тамтешні дівчата, знаючи, що я родом з України, навперебій просили переписати російськими літерами «Червону руту» у виконанні Яремчука. Так що я теж частково купався тоді в промінні слави українських співаків, яка сягнула ген далеко за Москву. Якийсь вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» з якоїсь Богом забутої Вижниці заткнув за пояс найзнаменитіших радянських співаків!

До речі, посприяв цьому не лише Володимир Івасюк. Молодий на той час київський композитор з єврейським корінням Олександр Злотник, не боячись звинувачення в українському буржуазному націоналізмі, легко покритикував Яремчука за те, що той, такий колоритний український співак, виконує російські пісні. І пообіцяв створити для Назарія щось гарне, українське.

Яремчукові нова Злотникова мелодія сподобалась, звернулися до Юрія Рибчинського за текстом. Єдине, що знав Рибчинський, - це те, що в тексті мають бути модні тоді слова «гай, зелений гай» і «грай, музико, грай». Цього, як з’ясувалося, було достатньо, щоб з-під пера майстра вийшов шедевр. У надпопулярній програмі «Пісня року-1981» «Гай» за листами глядачів одержав близько 165 тисяч голосів і залишив позаду пісню Алли Пугачової. А таке не прощали. Аж до проголошення незалежності цю пісню на радіо не давали, щоб примадонна та іже з нею не гнівалися.

Зрештою, незалежність небагато що й змінила в українському пісенному мистецтві. Недарма ж нарікав Назарій 1995-ого у щоденникові, якого вів, що найкращих українських артистів усіляко замовчують, зате гостям з Росії – зелена вулиця.

Добрий геній родини

Олександр Злотник, якщо судити з того, що про нього пишуть, відіграв позитивну роль не лише при житті Назарія Яремчука, але й після смерті співака. Так, в особистому житті Назарій, в якого закохувалися найкращі дівчата, був нещасливий, його шлюб з Оленою Шевченко розпався, залишилось двоє синів. Оженився вдруге, з косівською медсестрою Дариною, купили в Чернівцях на вулиці Інтернаціональній (нині – Яремчука) стару, поїджену грибком хату, довго ремонтували.

Після смерті між вдовою і синами Назарія наче чорна кішка пробігла. Усе через ту ж хату в Чернівцях. Були судові процеси, помешкання залишилося Дарині. Злотник, як опікун хлопців, що проживали й училися в Києві, постарався, щоб їм виділили в столиці житло. І хочеться вірити, що тепер усі щасливі.

Слабо, Коломиє

Зовсім недавно, як відомо, минуло 60 років від дня народження Назарія Яремчука, який, за словами поета, «так співав, що мав у горлі мозолі, що крилами йому став голос». Чернівці вшанували визначну дату, на будівлі обласної філармонії, де Яремчук працював солістом ВІА «Смерічка», відкрили пам’ятну дошку, у самій філармонії є кімната-музей співака.

Не забули про народження народного артиста України і в багатьох райцентрах нашої області, у селах Коломийщини, організували вечори, концерти. Однак у самій Коломиї 60-ті роковини Яремчука не залишили помітного сліду. Можливо,хтось десь і відзначав, не знаю, не доводилось чути. А як було б доречно, якби оголосили були бодай 30 листопада день пам’яті Яремчука, у торговельних закладах, маршрутках, на ринку цілий день крутили його пісні... Куди естетичніше виглядало б, ніж ідеш ото по ринку й чуєш вульгарне: «Ти цєлуй мєня вєздє...».