Нація із постгеноцидним синдромом

Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в обласному центрі відбулося засідання круглого столу «Пам’ять страшного голоду: як подолати генетичний страх», ініційованого громадським комітетом Івано-Франківщини за сприяння Благодійної громадської фундації імені Короля Юрія, на яке були запрошені представники громадсько-політичних організацій краю, науковці та депутати обласної ради.

Відкриваючи це вельми представницьке зібрання, координатор громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Віталій Перевізник зокрема зазначив, що «метою цього заходу є аналіз причин і наслідків цієї трагедії, її вплив на генофонд нашої нації та на розвиток української ідентичності».

Своєю чергою голова правління обласної громадської організації «Центр допомоги «Людина» психолог Наталія Чаплинська звернула увагу присутніх на психологічні аспекти «українського Голокосту», його вплив на генетичну пам’ять тих, хто пережив цю вселенську трагедію, «розстріляний» 1937-й, інші страхітливі злочини сталінщини, пам’ять наступних поколінь українців, яким було прищеплено посттравматичний синдром. Н.Чаплинська також вважає, що для подолання цього синдрому українців, діди та батьки яких пережили у ХХ столітті масштабні трагедії, необхідно здійснити цілий комплекс заходів на основі розроблених провідними вченими світу психологічних методів. інакше, вважає пані Наталія, українці ніколи не позбудуться комплексу страху, не стануть вільними у своїх поглядах та вчинках, не вичавлять із себе раба.

— Не раба нам потрібно вичавлювати із себе, а провінціала та жлоба, — заперечив Наталії Чаплинській письменник з Івано-Франківська Олег Ущенко. Завершив пан Олег свій доволі контраверсійний монолог побажанням українцям «вчитися у євреїв, які зуміли використати свою національну трагедію — Голокост — для возвеличення єврейства і створити такий кінематографічний шедевр на цю тематику, як все-світньо відомий «Список Шиндлера».

Категоричним в оцінці морального стану постгеноцидного та постколоніального стану українства був і директор івано-франківського видавництва «Лілея НВ», завдяки якому побачила світ книжка «Станиславів і Голодомор 1932-1933 рр.» Василь Іваночко. Він переконаний, що «українці, на жаль, залишаються на маргінесі суспільного розвитку, а наша галицька інтелігенція й надалі продовжує шукати «тихої гавані». При совітах вона швидко переходила на російську мову, бо так було комфортніше існувати, а нині, отримавши «карту поляка», веде своїх дітей та внуків до польських шкіл...»

Про міжнародний та історичний аспекти геноциду 1932-1933 рр. проти українців розмірковували під час круглого столу голова місцевої «Просвіти», депутат обласної ради, екс-посол України в Грузії Степан Волковецький та доктор історичних наук депутат обласної ради Сергій Адамович.

— Відмова Януковича у Страсбурзі визнати Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом завдала страшної шкоди нашій державі, — зазначив С.Волковецький. — Основною причиною цієї української трагедії, яку привселюдно зневажив гарант української Конституції, була наша бездержавність.

Натомість С.Адамович висловив упевненість в тому, що «трагедія Голодомору все ж таки об’єднає українців так, як трагедія Голокосту об’єднала свого часу євреїв».