Р.Яремійчук: Маємо все і водночас залишаємося жебраками...

Днями відзначив своє 75-ліття відомий наш краянин український учений, один із найдосвідченіших фахівців у галузі нафтогазових технологій Роман Яремійчук. Доктор технічних наук, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, академік та віце-президент Української нафтогазової академії, член Російської академії природничих наук, дійсний член НТШ та Білоруської гірничої академії...

Лише цей перелік наукових звань і посад засвідчує про роль і місце прикарпатського науковця в українському суспільстві та серед світової наукової спільноти. А він же — й автор 160 винаходів, понад півсотні книг, виданих в Україні, США, Польщі, Росії, Китаї. Якби ще й перелічити тут усі його державні й недержавні нагороди, то ми б вийшли далеко за формат газетної публікації.

Протягом останнього десятиліття Р.Яремійчук як науковець активно розробляє ідею видобутку нафти й газу, які залягають в українській частині акваторії Чорного моря. «Їхнього запасу там вистачило б для забезпечення потреб економіки України в цих енергоносіях на 100 років», — заявив недавно пан Роман в одному зі своїх інтерв’ю. Тобто завдяки цьому наша держава могла б цілком обійтися без російського газу. За словами вченого, перше блакитне паливо з чорноморського шельфу можна б отримати років за п’ять. А через 15-20 років, якщо нарощувати потужності, відкривати і вводити в експлуатацію нові родовища, освоювати передові технології, видобуток газу можна б подвоїти, а то й потроїти. «Ці запаси в Чорному морі настільки великі, що Україна може стати потужною енергетичною державою», — переконаний Р.Яремійчук. Принаймні з огляду на такі перспективи країна могла б з імпортера газу перетворитися на експортера. Але наразі на рівні влади, профільних міністерств ніхто всерйоз не займається питанням розробки чорноморського шельфу. Хоча низка потрібних для розв’язання цієї проблеми питань цілком під силу українським фахівцям.

«Україна нагадує людину, — проводить аналогію Роман Яремійчук, — котра сидить на мішку із золотом і вмирає з голоду. Ми маємо все і водночас залишаємося жебраками»...