Прикарпатські залізничники відзначили ювілей

4 листопада Україна святкувала День залізничника, а Львівська залізниця, зокрема і прикарпатські колійовці — ще й 150-річний ювілей.

Хоч розмова з начальником Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці Сергієм ПУГАЧЕМ і була формально передсвятковою, але за своїм змістом — і діловою. Передусім нас цікавила специфіка реформування залізниці і яких результатів від цього мали б очікувати прикарпатці, зокрема як залізничники, так і пересічні пасажири.
 
З іменем герцога Карла-Людвіра

4 листопада 1861 року залізницею, названою іменем герцога Карла-Людвіра, яка мала протяжність

97,5 км, зі швидкістю 25 кілометрів за годину до Львова з Відня прибув перший потяг «Ярослав» — два вагони і чотири візки. Так на наших землях почалася історія, в т. ч. залізниці довжиною у 150 років. А 1 вересня 1866 р. кілька сотень підданих Австро-Угорської імперії стали на 12 годин першими пасажирами «цура» «Львів—Чернівці». Наше місто до цієї події готувалося дуже урочисто, і попри те що у тодішньому Станиславові потяг простояв тільки 47 хвилин, це було великим святом. Адже до таких урочистостей Харкову залишалося чекати ще три роки, а Києву — чотири. А івано-франківський вокзал, який свого часу називався «двірцем колійовим» і був споруджений одночасно з будівництвом залізничної гілки Львів—Ходорів—Станиславів—Чернівці, нині є старшим за столичний...

— До речі, Сергію Івановичу, а до «Євро-2012» обличчя нашого вокзалу зазнає якихось змін?

— Звісно, на 2012 рік керівництво вокзалу і пасажирська служба виготовили кошторис на 4 млн. грн для реконструкції вокзального комплексу станції «Івано-Франківськ». Йдеться, зокрема, про заміну дахового покриття будинку, ремонт фасаду, створення на місці колишніх квиткових кас автовокзалу міні-готелю підвищеної комфортності й зручних умов для пасажирів-інвалідів та ін. Таким чином наш вокзал буде відчутно оновлений, а його «обличчя» — сучасним і привабливим.

Реформи — не лише відповіді, а й запитання...

— Для будь-якого підприємства одним із найголовніших завдань є забезпечення трудового колективу гідною працею?

— Ми розуміємо, що гідна праця — це не лише гідна платня, а й гідні умови праці, гідний соціальний захист, провадження соціального діалогу між роботодавцями і профспілками. Нас турбує перспектива: як буде реформуватися галузь, як обійтися без відчутних кадрових звільнень і водночас підвищити зарплату, зберегти пакет соціальних пільг та гарантій для залізничників... і все це навіть попри те, що у площині колективних договорів ми випереджаємо інші галузі економіки, бо маємо значний соціальний пакет для залізничника, для ветерана праці та його родини. Посилену увагу керівництво залізниці і дорожній комітет профспілки концентрують на реалізації прав залізничників, безпечних умовах праці, отриманні визначених компенсацій за шкідливі умови праці, поліпшення виробничого побуту, забезпеченні спецодягом, запобіганні виробничому травматизмові тощо.

— Як відомо, 2007 рік для Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень був нелегкимѕ Як виходите з економічної кризи чотири роки по тому — чи є що возити і що розвантажувати?

— Реформування передусім стосується самої системи управління: по вертикалі розміститься система комерційної роботи, маркетингу і логістики, зокрема вони будуть працювати самостійно, і паралельно — процес перевезень, у якому традиційно використовували вагонний парк загального користування. Тепер з’явиться значна кількість приватних вагонів чи орендованих, тобто виникнуть операторські компанії. А завдання дирекції — забезпечити перевезення, як державні, так і операторських компаній. На рівень 2007 року з відвантаження івано-Франківська дирекція ще не вийшла, але динаміка однозначно позитивна. Наприклад, кілька показників: за десять місяців цього року порівняно з минулим товарообіг зріс на 27% і становить 119,7%, а показник навантаження — 135%. Є тенденція до зростання і показників завезення продукції — 117,9%. Основні показники якості, як бачите, значно поліпшено. Це означає, що регіон оживає. Навіть при зменшенні рухомого парку держави. Бо наша робота залежить, зокрема, і від роботи підприємств регіону. і серед них ми передусім дякуємо за стабільну роботу ВАТ «Івано-Франківськцемент» і ТОВ «Карпатнафтохім»...

— А що очікує прикарпатців-пасажирів у контексті залізничних реформ?

— Зміни, звичайно, відбуваються. Ви знаєте, що з 1 листопада деякі пасажирські потяги знято, зокрема №675 та 676 сполученням «Шепетівка—Івано-Франківськ», на осінньо-зимовий період також обмежено курсування низки пасажирських потягів №137 та 138 сполученням «Івано-Франківськ—Київ», №667 та 668 сполученням «Чернівці-Ковель» і №607 та 608 сполученням «Чернівці—Львів». Але, наголошую, тільки на осінньо-зимовий період. Через зменшення пасажиропотоків та запобігання збиткам їх курсування ми обмежили днями тижня, і з розкладу їх не знято. А зросте потреба — додамо кількість вагонів чи відновимо їх курсування. Можна передбачити, що у грудні цього року—січні наступного пасажиропотік у Карпати зросте завдяки туристам з інших регіонів. Зокрема, і на гірськолижний курорт «Буковель». Будуть додаткові потяги — працюємо з туристичними компаніями багатьох регіонів. А також ми надіслали листи як керівництву ТзОВ «Скорзонера», так і в облдержадміністрацію щодо курсування у вихідні дні, так би мовити, «снігового потяга» — комфортабельного приміського дизель-поїзда в Карпати. Якщо буде потреба, ми готові співпрацювати і надати для цього швидкісний потяг підвищеної комфортабельності для зимового туризму. Чекаємо відповіді, а свої пропозиції ми надали. Розглядаємо і можливість запровадження маршруту для курсування пасажирського приміського поїзда підвищеної комфортабельності сполученням «Львів—Чернівці» у ті дні, коли не курсуватимуть 607-й та 608-й потяги. Всю решту потягів збережено — як приміських, так і пасажирських, хоч як одні, так і другі для залізниці є збитковими. Наприклад, на приміських потягах ми перевозимо пільговиків 26 категорій: таким чином вкладаємо гривню, а одержуємо вісім копійок. З ОДА маємо спільні напрацювання для створення спільних підприємств, де облдержадміністрація й органи місцевого самоврядування будуть замовниками перевезень, і т. д.

А в часі нашого 150-річного ювілею сподіваємось, що наступні роки будуть щедрими на здобутки і благодатними для людей. Бо авторитет професії залізничника в усі часи підкріплювався високим соціальним статусом у суспільстві. Привітаймо одне одного і наші родини — на здоров’я, на добро, на щастя. На щодень!