Як покласти край професійному жебрацтву шкіл?

«Уроки проходять в постійному страху. Штукатурка, що осипається зі стелі, стала вже нормальним явищем». Це реалії однієї з тисяч українських шкіл. Місцевий батьківський інтернет-форум переповнений гнівними постами вчителів і батьків. Грошей на капремонт вони чекають з середини 90-их...

У проблеми є й інший бік. Скажімо, в одній столичній школі всім батькам видали написані начебто від них самих заяви. Там було зазначено: зобов'язуємося щомісяця здавати до фонду школи 450 гривень. В одному класі зібрали 10 тис. гривень і відремонтували класне приміщення. Та наступного місяця директор указав на підписані батьками заяви і знову зажадав грошей. Знайома ситуація?

Ми спробували з'ясувати, як можна зупинити хронічне жебрацтво шкіл, яке час від часу переростає в професійне оббирання батьків.

Директорам не залишають виходу

Простий підрахунок може зробити кожний. Берете бюджет міста і дивитеся, скільки грошей в середньому йде на школу. У столиці ми взяли негламурний Деснянський район. Всього на його школи цього року виділено 219 240 тис. гривень. З них 121 102 тис. піде на зарплати. Ще 41 918 тис. - на компослуги. Залишається 56 220 тис. гривень. Шкіл у районі 72, отже, одна школа в середньому отримає 780 833 гривень на рік, 65 тис. гривень на місяць. Це і на харчування дітей, яких у школі тисяча й більше, і на канцтовари, і на фарбу, і на заміну поламаних меблів, охорону та ремонт.

Фактично, держава прирікає кожного директора школи бути трошки рекетиром або фандрейзером, як тепер модно казати. Інколи директори переступають межу між цими двома заняттями.

Одна з наших працівниць, син якої вчиться у 5-му класі, носить до школи по 700 гривень на місяць. «Розподіл дуже дивний, - розказує вона. - У старших класах дійсно робляться якісь ремонти, закупки. А молодшим залишається кількасот гривень на місяць, за які купити нічого не можна». Директор школи, за словами киянки, ані звітуватися, ані змінювати таку систему не збирається.

Повторимося, на слизьку доріжку директорів шкіл штовхає державна політика. Більшість у труні бачили таку систему і з задоволенням від неї відмовляться. Директор столичного Фінансового ліцею і Голова міської асоціації директорів шкіл Юрій Шукевич сам взявся за розробку життя по-новому. Його пропозиція: треба чітко порахувати, які витрати мають бути у школі, і вивести середню вартість навчання одного учня. Далі держава має проголосити, які витрати бере на себе, і оплачувати їх відповідно до кількості учнів. Тоді школи будуть знати, на що в них точно є гроші. Плюс така схема буде стимулювати школи славитися навчанням. Бо кожен учень, який прийде до школи, «принесе» гроші від держави. Ті ж витрати, які вона не візьме на себе, наприклад, нові меблі, мають бути так само чітко прописані і прозоро оплачені батьками. «Школи повинні мати свою бухгалтерію і рахунок у банку, на який з бюджету виділятимуть гроші», - додає Юрій Шукевич.

Що робить влада? У грудні 2009-го уряд видав розпорядження, що з 1 січня 2010 року будь-яка школа за бажанням може стати юридичною особою. Мати бухгалтера, рахунок і збирати на нього пожертви.

В обраному нами для аналізу бідності шкіл Деснянському районі усі школи працюють як юридичні особи. І... скаржаться на відсутність чіткого розуміння, які витрати фінансуються з грошей платників податків. Більше того, ці гроші йдуть школам не безпосередньо на їхні рахунки, а через управління освіти. Воно, за словами директорів, може затримати, перерозподілити чи недодати грошей. Тобто у шкіл немає ані самостійності, ані визначеності, скільки їм дасть бюджет, а скільки батьки. Зате над директорами сокирою нависла відповідальність за нецільове витрачання грошей. Саме зараз Контрольно-ревізійне управління готує річний звіт про зловживання бюджетними грошима. У школах за січень-лютий 2011 року нарахували махінацій на сім мільйонів гривень.

Що робить нинішнє Міносвіти, щоб вивести школи зі стану професійного жебрацтва? Ми запитали про це МОН. Відповідь була: надіслали до управлінь освіти одного листа з рекомендаціями, як діяти самостійно. При цьому відомство визнає: «Це додаткові обов'язки з ведення фінансово-господарської діяльності. За них директори не отримують доплати. Відповідно, не виявляють бажання до переходу на фінансову автономію». А МОН, виходить, їм і не допомагає. Натомість, схоже, створює зловживання із політичним підтекстом.

Як поділили країну

Цього літа Центр політичних студій та аналітики вирішив з'ясувати, кому і скільки уряд виділив грошей на підготовку до нового навчального року. Висновок шокував. Підтримка з центрального бюджету зменшувалася в західному напрямку і збільшувалася на Сході та Півдні. «Міністерство освіти й уряд розділяють такими діями країну навпіл», - заявив на прес-конференції голова Центру Віктор Таран.

«Це поширення свідомо неправдивих і неперевірених фактів. Шкода, що деякі псевдоексперти заявляють про щось необґрунтовано. Раджу їм перевіряти дані перед публікацією. На 31 серпня від інспекторів і управлінь освіти територій надійшло, що всі навчальні заклади підготовлені до навчального року. Є кілька проблемних шкіл. Але їх небагато і проблеми вже вирішуються», - відповів тоді міністр освіти.

«Свідомо» взялося перевірити, хто каже правду. Ми надіслали запити у Луцьк, Тернопіль, Донецьк, Запоріжжя, Сімферополь і Київ. Відповіді отримали звідусіль. І скрізь вони збігалися з даними Центру.

То скільки ж грошей отримали школи з держбюджету?

Якщо поділити цю допомогу на кількість шкіл, виходить, що найбільшу підтримку дістали школи Сімферополя. Одна школа кримської столиці в середньому отримала 210 тис. гривень. Далі Київ - по 180 тис. на школу, Донецьк - по 155 тис., Запоріжжя - по 56 тис. гривень, Тернопіль - по 18,7 тис. гривень.

Хто брав участь у цьому розподілі? Пропозиції для уряду готує Міністерство освіти.

Чому ж гроші розподілили саме так? Такий запит «Свідомо» надіслало Дмитрові Табачнику. «Всі питання, пов'язані з виділенням коштів, вирішуються Міністерством фінансів, хоч і за поданням Міністерства освіти і науки. Кошти розподіляються на основі статистичних даних і потреби у фінансуванні в розрахунку на одну дитину», - була відповідь.

Втім, ви можете змінити стан справ на краще. У кожній школі можна створити благодійний шкільний фонд. Офіційно жертвувати до нього гроші і стежити, куди вони витрачаються. Держава не поспішає, то робімо самі!

Автор: Максим ОПАНАСЕНКО, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для «Галицького кореспондента»

---

До теми. Місцевий досвід: від ганьби до благодійності

На тлі інших областей за фінансуванням освітніх закладів Прикарпаття виглядає ще досить пристойно. «На початок серпня видатки на проведення ремонтів місцеві бюджети профінансували на 45,8%, а обласний - на 53,8%, що вище від минулорічного показника», - повідомила на колегії, присвяченій підготовці шкіл до нового навчального року, начальник головного управління освіти і науки ОДА Зінаїда Болюк.

Тоді ж незадоволення практикою ремонту шкіл за батьківські гроші висловив мер Калуша Ігор Насалик. «Це ганебне явище присутнє практично всюди. Це збір коштів із батьків на ремонти шкіл», - зазначив пан Насалик. І звернувся до губернатора з проханням викорінити ганьбу з освіти вже у 2012 році. До речі, в Калуші школи ремонтуються без залучення батьків і меценатів.

«Шкільна арифметика» Франківська, до прикладу, така: з 14 до 20 жовтня управління освіти отримало з міського бюджету 634,1 тис. гривень на оплату продуктів харчування (552,9 тис. грн.), комунальних послуг і заробітної плати (81,2 тис. грн.). Ще 123 тис. - на капремонт (89 тис. грн.) та придбання обладнання (34 тис. грн.). На гроші претендують 30 шкіл, три гімназії та ліцей, 27 дитсадків, Центри дозвілля та дитячої творчості, міський дитячий притулок та ін.

«Допомагати доводиться всім школам, - каже Ріяфет Гасимов, підприємець, депутат міськради, заступник голови постійної депутатської комісії з питань освіти. - Не тільки з депутатського фонду, але й особистим коштом. Добре, що дирекція ще ходить і просить, руки не опускає. Іноді можеш 500 гривень дати чи тисячу. Думаєш: чи допоможе? А керівництво школи каже, що й це істотна підтримка. Якби ж то кожен депутат давав! А то тільки якщо партія скаже... До речі, я вже другу каденцію в міській раді. А деяких директорів у очі не бачив. І школи їхні - це біда. От школа №25 - сиплеться. Якщо зараз втратимо час, потім не зберемо докупи...»

«Постійно допомагаємо навчальним закладам, - зазначає Ігор Прокопів, начальник Івано-Франківського обласного управління газового господарства, депутат міськради. - Коли очолював "Теплокомуненерго" і "Водоканал" - благодійними роботами. Ремонтували, перебирали теплосистеми, водопроводи. Зараз так само з газом. От школі №7 всі мережі благодійно переварили. Тепер Павлівську школу закінчуємо...»

«Маємо успішний досвід співпраці з батьками, - розповів директор школи-ліцею №23 Микола Василик. - На зборах школи батьки спільно з учителями вирішили створити благодійну організацію «Піклувальна рада». Прийняли статут, зареєстрували, відкрили рахунок. Вирішили, що 50% зібраних коштів ідуть на потреби класів, 50% - на школу. Наголошую: благодійні внески - річ не обов'язкова. Створюючи Піклувальну раду, ми прогнозували, що батьки могли би здавати по 10 грн. щомісяця. В школі вчиться 1200 дітей. За рік «набігало» би близько 100 тис. грн. Але зібрали цьогоріч трохи більше 20 тисяч. Зробили за них туалетні кімнати на двох поверхах».

«Як приймається рішення, куди підуть кошти? Пишу запит до президії благодійної організації. Це 20 чоловік - батьки і вчителі. Президія засідає і вирішує. «Живих» грошей в руках не тримаємо, - продовжує пан Василик. - Витрати - за перерахунком. Щоквартально звітуємо Податковій. Недавно приймали перевірку з прокуратури. Інспектори дякували за прозору і грамотну роботу». Звіти про видатки керівництво Піклувальної ради складає в електронному вигляді. До них додаються фотопідтвердження. Також у школі запроваджено електронні паспорти класів, де фіксують потреби, прихід, видатки. Нотують, коли і що зроблено, облікують інвентар. Завдяки благодійній організації і «власним» коштам школа бере участь у грантових проектах.

Досвідом перша у Франківську Піклувальна рада ділиться з колегами. Днями відбулися збори голів Піклувальних рад шкіл міста. Такі наразі за підтримки управління освіти створені у двох десятках шкіл. Незабаром про діяльність кожної з них городян інформуватиме спеціалізована міжшкільна газета.

Наталія КУШНІРЕНКО