Ю.Луканов: І Бандера, і Марченко були б у конфлікті і з сучасною Україною

В Івано-Франківську відомий київський журналіст і режисер Юрій Луканов представив свої документальні фільми «Три любові Степана Бандери» і «Хто ви є, містере Джекі?». Головною темою зустрічі, на яку прийшли місцеві журналісти й політики, стала проблема людської гідності.

Фільм «Три любові Степана Бандери» розповідає про жінок, котрих кохав Степан Бандера. На думку автора, у житті провідника ОУН ключову роль відіграли три жінки. Першим коханням Степана Бандери була Юлія Якимович, яка жила в сусідньому селі. Дивовижно, але всюдисущі каральні органи СРСР так і не дізнались про його ставлення до неї. В іншому разі доля цієї жінки була б сумною, адже всіх людей, які були пов’язані з Бандерою, було знищено або вони зазнали репресій.

На початку 30-х років серцем Бандери заволоділа чарівна націоналістка Анна Чемеринська. Однак прихильність красуні Бандера здобути не зумів, натомість Чемеринська обрала іншого активіста оунівського підпілля — Ярослава Барановського. Після смерті Євгена Коновальця, коли ОУН поділилась на «бандерівську» та «мельниківську» організації й обидві звинувачували одна одну у всіх смертних гріхах і навіть у братовбивстві, Ярослава Барановського 1944 року було вбито за загадкових обставин. Мельниківці звинувачували в цьому бандерівців. На думку історика Костя Бондаренка, Барановський міг стати жертвою німців, котрі намагалися далі поглибити конфлікт між бандерівцями і мельниківцями. В той час, коли Барановський загинув, о 4-й годині 12 травня 44-го року вже друкувалися німецькі плакати-агітки, що брат убив брата, якими того ж дня були обклеєні стіни львівських будинків. Після війни Бандера написав Анні Чемеринській листа до Америки, куди вона емігрувала. Він переконував, що не причетний до вбивства її чоловіка. Вона не просто не повірила, а ще й надрукувала відкритого листа в газеті, в якому стверджувала, що дає Бандері символічного ляпаса. Так політичні незгоди в націоналістичному русі перетворили колишню приязнь у ненависть.

Важливу роль у житті Степана Бандери відіграла його дружина Ярослава. Степан Бандера одружився з Ярославою Опарівською в 1940 році. Саме одруження відбулося вкрай оперативно, оскільки вже тоді провідник активно займався підпільною роботою. На вінчання запросили лише кількох друзів. Але разом молодята пробули лише рік, бо гестапо заарештувало Степана Бандеру. У 50-х роках каребістам вдалося обсадити підпільний рух своїми агентами, жертвою КДБ став і Степан Бандера. Стоячи 20 жовтня 1959 року з трьома осиротілими дітьми при труні чоловіка, Ярослава Бандера, можливо, подумки з гіркотою дорікала покійному за необачність. Бандера не любив ходити з охороною...

Ще один фільм Юрія Луканова «Хто ви є, містере Джекі?» розповідає про зворушливе листування голландки Джекі Бакс з українським дисидентом журналістом Валерієм Марченком, засудженим за правозахисну діяльність. У 1973 році Валерія Марченка КДБ заарештувало за «злісний наклеп на радянську дійсність і національну політику КПРС». Такі діяння «потягнули» на шість років позбавлення волі в колонії суворого режиму і два роки заслання. Вже у в’язниці Валерій Марченко отримав лист від Джекі Бакс, яка прочитала про нього у голландській пресі. Відповідаючи на перший лист, Марченко вирішив, що Джекі — це чоловіче ім’я і йому написав чоловік. Але виявилось, що Джекі — це жіноче ім’я. Арештант і жителька країни тюльпанів кілька років підтримували стосунки через листування і телефонні розмови. Їм так і не судилося зустрітись у реальності, але голландська жінка змогла підтримати українського дисидента і вселити у нього промінь надії й оптимізму.

Незважаючи на тяжку хворобу нирок, яка призвела до інвалідності, Марченко відмовився писати заяву-каяття. Після звільнення жив у Києві. Довго не міг знайти роботу, згодом працював сторожем. 21 жовтня 1983 р. уже важкохворого Валерія Марченка заарештували вдруге і засудили до десяти років таборів особливого режиму і п’яти років заслання. Етапом був відправлений у пермські табори, де незабаром у нього відмовили нирки. Помер 5 жовтня 1984-го у тюремній лікарні в Ленінграді.

На думку Юрія Луканова, обидві стрічки розповідають про людську гідність, але йдеться про різні гідності. Степан Бандера був борцем за гідність цілої нації, а Валерій Марченко боровся за людську гідність. Однак тема людської гідності є актуальною і в наш час. Відомий журналіст і режисер переконаний: і Бандера, і Марченко були б у конфлікті і з сучасною Україною, оскільки інтереси громадян у нашій державі не особливо поважають.