Якби вчитель мав нормальну зарплату, йому було б соромно приймати подарунки

Батьківські комітети при школах, за задумом, мали б сприяти покращенню навчально-виховної роботи учнів. Звучить цілком шляхетно. Та не секрет, що на сьогодні діяльність комітетів зводиться в основному до збору з батьків грошей на ремонти, придбання обладнання й різні шкільні заходи, ще й на подарунки вчителям.

Про роботу батьківських комітетів спілкуємося з головою Івано-Франківської міської ради батьківського самоврядування Івано-Франківська Петром Хмельовським.

- Пане Петре, які проблеми вирішує батьківське самоврядування?

Найбільшою проблемою є недофінансування галузі освіти. Отже, ми стараємося віднайти додаткові кошти на потреби школи, зробити процеси використання цих коштів прозорими і відкритими. Поясню на прикладі однієї школи - Загальноосвітньої школи-ліцею №23.
Її ввели в дію ще в 1989 році. Цьогоріч на ремонт та підготовку школи до навчального року було виділено 40 тис. грн. І це при тому, що кошти виділяються приблизно так: вони нібито є на рахунку школи, але реально їх використати неможливо. І підряднику, який виконує ремонт, доводиться пояснювати, що кошти він отримає не відразу, а за якийсь час... На сьогоднішній день відбувається моральне і фізичне старіння школи. За 22 роки ніяких капітальних ремонтів не було зроблено. Тому на першому ж засіданні батьківського комітету ми вирішили зміцнювати матеріальну базу школи. А щоб батьки знали, куди йдуть кошти, ми робили це під певні проекти. У нас є проект «Санвузли», який ми вже закінчуємо. Ми відремонтували спортзал, дитячі роздягальні у спортивному залі. Ще один проект, який ми раніше реалізували, - це ПРООНівський проект, у якому школа або батьківське самоврядування, місто і ПРООН рівними долями брали участь у фінансуванні ремонтних робіт.

- Як виглядають звіти з виконаної роботи?

Перший проект проходив надзвичайно складно. Не секрет, що найбільшою проблемою фінансування школи з боку батьків є недовіра: громадськість хоче бути впевнена, що кожна копійка буде використана за призначенням. Коли ми вперше ініціювали залучення коштів до ПРООнівської програми, всі батьки сприймали це з острахом. Думали: вкрадуть, розтратять, присвоять, використають не за призначенням, наприклад, для кабінетів адміністрації школи. Перший звіт, який я робив, був дуже складний, тому що ця програма контролюється представниками ПРООН на кожному етапі. Я поставив проектор у актовому залі, і ми звітували поетапно щодо використаних грошей, матеріалів, показували таблиці приходу і відходу коштів по кожному класу зокрема. Всі зроблені нами проекти, від першого і до останнього, ми зберігаємо в електронному вигляді.

На відміну від інших шкіл, у нас взагалі не практикується готівкових розрахунків. Тобто грошей з рук у руки ми не передаємо. У нас офіційно відкритий розрахунковий рахунок піклувальної ради, куди перераховуються кошти кожного класного комітету. Ми збирали по 10 грн. на місяць. Для сімейного бюджету - це дві буханки хліба, але на рівні школи - це 12 тис. грн.. На рік - це 150 тис. грн. За кошти, які батьки перераховували на рахунок благодійної організації, нами зроблено три блоки санвузлів і спортзал, роздягальні в спортивні зали, умивальники для дітей у столовій. І т.д. Ми домовилися не акцентувати уваги на тих батьках, які не в змозі здати ці гроші на потреби школи. Ми говоримо так: Ваш сімейний бюджет не дозволяє Вам виділити 10 гривень для потреб Вашої дитини - але у Вас є руки, прийдіть і поможіть. Ми не змушуємо, ми ініціюємо і залучаємо до громадської роботи, через це у нас відбувається здешевлення всіх проектів у 3-4 рази відносно державних проектів.

- Однак скарги, що зібрані комітетами батьківські гроші використовуються неефективно, дотепер лунають досить часто...

Не можу сказати, що ми цю проблему остаточно викорінили. На загальних зборах, де були представники всіх батьківських комітетів, ми домовилися, що у нас буде одноразовий платіж на потреби школи. Якщо раніше здавали по 10-15 грн. щомісяця, то тепер будемо збирати 150 грн. раз на рік. Ці кошти витрачаються на загальношкільні потреби - їдальню, спортзал, роздягальню, санвузли, актовий зал і т.д. На рівні класів ми запроваджуємо електронну паспортизацію класів, щоб не було зловживань з боку батьківських комітетів класів. Побутова комісія розробляє електронну паспортизацію кожного класу, де зафіксовано стан класу та покращення, які в ньому проведено, і коли це зроблено. Якщо батьківський комітет класу хоче робити якісь зміни, наприклад, косметичний ремонт, ми дивимося в електронний паспорт, коли ремонт робився, за чиї кошти і чи є доцільність нового ремонту. Ми будемо стримувати батьків від спроб збудувати для вчителя трон.

- Як голова міської ради батьківського самоврядування Ви можете вплинути, щоб таку систему запровадили у всіх школах Івано-Франківська?

На загальноміському форумі, який відбудеться 20 жовтня, ми будемо ініціювати ці зміни. Разом з міським управлінням освіти і науки в подальшому ми плануємо проводити семінари-навчання, де представники батьківського самоврядування всіх шкіл міста зможуть обговорити шкільні проблеми та обмінятися досвідом. Зазначу, що ми відчуваємо підтримку і розуміння шкільних проблем від начальника управління освіти пані Н.Микули та заступника пані С.Уварової.
- Обираючи школи для своїх дітей, батьки часто послуговуються неофіційним «рейтингом корумпованості» закладів. Розповідають, що в деяких школах перша парта коштує 300 грн., в іншій - додаткові заняття перша вчителька проводить в позаурочний час за 540 грн. на місяць, використовуючи при цьому ресурс школи. Як із цим боротися?

На мою думку, такі речі починаються з самих батьків, які провокують корупцію, тому що несуть у школу подачку, а друга причина - це, без сумніву, те, що держава неналежним чином фінансує вчителів. Якби вчитель мав нормальну заробітну плату, йому було б соромно приймати подарунки чи подачки від батьків. Не завжди такі зловживання можна вирішити за допомогою правоохоронних органів. У нашій школі ми стараємося вести роз'яснювальну роботу не тільки серед педагогічного колективу, а в основному серед батьків. Я впевнений, що в нашій школі більшість вчителів вважає, що найкращою відзнакою за їхню роботу є нематеріальне благо від батьків, а передовсім - повага.

Корупцію можна викорінити тільки за допомогою громадськості. Коли всі процеси будуть здійснюватися прозоро, під наглядом громадськості, корупція зникне. Та, на превеликий жаль, сьогодні держава робить усе, аби ці процеси призупинити взагалі.

- Як складаються стосунки батьківського комітету з дирекцією школи, з управлінням освіти?

Отримуючи освіту, громадяни України мають моральне право ставити перед нею вимоги і очікувати їх задоволення. Лише спрямувавши хоча б частину коштів на школи через громадські опікунсько-наглядові ради, можемо надати громадянам реальну можливість безпосередньо впливати на їх стан і діяльність. Відсутність громадського компонента в управлінні неминуче ставить систему освіти в залежність від особистих намірів та поглядів її керівника. Це парадокс: міністр має одну точку зору на розвиток освіти, а громадськість - кардинально протилежну, і ніхто до неї не прислухається. Сьогодні є проект положення МОН "Про опікунсько-наглядові ради ЗНЗ". Опікунсько-наглядова рада - це орган, який повинен бути як при школі, так і при управліннях освіти і науки міста, області та впливати на загальну освітню політику в країні. На рівні 23-ої школи ми запровадили постійний колегіальний орган, куди входять представники батьківського самоврядування і вчителі. В місті та області батьківське самоврядування існує тільки на рівні шкіл, а постійного чинного органу на рівні міста чи області в нас немає.

Розмовляла Марія ГАВРИЛЮК