друкувати


Ростислав Коломієць: Коломия представляє театральне диво

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2011-10-10 09:30:05

Журі третього фестивалю "Коломийські представлення" незмінно очолює академік Національної Академії мистецтв України Ростислав Коломієць. Напередодні відкриття він поділився власним баченням процесу.

Ростиславе Григоровичу, за якими критеріями відбирались роботи на Коломийські представлення-2011?

– Поняття першопрочитання організатори фестивалю трактують дуже широко. Це може бути відкрита для широкого загалу п’єса. Це може бути нове, несподіване прочитання, це може бути п’єса, яка виринула з небуття.

Скажімо, на фестиваль запрошений польський театр ім. Олександра Севрука з міста Ельблонг. П’єсу російського драматурга й письменника А.П.Чехова вперше у польському театрі ставить український режисер Вячеслав Жила. Це першовідкриття.

Ми покликали Національний театр імені Івана Франка з виставою "Кайдашева сім’я" І.Нечуя-Левицького. П’єса відома. Але несподіваний ракурс прочитання і зовсім нова інсценівка. Теж може вважатися першовідкриттям.

Чи є якісь відмінності у нинішньому театральному дійстві в Коломиї?

– Особливістю третього фестивалю є те, що в його рамках Національна Академія мистецтв України проводить акцію "Мистецтво молодих". Ми хочемо подивитися, як готуються молоді театральні кадри на рівні дипломних робіт. Будуть такі вистави з Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська. Ми побачимо, які це фахівці, які в них досягнення, проблеми. Це теж буде першовідкриття, тобто перший вихід на офіційну сцену випускників театральних навчальнийх закладів.

А ще на ІІІ фестивалі запроваджено, здається, вперше в Україні, грошові премії, як це робиться у всьому світі.

На Коломийських представленнях ми не вибираємо краще з кращого, а шукаємо правдиві сценічні першовідкриття, які можуть стати подіями в театральному і громадському житті. Тому багато очікувати не доводиться, рівень вистав буває різним. Приємно, коли трапляється щось особливе. Скажімо, коли студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого читають забутий твір Степана Васильченка "Куди вітер віє", читають з огляду на сьогоднішній день, це цікаво і пֹєса виявляється цікавою, і прочитання свіже і, я б сказав, болюче.

Львівський Національний театр імені Марії Заньковецької запрошений з дипломною виставою випускників акторського факультету курсу Таїсії Литвиненко Львівського національного університету ім. І. Франка французького драматурга Райнера Рільке. Це ім’я вперше вводиться в українську поточну театральну афішу. Вистава увійшла до діючого репертуару театру. Тобто є й ось такий ракурс.

Що можете сказати загалом про сучасний широкий фестивальний рух в Україні?

– Фестивалів зараз вдосталь в нашій державі. Але мета багатьох з них полягає суто у перегляді вистав без будь-якого ідейгного чи тематичного спрямування. Від такого спрощеного підходу фестивалі втрачають своє призначення, з нього тоді не виходить свята. Коли ж ми видобуваємо на фестивалі дуже цікаве першопрочитання, навіть одне чи два, - це вже свято. Разом з іншими організаторами сподіваємося на таке свято в Коломиї. Принагідно хочу зазначити, що робоча група Коломийського театру на чолі з директором фестивалю моїм учнем Дмитром Чибораком плідно й наполегливо попацювала над тим, аби третій фестиваль у Коломиї запам’ятався гостям і учасникам. Думаю, все їм вдасться. А певні прорахунки, яких, думаю, буде небагато, підкоригуємо на наступних імпрезах.

Здавна, ще з часів отця Івана Озаркевича, повелося, що Коломия – це театральне місто, один із культурно-просівітницьких центрів Галичини. Але коли на власні очі бачиш,переповнені зали, дивишся в очі людей, котрі впродовж тижня поспішають на вистави, запитують зайвий квиточок, проймаєшся гордістю за бодай невелику причетність до цього духовного очищення.

– Дякую за розмову!

Інтерв’ю взяла Тетяна Кратко