Казимір Річка. Все життя на фотоплівці

Івано-франківець Казимір Річка за фахом фізик. Відомий на Прикарпатті та далеко за його межами науковець, людина, яка виховала цілу плеяду професорів одразу кількох прикарпатських вишів, він тим не менш проніс через усе своє життя ще одне захоплення. Це фотографія.

Зі студентських років, де б він не був: в експедиціях чи походах, відрядженнях чи на відпочинку – чоловік не розлучався зі своїм надійним товаришем – фотоапаратом, невтомно підмічаючи і фіксуючи на фотоплівку усі найяскравіші моменти свого життя. Захопленню пана Річки вже понад 50 років – це ціле життя, а відучора і протягом наступних двох тижнів, кращі з його світлин можуть побачити усі івано-франківці та гості міста, які завітають до наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету. Тут, у затишку університетської скарбниці знань вчора відкрилася виставка фоторобіт художника під назвою «То мій край, то моя земля», присвячена Дню бібліотекаря.

За словами автора, все почалося зі спорту. Ще студентом митець знімав на фотоплівки найцікавіші моменти спортивних змагань, які публікував у газетах «Радянський спорт» та «Спортивна газета». Пізніше все частіше почав звертатись до тем людської душі, людяності, краси рідної природи, історії рідного краю тощо. Багато творів художника присвячено рідним Карпатам. Одна з таких фото картин – світлина «Осінній Черемош» розміром 1 м на 2 м свого часу навіть прикрашала один з павільйонів ВДНГ у Москві. В переліку «карпатських» робіт художника є ціла серія, присвячена відомому гуцульському митцю-різьбяру Михайлові Корпанюку.

Окреме місце серед робіт пана Річки посідають роботи, які адресовані молоді і піднімають актуальні проблеми сучасності. Такою, наприклад, є робота «Допився … «і сон на смітнику», присвячена проблемі молодіжного алкоголізму. «Я навіть звертався в Адміністрацію Президента, до Ганни Герман. Я спитав: чому ви всюди пропагуєте, що успіх у спорті – це обов’язково пиво? Чи не краще зробити лотерею з портретами таких відомих у світовому спорті людей, як Франц Бекенбауер чи Валерій Лобановський, а на виручені гроші збудувати хоча б один спортивний майданчик? На жаль мені прислали відписку: і не Ганна Герман, а якийсь клерк, який написав, що в моєму зверненні не міститься жодних суттєвих пропозицій», – з сумом констатує художник.

На церемонії відкриття виставки теплі слова на адресу митця говорили його друзі – директор наукової бібліотеки Прикарпатського університету Михайло Бігусяк та викладачка університету Ольга Слоньовська.