Місцева медична міграція

Немов кола на озерному плесі, що розходяться від кинутого каменя, так само надіслані із МОЗ у регіони месиджі про прийдешнє реформування охорони здоров’я, котра залишається однією з найконсервативніших і найпроблемніших сфер життєдіяльності українського суспільства, викликали певне збурення як серед самих медиків, так і їхніх пацієнтів. Поки що на рівні чуток.

От і в Івано-Франківську вже можна почути занепокоєні розмови про те, що, мовляв, у результаті задуманої реорганізації медичних закладів ліквідують міську клінічну лікарню № 1 на вул. Матейка, що пацієнт уже не зможе потрапити на прийом до вузького спеціаліста (хірурга, травматолога, отоларинголога, уролога, офтальмолога, ендокринолога тощо) у поліклініці за місцем свого проживання, оскільки й самі поліклініки розформують, а в їхніх приміщеннях створять центри первинної медико-санітарної допомоги, де хворих прийматимуть лише дільничні і сімейні (за основним фахом вони теж терапевти) лікарі.

— То чи мають під собою підстави такі побоювання іванофранківців? Чого чекати нам — якщо не сьогоднішнім, то завтрашнім пацієнтам лікарів — від запланованих змін у системі міських закладів охорони здоров’я? — запитав я у заступника головного лікаря ЦМКЛ Володимира ВОВЧУКА, який очолює робочу групу з реформування цих закладів.

— Не хотілося б, щоб люди переказували одне одному неперевірену і недостовірну інформацію, яку почули десь на вулиці. Отож розповім, що ж насправді передбачає майбутня реорганізація мережі комунальних медичних закладів і чим її зумовлено. За 20 років незалежності реформування торкнулося тією чи іншою мірою майже всіх галузей в українському суспільстві. А охорона здоров’я у тому ряду і досі належить до винятків, хоча економічні й соціальні реалії давно вже вимагають кардинальних перетворень у цій галузі, наближення її до європейських стандартів. Тепер, схоже, крига скресає — охорону здоров’я реформуватимуть. Медична громадськість країни, зокрема й нашого міста, в серпні завершила обговорення розробленого МОЗ проекту Концепції загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» на 2012-2020 роки, внесла до неї чимало своїх зауважень і доповнень.

— Кажуть, найгірше жити у час змін. Ви, Володимире Миколайовичу, як один з керівників міської медицини вважаєте, що корінна її реорганізація доконче потрібна? Може б, залишити все як є? Адже люди за останні роки вже якось звиклися з бідами вітчизняної охорони здоров’я, її нібито «безплатність» для всіх нас, записану в Конституції, давно вважають міфом, та чи не погіршиться ще більше медичне обслуговування населення в результаті отих уже близьких пертурбацій з лікувально-профілактичними закладами?

— Ухвалення загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» означатиме перший крок на шляху реалізації в Україні нової державної політики у сфері охорони здоров’я з тим, щоб ця життєво важлива для всього суспільства галузь відповідала реальним потребам населення. Йдеться про збереження і зміцнення здоров’я українців, створення сприятливого для цього середовища, мінімізацію факторів ризику захворювань. Окремим рядком у Концепції виділено профілактику хронічних неінфекційних захворювань, на які нині страждає до 60% дорослих та близько 20% — дітей. Наслідок цієї негативної тенденції за останні роки — незадовільний стан здоров’я населення, високий рівень смертності, особливо серед чоловіків працездатного віку (а це ставить під сумнів і подальше формування економічного потенціалу країни), скорочення середньої очікуваної тривалості життя наших співвітчизників. За цим важливим індикатором здоров’я населення Україна посідає 25-те місце серед європейських країн. Все це загалом загрожує національній безпеці держави.

Ось чому так гостро постала необхідність оптимізувати систему надання медичної допомоги населенню. А для цього, як випливає з Концепції, треба передусім забезпечити пріоритетний розвиток первинної та екстреної медичної допомоги, диференціювати стаціонарну допомогу за інтенсивністю її надання.

Суть реформ у галузі ми роз’яснюємо працівникам медичних закладів. Сьогодні охорона здоров’я міста вступила в етап підготовки до здійснення тих реформ, які заплановано завершити 2014 року.

— То в чому конкретно вони полягатимуть?

— Реформування, як випливає із значення цього слова, — то не якийсь «косметичний ремонт» галузі, зміни не просто зовнішні, а внутрішні, фундаментальні, себто такі, що зачіпають основи вітчизняної охорони здоров’я. Буде перепрофільовано частину комунальних лікувально-профілактичних закладів, змінено підпорядкованість їх органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, перерозподілено джерела їх фінансування. Скажімо, нинішні міські клінічні лікарні об’єднають у госпітальну базу й фінансуватимуть з обласного бюджету. Це має послужити поліпшенню якості медичного обслуговування, оздоровленню охорони здоров’я іванофранківців, вибачте за мимовільний каламбур. Бо ж вона у нас нині в такому стані, що не може подобатись ні пацієнтам, ні самим медикам, котрі їх лікують.

Зрозуміло, реформам у галузі передує напрацювання на державному рівні пакету відповідних законодавчих документів. І недавно Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», який набере чинності з початку наступного року. Ті зміни якраз і є законодавчим підррунтям реформування організаційних засад і структур нашої галузі. Змінено формулювання, а відповідно — і зміст, смислові нюанси навіть деяких, здавалося б, добре знайомих усім нам понять. Скажімо, ось цього основоположного для нашої галузі поняття, яке тепер звучить так: «Здоров’я — стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».

Сама за себе свідчить назва ще одного Закону — «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві». Він слугує основою для здійснення в цих регіонах пілотного проекту щодо реформування галузі, себто там впроваджують і відпрацьовують нові організаційно-правові та фінансово-економічні механізми для підвищення ефективності й достатності медичного обслуговування населення. Його рівень у пілотних регіонах має підвищитися завдяки як функціональній реорганізації лікувально-профілактичних закладів, так і ефективнішому використанню бюджетних коштів для їх фінансування. Звісна річ, МОЗ відстежує й аналізує хід і перші результати реалізації пілотного проекту, аби досвід тих регіонів поширити на всю державу. Напевно ж, на пропозицію міністерства Кабмін уже невдовзі внесе на розгляд Верховної Ради проект закону, який, власне, конкретизуватиме реформування системи охорони здоров’я в Україні.

— Ваша робоча група теж цікавиться тим, як реорганізують медицину в трьох областях і столиці?

— Аби не видумувати велосипед і не набивати рулі, коли й ми безпосередньо приступимо до реформування охорони здоров’я, уже вивчаємо досвід пілотних регіонів і розробляємо різні моделі й форми реформування мережі міських медичних закладів, прораховуємо економічну ефективність кожної такої реорганізації. При цьому, звичайно, радимося з працівниками тих закладів. Наголошуємо, що один із пріоритетів передбаченого реформування — піднести значення в системі охорони здоров’я медицини первинного рівня, яка досі фінансувалася за залишковим принципом, а майже 90% бюджетних асигнувань ішло на утримання спеціалізованих та багатопрофільних лікарень, що належать до вторинного рівня, та закладів третинного рівня (високоспеціалізованих) — обласних лікарень. Тепер буде суттєво поліпшено матеріально-технічні умови для її функціонування.

На початку 90-х років в Івано-Франківську відокремили поліклініки, де пацієнтам надають первинну медико-санітарну допомогу, від стаціонарних закладів, бо було очевидно: саме на користь останніх їх головні лікарі перетягали спільну «фінансову ковдру», та й працювати у поліклініках вважалося для медиків менш престижним. Проте й фінансування поліклінік та клінічних лікарень уже як окремих юридичних осіб порізно з міського бюджету не надто поліпшило ситуацію для перших. Її, вважаю, зможе кардинально змінити лише передбачене реформуванням галузі асигнування на діяльність центрів первинної медико-санітарної допомоги не менше 30% усіх бюджетних коштів на охорону здоров’я в регіоні. Закон гарантуватиме, що цей показник у жодному разі жодна із владних структур чи посадових осіб урізати не зможе.

— Чому така велика увага саме до первинної ланки медицини? Запитую це не в образу, а з усією повагою до сімейних лікарів. Але ж вони за своїм основним фахом зазвичай є терапевтами, а хворим часто потрібна допомога й інших спеціалістів...

— У світі 90% медичної допомоги надають хворим саме на первинному рівні. Реорганізацію міських медичних закладів буде спрямовано на те, щоб і ми поступово наближалися до цього показника. Взагалі, ми плануємо сформувати таку первинну ланку міської медицини, в якій працюватимуть не тільки сімейні та дільничні (загальної практики) лікарі, а будуть і структури, укомплектовані спеціалістами з надання амбулаторної допомоги.

Якщо захворювання складне, надто запущене або ж вузького профілю, то з центру направлятимуть пацієнтів для консультування та лікування до спеціалістів у заклади вторинного і третинного рівнів.

Маємо вже певний досвід діяльності 21 дільниці загальної практики — сімейної медицини, які працюють при поліклініках міста, тож він стане нам у пригоді і при створенні центрів первинної медико-санітарної допомоги зі статусом юридичної особи. Передбачається створити в місті три такі центри, кожен з яких обслуговуватиме 80 тисяч населення, — на базі нинішніх поліклінік № 1 на вул. Чорновола, № 4 — у мікрорайоні «Позитрон» та міської дитячої поліклініки на вул. Тичини. Цілком можливо, що остання виконуватиме подвійну функцію: водночас буде і центром первинної медико-санітарної допомоги, й залишиться дитячою поліклінікою. А поліклініка № 2 на Довгій вул. тоді стане загальноміською поліклінікою для дорослих. Її дільничних лікарів переведуть у центри, створені на базі інших поліклінік, з яких сюди перейдуть працювати всі вузькі спеціалісти. Поліклініку № 3 на вул. Франка буде перепрофільовано в лікарню відновного лікування — такої ще немає в місті й області. Себто тут пацієнти після важких захворювань, хірургічних операцій зможуть відновлювати своє здоров’я, проходити курс реабілітації. Цьому сприятиме і та обставина, що згадана поліклініка вже має відповідну базу, зокрема водолікарню. Ось який варіант реорганізації мережі міських закладів охорони здоров’я пропонує наша робоча група.

Що ж до лікарні на вул. Матейка, майбутня доля якої турбує деяких читачів вашої газети, то її ніхто не збирається ліквідовувати. Просто плануємо розмістити тут ще одне терапевтичне відділення, перевівши звідси відділення ургентної хірургії і травматології разом із травмопунктом у ЦМКЛ на вул. Мазепи, де є кращі умови для їх функціонування, сконцентровано досконалу медичну апаратуру.

Як передбачає реформування галузі, з обласного бюджету фінансуватимуть не тільки ці дві клінічні лікарні, а й станцію швидкої медичної допомоги. Вона кардинально змінить своє призначення. Нині медикам «швидкої» часто доводиться виконувати функцію і амбулаторного лікування хворих удома (такого ніде за кордоном немає), тож на обслуговування одного виклику йде в середньому 99 хвилин. Тим часом функція швидкої допомоги має полягати в тому, щоб не довше ніж за 20 хвилин доставити важкохворого до спеціалізованого медичного закладу, де є необхідне діагностувальне обладнання (а встановлення правильного діагнозу захворювання, як відомо, на 80% визначає успіх лікування пацієнта), висококваліфіковані спеціалісти. Можливо, цей норматив в українських містах скоротять навіть до 10 хвилин, як у Європі.

— Ми вже перейшли у розмові до екстреної медичної допомоги, яку поряд із первинною, вторинною і третинною теж виділено окремо в нормативних документах, що визначають реформування вітчизняної охорони здоров’я...

— Цей вид медичної допомоги зазнає особливо істотних змін. Вже створено обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Діятиме в Івано-Франківську й лікарня невідкладної допомоги.

Ну а в дальшу перспективу поки що не зазиратиму, хоч вона по-своєму цікава і передбачає поділ території області, відповідно до програми реформування охорони здоров’я, на так звані госпітальні округи. Себто на розташовані в Івано-Франківську лікарні вторинної і третинної медичної допомоги буде покладено функцію обслуговування населення не лише обласного центру, а й, цілком можливо, Тисменицького, Тлумацького, частини Галицького району. Але про це можна буде говорити конкретніше вже після здійснення адміністративно-територіальної реформи в нашій державі.