Франківський десант на Форумі книговидавців у Львові

Форум книговидавців у Львові ще жодного разу не обійшовся без письменників та поетів зі Станіслава. Незважаючи на відсутність Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Софійки Андрухович та Тані Малярчук, цьогорічний 18-ий форум, за спостереженнями "ГК", став рекордним за кількістю "франківських".

Очікувалося, що свою нову книгу "Лексикон інтимних міст" Юрій Андрухович представить у рамках форуму. Проте дату презентації книжки про 111 міст перенесли на 11.11.2011. Невже Андрухович стає забобонним? З огляду на неймовірну насиченість програми форуму, такий письменницький реверанс на користь інших колег по перу заслуговує на повагу. Адже характерна ознака цьогорічного форуму, яка, здається, стає традиційною, - неможливість потрапити на усі заплановані заходи. Попри те, що програму форуму збільшили до п'яти днів, доводилося постійно вибирати між кількома найцікавішими заходами, жертвуючи іншими.

Карп'юк - егоїст?

Видавництва покладають на форум дуже багато надій і планують вихід книг своїх авторів спеціально до форуму. За кілька днів тут може продаватися кількасот книг одного автора. Деколи такі плани "впритул" роблять письменникам і видавцям ведмежу послугу. Так, видавництво "Тіповіт" з технічних причин не встигло надрукувати нову збірку поезій Василя Карп'юка "BRUSTURY". На його авторську зустріч привезли перших 20 примірників книжок, обкладинка яких була не покрита спеціальним лаком. Всі книжки розкупили. "То нічого, каже Василь. - У цих людей будуть унікальні примірники. Таких більше не буде!"

Василь Карп'юк своїм авторським вечором щиро здивований: "Прийшло дуже багато не знайомих мені людей. Я хотів більше почитати, але ставили так багато запитань, що я просто не встиг". Особливо молодого поета вразило запитання від старшої жіночки про те, чи не вважає він егоїзмом називати те, що пише, віршами. Незабаром у Франківську відбудеться презентація його збірки. Тоді ж слід очікувати появи книжок у крамницях.

Замало Лишеги

Поет із Тисмениці зі світовим іменем Олег Лишега до форуму нічого нового не написав, але це для його прихильників не стало розчаруванням. "Я зараз пишу один вірш на десять років, але мені здається, що це десь раз на тисячу", - прокоментував Лишега запитання модераторки Богдани Матіяш. На його читання-тандем зі швейцарською поеткою Свеньєю Геррманн людей прийшло більше, ніж міг вмістити зал. Богдану цікавило, чому Лишега так мало записує, але уміє писати настільки мало, що цього вистачає. "Я спершу почав малювати, потім - ліпити з глини. Для мене вірш - це як та посудина керамічна. Посудина, в яку має налитися музика. Слова беруться з повітря, але я маю зробити дуже точну посудину, щоб ці слова помістилися в неї. Для мене вірш - це музика, в дуже світлому розумінні, налита в грубу і примітивну посудину зі слова". Для поета важлива не кількість віршів, а їх питома вага, каже Лишега. І додає, що нікуди не поспішає і нікому нічого не повинен доказувати.

Наївна "Гірчиця" Каті Бабкіної

Презентація нової збірки поезій Катерини Бабкіної "Гірчиця" могла би бути цікавішою, якби модератор Юрій Іздрик до неї підготувався. Вочевидь, Іздрика також підвела насичена програма і власна участь у майже десятьох заходах. Він щиро повідомив, що про зустріч із Бабкіною просто забув, і обмежився зачитуванням передмови до книжки, написаної Андруховичем, який сміливо припустив, що оригінальна інтонація Бабкіної протримається стільки ж, скільки й мова.

Катя пояснила, що гіркота у назві збірки - це туга за тим, що ти можеш мати або вже маєш, але все одно тужиш. Іздрик спитав, що змушує таку гарну жінку писати вірші, чого їй не вистачає. "Це просто дірка в голові, через яку вилазить те, чого надміру", - пояснила Катя. До творчості її спонукають життєві історії реальних людей, людські емоції. "Я маю ваду - забагато говорю. А коли нема з ким поговорити, пишу", - підсумувала поетка. Її збірка впізнавано наївна й добра, але таки з гірчинкою досвіду.

Народжуйте, як Карпа!

Переповненому залу довелося трохи почекати на свою улюбленицю. "Я жерла", - пояснила своє запізнення Ірена. "Якщо у мене синюшний колір лиця, то це не через те, що я народила двох дітей. Тут просто освітлення таке", - фанати, серед яких традиційно школярі та школярки, дуже втішились традиційним жартам Карпи. Після паузи на народження дітей письменниця анітрохи не змінилася, але її проза стала трохи серйозніша. Книга "Піца "Гімалаї" про те, як, за словами авторки, "незріла особистість знаходить свій смисл жизні". Карпа запевняє, що "кожен лайдак з універу, який не знає, що по жизні робити, упізнає себе у цій книжці". Нотатки до книжки авторка збирала по цілій Азії, від М'янми до Лаосу й Бутану, тому книга може стати ще й віртуальною подорожжю незнаними для більшості українців краями. Щоправда, страшні індійські автобуси, якими особливо любила подорожувати головна героїня Редька, на думку Карпи, нічим не відрізняються від українських.

Ірена Карпа зачитала кілька уривків із нової книжки та охоче поспілкувалася з читачами. Усіх найбільше цікавило особисте життя письменниці та що змінилося після народження дітей. «Якщо ви думаєте, заводити дітей чи ні - заводіть, заводіть!» - заохочувала Карпа. Власним прикладом вона довела, що усе встигає: і за дітьми доглядати, і книжки писати, і музикою займатись. Незабаром у Києві відбудеться презентація нового альбому музичного гурту Карпи.

UA\AU та Мирослав Боднар

Франківський поет Мирослав Боднар в числі інших постраждав від організаційних моментів. На форумі було чимало заходів, на які публіка не з'явилась чи то через зміни в програмі, чи через накладки, або й зі звичайної економії часу. Щоб встигнути усюди, читачі рахували кожну хвилину і нерідко бігли на захід, який найближче. Читання-тандем із білоруським поетом Уладзіславом Ахроменком довелося відмінити через відсутність публіки. "До залу, де це все мало відбутися, з центру досить далеко йти. Мені здається, що краще не влаштовувати заходи у таких місцях", - прокоментував Мирослав.

Вірші Мирослава Боднара увійшли до антології австалійсько-української поезії "UA\AU", яку презентували під час форуму. Поет з Франківська також взяв участь у читанні-тандемі з поляком Пьотром Мацєжинським. Цей форум для Мирослава був більше музичним, ніж літературним. "Авторів, які мене цікавили, я мав змогу почути за минулі роки, а тепер найбільше хотілося послухати "Перкалабу", "Drumteatr", "Zapask-у" та інші гурти".

Жорсткий капіталізм Процюка

Степанові Процюку цього року на форумі довелося попрацювати найбільше. Цього року вийшло дві нові книги: психо-біографічний роман про Володимира Винниченка "Маски опадають повільно" видавництва "Академія" та книга есеїстики "Тіні з'являються на світанку". Окрім цього, Процюк увійшов до антології "20 письменників сучасної України" та антології про хобі й забобони письменників "Посмішка чорного кота". Кожного дня Степан Процюк мав по кілька автограф-сесій, які змінювали одна одну. "Це жорсткий капіталізм, - означує Степан стосунки письменника і видавця. Коли видавець видає твою книжку і платить гонорар, то на форумі доводиться це все відробляти". Лише на стенді "Академії" вдалося продати 100 книжок автора.

Через суцільні автограф-сесії Степан Процюк не встиг побувати на заходах своїх колег. "Я звільнявся після 19.00, і тоді хотілося вже просто випити кави з друзями". Степан Процюк запевняє, що цьогоріч на форумі було помітно менше людей: "Раніше був такий натовп, що між поверхами було складно пресуватися, а тепер можна було собі вільно ходити. Видавці також скаржилися, що людей стало менше". Степан припускає, що це через високу ціну на вхідні квитки. Цього року квиток коштував не 2 гривні, а 5. Для студентів це суттєва різниця.

Містичні шляхи Єшкілєва

Попри те, що найновіший роман Володимира Єшкілєва про Григорія Сковороду до форуму так і не вийшов, письменник мав доволі напружену програму. З півтора десятка акцій, у яких брав участь Єшкілєв, найпомітнішими були круглий стіл про перспективи історичного роману в Україні та круглий стіл про езотерику в літературі. В результаті Єшкілєв не встиг побувати на всіх запланованих акціях своїх колег: "Щоб встигнути на все, треба хіба що роздвоїтися чи розпастися на маленькі шматочки. Є сенс вибудовувати кожному свою дорожню карту і йти туди, де найцікавіше, або приєднуватися до друзів і однодумців і разом з ними відбирати містичний шлях через форум".

Окрім вищезгаданих заходів, під час форуму відбулося ще кілька акцій за участю "франківського десанту", на які ми таки не потрапили. Протягом п'яти днів форуму у кав'ярні "Віденські булочки" тривала фотовиставка Ростислава Шпука "БОМЖ: Без ознак мистецького життя". Свої вечори-презентації мали також Євген Баран, Галина Петросаняк, Степан Пушик, група молодих поетів "Вагітні голови" та "Уродженці Прикарпаття", які ніколи про це не забувають - Іван Малкович, Василь Герасим'юк, Іван Андрусяк, Юрій Винничук... Рахувати не будемо.

"Цього року Івано-Франківськ на форумі був літературною столицею", - резюмував Єшкілєв.