Маленькі радощі вічно зайнятого молодятинського фермера

Років сім уже не доводилося бути в фермерському господарстві Олексія Жупника. Колись це господарство викликало в мене сильне враження. Щоб у типово гірському селі, де за комуністів навіть колгоспу не було, та дозрівали кавуни?! Хоча що там кавуни, там і така субтропічна культура, як ківі, росла! І рослина з неперевершеним смаком плодів – актинідія, що хай сховається проти неї виноград!

За сім років, що минули, молодятинський фермер Жупник аж ніяк не розтратив свій новаторський запал. Або інноваційний, як прийнято казати сьогодні. Не завдяки, а всупереч політиці місцевих адмінорганів ( це тема зовсім іншої статті) він намагається не просто господарювати, а експериментувати. Що ж незвичного придумав іще любитель заморських диковинок?

Теплиця з пластикових пляшок

Тепличкою на городі сьогодні вже нікого не здивуєш. Люди чимраз більше переконуються, на жаль, у тому, що куплені на ринку свіжі огірки чи помідори ведуть їх прямісінько під крапельницю, тож воліють мати свіжі овочі власного вирощування. Особливо якщо є для цього всі можливості.

Конструкція теплиці нескладна, виготовити її може всяк, у кого обидві руки не ліві. Складніше з накриттям. Традиційно для накриття використовують скло або ж плівку. Скло обходиться дорожче, а плівку доводиться щороку міняти – вітер її рве. Останнім часом городники-любителі говорять про покриття з полікарбонату, яке посилено рекламують спеціалізовані журнали. Полікарбонат начебто зовсім легкий, зате дуже міцний, його важко розбити молотком. Але ті, хто застосував цю технологію покриття, побачили й недоліки. Після граду, кажуть, полікарбонат стає як решето, до того ж може відпадати.

- Я знаєте що придумав? – підводить мене до столярного цеху О. Жупник. – Одягати теплицю в пластикові пляшки. Це вічне. Ні сонце, ні град такій теплиці не зашкодять.

Домовився з одним коломийським заготівельником цих пляшок, так що сировина обходиться недорого. Основне було – вирівняти пластик. Але й тут знайшовся спосіб, якщо добре покумекати, можна й вирівняти.

Як переконаний фермер, теплиці з пластикових пляшок витіснять з часом звичні для нас теплиці зі скла чи поліетиленової плівки. Він сам усіляко сприятиме цьому процесові, тим паче що цього добра, тобто пляшок, скільки завгодно, ними вже й ліси захаращують. Пригадується, раніше, десь у 1970-их, один поет писав не без гіркої іронії: «Ходімо, мій сину, в ліс збирати консервні бляшанки». Тепер бляшанок у лісі побачите мало, зате пляшки чи не під кожним кущем.

А їх, з’ясовується, можна використати з користю в себе на городі.

Не орав, не сапав, а картоплю зібрав

Ходить поміж городниками-любителями така брошура, «Город для лінивих» називається, якщо не помиляюсь. То там усякі методи описано, завдяки яким зусиль на присадибній ділянці докладати можна якнайменше, а врожай збиратимете нормальний.

Про молодятинського фермера Жупника в брошурі не сказано нічого, а даремно. Він застосував у себе технологію вирощування картоплі, яка не потребує ні оранки ґрунту, ні просапування міжрядь, ні підгортання кущів... Лишень приходь, коли бульби визріють, з відром і мішками й затарюй. Тут, на завершальному етапі, доведеться вже потрудитись, оскільки механізованого робота, щоб збирав картоплю сам, Жупник ще з Києва не виписав.

Але досить інтригувати читача, розповімо краще, як же він садив усе ж цьогорічної весни «другий хліб». Розпочав з того, що скосив на відведеній під бульбу ділянці траву й рівномірно розгріб по площі. Тоді розкидав на траву гній, на гній – трачку з соломою. Основа для картоплі, вважайте, готова. Залишається робити в соломі з трачкою ямки й висаджувати бульби. Звичайно, руками, дотримуючись рядка. Посадили, пригребли ямку й не показуєтесь на ділянці до осені.

А на початку вересня Жупник з дружиною Параскою вийшли на картопляне поле. Мені залишалося хіба дивуватися з того, які ваговиті бульби виймають вони, розпорпуючи ямки. Білі-білі, з тоненькою шкіркою, наче це не вересень, а початок літа на городі заповзятливого ґазди.

- Картоплю за такою технологією, - запевняє Олексій, - можна садити вже 10 березня і мати впродовж сезону два врожаї. Можна так розпланувати, щоб молоденька картопля була у вас на новорічному столі. А що може бути апетитніше, ніж цілком молода гаряча картопля посеред зими?!

Я хотів нагадати, що й шинка з вирощеної на своєму подвір’ї свинки на новорічному столі не зайва, проте вирішив не озвучувати думку. Про смаки ж не сперечаються. Та й картопляна площа межувала якраз зі свинарником, з чого легко було зробити висновок – лише молодими бульбами Жупники Новий рік не зустрічають.

Свинина без холестерину

Двох з половиною гектара, що їх Жупники орендують, цілком вистачає і на утримання невеликої свиноферми.Тим паче що в свинарнику рохкає здебільшого не те, що ми називаємо українською великою білою породою, а якісь чорні, мов вугілля, поросята.

- Це корейська порода, - пояснює господар, - я придбав одну пару в Київській області, одну у Вінницькій. Наскільки переконався, дуже вигідна для вирощування.

Чим вигідна? О, тут усіх достойностей корейських свиней (як, до речі, і в’єтнамських чи китайських) не перелічити! Найхарактернішою особливістю їх є те, що ці свині травоїдні, їхній раціон суттєво відрізняється від раціону звичайної білої свині. Тобто кашки їм, певна річ, дають, однак основний корм – сіно, солома, можуть бути буряки, кабачки... Окрім того що невибагливі до кормів, вони ще й плодючі, статева зрілість наступає вже в 3-4-місячному віці. Упродовж року свиноматка може мати два-три опороси, кожен з яких приносить господарству 30-40 пацят.

Витривалі до холоду, володіючи добрим імунітетом, «східні» свині швидко досягають ваги 120 кг. Тобто до того моменту, коли ви матимете змогу переконатися, що їхнє м’ясо цілком надається для споживання. Воно смачне, м’яке, нагадує смак м’яса нутрії. Але абсолютно без холестерину.

Тут ми вимушені нехай і зайвий раз, та все ж нагадати, що холестерину, хто б що там не казав і не писав, усе-таки потрібно остерігатися. Так радив іще радянський академік Микола Аничков, який безпосередньо пов’язував збільшення кількості холестерину в крові з розвитком атеросклерозу, так радять усі серйозні медики. Якомога менше, отже, жирного,спиртного і якомога більше руханки на свіжому повітрі.

Чого-чого, а останнього в Жупників, які крутяться з раннього ранку до пізньої ніченьки, вистачає. Утрьох – батько, мати і син –інвалід другої групи – вони дають раду всьому великому господарству, причому главі сімейства, Олексієві Олексійовичу, ще й вистачає часу, як бачите, на різноманітні фантазії і новації. Це вже характер такий у людини, що як не зійде з битого шляху на ледь помітну стежину в траві, то не заспокоїться.