Я.Шинкарук: У горах вільна ділянка — на вагу золота

Попри руйнацію колективних господарств, розтягування на шматки їхньої колись потужної матеріально-технічної бази і втрату досвідченого кадрового потенціалу, попри недоступні банківські кредити, захмарні ціни на сільськогосподарську техніку й інші хронічні проблеми українського села, попри безліч супутних ризиків, зокрема природних стихій, які миттю можуть звести нанівець багатомісячну важку селянську працю, — аграрна галузь України, наче житній колосок, наполегливо пробивається крізь товщу бюрократичних і фінансових перешкод і поволі спинається на ноги, бо землеробство вічне, як саме людство.

Про відродження сільського господарства на малоземельній гірській Косівщині ведемо мову з головою райдержадміністрації, депутатом обласної ради Ярославом ШИНКАРУКОМ.

— Ярославе Івановичу, після ліквідації місцевих колгоспів і радгоспів епіцентром аграрного сектору стали особисті селянські господарства. Це добре?

— Ні, це великий крок назад. Крихітні селянські господарства прогодують членів однієї родини, але вони не здатні забезпечити необхідними продуктами харчування таку велику країну, як наша. Тому майбутнє — за сільськогосподарськими підприємствами, що займатимуться рослинництвом і тваринництвом професійно. Наразі сільське господарство Косівщини — це 22 фермерські господарства (ФГ), п’ять кооперативів і понад 32 тисячі особистих селянських господарств. Питома вага сільгосппідприємств становить лише два відсотки при тому, що в середньому по області цей показник вдесятеро вищий. Тому завдання виконавчої влади і органів місцевого самоврядування району в тому, щоб кількість спеціалізованих аграрних підприємств зростала — землі потрібен ефективний власник.

— Що, на ваш погляд, заважає появі таких господарів у нашому районі?

— Одна з найбільших проблем не лише Косівщини, а й усієї України — непродумане розпаювання колишніх колгоспних земель. Їх поділили на дрібні клаптики, які мають різних господарів, а то й узагалі їх не мають, якщо власник паю помер. У гірських умовах, де орної землі споконвіку було  мало і кожна вільна ділянка — на вагу золота, ця загальнодержавна проблема ще більше загострилась. Всього на території району є 1500 га розпайованих земель. Начебто немало. Але цей потенціал не використовуємо на повну потужність. Скажімо, наші ФГ мають у своєму розпорядженні лише 228 га — це крапля в морі. Місцеві аграрії хочуть і можуть розширювати виробництво, але не мають де.

Людям, які хочуть працювати в аграрному бізнесі, доводиться вмовляти і переконувати кожного селянина віддати свій пай в оренду. Це забирає багато часу і нервів, відбиває охоту працювати в цій галузі. Тому, вважаю, влада на місцях не має стояти осторонь цих проблем і мусить допомагати аграріям: вишукувати площі, придатні для господарювання на них, вести перемовини з жителями територіальних громад, переконувати їх віддати свій пай в оренду, якщо вони самі не спроможні на ньому вирощувати нічого, крім будяків. Голови місцевих рад мають обстоювати державницьку позицію, а не поводитися по-хуторянськи. Треба думати про майбутнє свого села і всієї України, а не лише про наступні вибори і збереження приязних стосунків з  електоратом.
Нині чимало списів ламають довкола доцільності надання законодавчого дозволу на продаж земель сільськогосподарського призначення. Та якби пайовики більше дбали про свої земельні ділянки, якби не чинили за принципом «і сам не гам, і другому не дам», якби українські чорноземи не заростали бур’янами й чагарниками, і їх орали трактори, а не кроти, то, може, це питання нині ніхто не порушував би.

— Яку допомогу надає районна влада вже чинним сільгосппідприємствам і тим людям, які хочуть впрягтися в цей бізнес?

— Проводимо інвентаризацію розпайованих земель, щоб мати чітке уявлення, як їх використовують, і вживати заходів до власників, які занедбали свої ділянки. Кожній сільській раді рекомендуємо (наказувати не маємо права)  шукати на своїх територіях незадіяні розпайовані землі, об’єднувати їх у придатні для ефективного ведення сільського господарства вільні земельні площі і надавати в оренду ФГ та сільськогосподарським кооперативам. Управління агропромислового розвитку РДА спільно з районним Центром зайнятості працюють над створенням заготівельно-збутового кооперативу. З цією метою минулого місяця було надано одноразову допомогу з безробіття на суму 11 181 грн трьом жителям Яворова для організації підприємницької діяльності та створення сільськогосподарського кооперативу. Вісім місцевих сільгосппідприємств уклали угоди з районним Центром зайнятості про створення додаткових робочих місць в аграрній галузі і отримали для цих потреб дотацію з бюджету на суму 197 155 гривень.

Районна влада всебічно підтримує місцевих виробників. Тому всі їдальні бюджетних установ Косівщини (лікарень, шкіл, дитячих садків) забезпечуємо городиною і садовиною, молочними продуктами, м’ясом, які вирощено в наших ФГ та кооперативах. Власне, на сесії районної ради затвердили програму підтримки сільськогосподарських кооперативів — на її реалізацію заплановано 160 тисяч грн бюджетних коштів. Аграрії просять виділити частину цієї суми на придбання сівалки точного висіву овочів. Ми бачили її на міжнародній сільськогосподарській виставці у Києві, яку відвідували нещодавно. Коштує це диво техніки 68 тисяч гривень. Хоч і недешево, але фахівці стверджують, що така сівалка дуже потрібна і швидко окупиться. Гадаю, це той випадок, коли не можна економити.

Нині багато мовиться про енергетичну незалежність держави. Але ж не менш важлива і її продовольча самодостатність. Якщо в країні не буде достатньо доброякісних і доступних за ціною продуктів харчування, нам не вдасться уникнути соціальних та інших серйозних конфліктів. Аграрна галузь Прикарпаття має величезну підтримку в особі голови обласної державної адміністрації Михайла Вишиванюка — державного діяча за посадою і аграрія за станом душі. Тому маю надію, що за такої впливової підтримки і з нашою допомогою на місцях сільське господарство в Україні, області і нашому районі зокрема вдасться відродити.