Хто допоможе малим та середнім сільгоспвиробникам отримати потрібні їм фінансові ресурси?

На сьогодні найсерйозніше до цього сегменту ставляться кредитні спілки.

В Україні на сьогодні нараховується величезна кількість малих та середніх сільгосптоваровиробників. Саме завдяки їхній тяжкій праці ми маємо на своїх столах більшу частину овочів, фруктів, молока, м’яса та іншої продукції, без якої неможливо уявити собі життя українця. Це і фермери, і невеличкі сільгосппідприємства, і особисті селянські господарства, число яким – мільйони.

Загальновідомо, що потік грошових коштів у таких виробників має сезонний характер і вони потребують коштів, передусім, навесні, щоб посіятися, тоді як сяка-така копійчина з’являється аж восени, коли буде зібраний і проданий врожай. Крім таких сезонних потреб у фінансуванні на поповнення обігових коштів, гроші сільгоспвиробникам потрібні також для придбання різноманітної техніки та реманенту, а також для будівництва потужностей для зберігання, обробки, пакування продукції тощо.

Все це зумовлює значну потребу у фінансових ресурсах, без яких жоден фермер чи сільгосппідприємство навряд чи зможе розвиватися. Та от біда: взяти ці кошти малим та середнім сільгосптоваровиробникам практично ніде. Якщо великі підприємства є бажаними клієнтами банків, то малими вони цікавляться значно менше. Причин тому багато, але головна полягає в тому, що кредит малому виробнику банкові обходиться дорожче, ніж великому, а мороки з ним більше: і застави у нього ліквідної немає, і страховки, та й невигідно відряджати працівника в поля, щоб він оглянув господарство, коли сума кредиту за банківськими мірками є замалою… От і опиняються наші годувальники в скрутному становищі, часто-густо не маючи коштів, навіть на те, щоб зібрати вирощений важкою працею врожай. То де ж вихід?

А вихід є – і не треба його шукати надто далеко. В Україні, як і в багатьох країнах світу, природними фінансовими партнерами сільгосптоваровиробників є кредитні фінансові установи. В різних країнах вони називаються по-різному. В Угорщині, наприклад, ощадними кооперативами, в Польщі – кооперативними касами, в Німеччині – кооперативними банками, в Голландії – рабобанками, а у нас – кредитними спілками. До речі, так вони називалися і в ХІХ сторіччі, коли на наших теренах кредитна кооперація була дуже поширеною і на Заході, і на Сході. Так вони називаються і тепер, відколи в 90-х роках минулого століття незалежна Україна почала відроджувати традиції кредитної кооперації під гаслом «Свій до свого по своє!».

І до речі, кредитний рух за ці роки невпинно зростав і ставав на ноги, нарощуючи необхідну інфраструктуру, створюючи асоціації обласного і загальнодержавного рівня, а також елементи саморегуляції системи. Все це значно зміцнило кредитну кооперацію в цілому і дозволяє багатьом кредитним спілкам ефективно кредитувати малих та середніх сільгосптоваровиробників.

Для того, щоб вони могли робити це ще ефективніше і справді стали опорою для українських фермерів, особистих селянських господарств та малих виробників, Проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «АгроІнвест» має намір надати широку технічну допомогу двом найбільшим на сьогодні в Україні асоціаціям кредитних спілок загальнодержавного рівня – Національній асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) та Всеукраїнській асоціації кредитних спілок (ВАКС), а також об’єднанню кредитних спілок «Програма захисту вкладів» (ПЗВ).

Цими днями Проект «АгроІнвест» підписав Меморандуми про взаєморозуміння та співпрацю з НАКСУ та ВАКС і ПЗВ. Виступаючи на церемонії підписання, керівник Проекту Крейг Белл наголосив: «Наша мета полягає в тому, щоб допомогти кредитним спілкам – учасницям цих організацій запровадити у себе кращі практики кредитування малих та середніх сільгосптоваровиробників, глибше розуміти особливості цих позичальників, створити та вміло використовувати спеціальні кредитні продукти. Очікується, що завдяки цим зусиллям значно зростуть як кількість, так і обсяги кредитів малим сільгоспвиробникам, а новітні технології кредитування сприятимуть зміцненню якості кредитного портфеля, вчасному поверненню кредитів і – на цій основі – подальшому використанню кредитних коштів для кредитування фермерів та інших малих сільгосптоваровиробників».

Автор: Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб «Українська перспектива»