Міняти валюту з пред'явленням документа не так страшно

Новий порядок обміну валюти ускладнить життя простим українцям та банкірам. Однак загрозу збору даних про доходи громадян, яка тепер виникла, можна обійти, навіть не вдаючись до послуг "мінял".

Зміни до "Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", що набувають чинності 23 вересня 2011 року, спричинили помітне занепокоєння людей. Віднині будь-яку суму валюти можна легально обміняти, лише показавши документи. Раніше це стосувалося клієнтів, які обмінюють значні суми.

На інтернет-форумах стурбовані тотальним збором інформації про доходи, політики передрікають "поліційний режим", деякі журналісти навіть очікують змін курсу валют внаслідок перетікання клієнтів до нелегальних обмінників.

Gazeta.ua ретельно розібралася в потенційних загрозах нових правил для пересічного громадянина.

Як повідомив Нацбанк у відповіді на журналістський запит, для обміну людина має пред'явити паспорт, або інший документ, що засвідчує "резидентність особи", себто її постійне перебування в Україні. На думку адвоката з фірми "Діфаг" Володимира Голуба, згодиться "будь-який документ із фото, прізвищем, ім'ям, по-батькові та печаткою, виданий офіційною установою: посвідчення водія, студентський чи військовий квиток тощо".

Втім, навести вичерпний перелік різновидів такого документу в НБУ не змогли. Тож звертатися до обмінників із, наприклад, бібліотечним абонементом, поки не варто. Обміняти суму, що перевищує 50 тис. гривень, можна, як і раніше, лише з пред'явленням паспорту та довідки про ідентифікаційний код.

При цьому, Національний банк не зміг пояснити, чи зобов'язані банки робити й зберігати копії документів кожного, хто міняв валюту (з тексту Інструкції це незрозуміло). Водночас, казначей "Банку "Національний кредит" Василь Невмержицький стверджує, із посиланням на НБУ, що "копіюватимуться лише паспорти осіб, які обмінюють суми, більші за 50 тис". Незалежний фінансовий експерт Маргарита Ормоцадзе вважає, що "кожен банк поки сам вирішуватиме, які види документів йому приймати від клієнтів з меншою сумою обміну, і чи намагатися копіювати ці документи".

Прізвище, ім'я та по-батькові клієнта з будь-якою сумою все одно має зазначатися в квитанціях про обмін. А це робиться через комп'ютер, який може архівувати дані автоматично. Втім експерти сходяться на тому, що ця процедура, без копіювання самого документу, не дасть корисної інформації про особу. В Україні може бути безліч людей, в яких цілком співпадають прізвища, імена та по-батькові.

Рішенням НБУ також дозволено новий, альтернативний спосіб обміну валюти – через використання банківської платіжної карти у банкоматах. Цей спосіб цілком неанонімний (картки видаються з повним копіюванням документів), хоча й зручний. Але говорити про це зарано: для обміну валют банки мають ще переобладнати банкомати.

Побоювання щодо розголошення даних, отриманих при обміні валют, співрозмовники Gazeta.ua спростували лише частково.

"Така інформація підпадає під дію законодавства про збереження банківської таємниці, тому вона може бути розкрита державним органам лише за рішенням суду, чи в разі відкриття проти клієнта банку кримінальної справи", – запевнив Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

На практиці персональні дані про обмін легко "витікатимуть" з банків.

"Не сумніваюся, що зафіксовані банками дані громадян, що обміняли валюту, будуть автоматично накопичуватися в податківців. Без жодних запитів чи судових рішень", – вважає Голова Міжнародної Ліга захисту прав громадян України Едуард Багіров.

Олександр Сугоняко натомість стурбований "ризиком торгівлі інформацією, яка виникає в обмінних пунктах, в інтересах криміналу". З ним погоджується й Володимир Голуб. Таким чином, загроза небажаного збирання й поширення інформації про людину, що міняла валюту, реальна, якщо скопіювали (чи ретельно зафіксували) її паспорт або інший серйозний документ.

В Інтернеті найчастіше побоюються, що правоохоронці використають дані про обмін валюти для моніторингу доходів та витрат громадян. А потім притягатимуть їх до відповідальності за несплату податків. Представники банківської системи Сугоняко й Невмержицький не бачать такої проблеми взагалі.

Юристи не настільки однозначні. "Податківцям потрібний законний привід питати громадян про співвідношення задекларованих і реальних обсягів доходів-витрат. І вони формально можуть його отримати в банку, якщо будуть зафіксовані достатні дані про клієнта", – вважає Багіров.

"Факт обміну валюти може бути доказом у кримінальній справі, тому правоохоронні органи зможуть використати дані щодо обміну значних сум з метою тиску на особу", – відзначив Голуб.

Українці, схоже, запобігатимуть витоку даних про обмін валюти в типово український спосіб: ухилянням від документування. Банкіри після запровадження нового порядку найбільше говорять про загрозу "перетікання" дрібних валютних операцій до незаконних "мінял". В тому числі й тому, що банкам стане невигідно міняти невеликі суми, а клієнтам – незручно носити з собою документи заради таких сум.

"Не буде серйозних фінансових чи правових наслідків для громадян від нового порядку, – натомість запевняє Багіров. – Можна пред'явити будь-який документ, в т.ч. й недійсний. Працівники банків не мають права ставити під сумнів законність пред'явленого документу. Тому, зокрема, масово "губитимуться" паспорти, на які згодом можна буде обмінювати великі суми готівкою".

Маргарита Ормоцадзе також не очікує серйозних проблем, а реформу порядку обміну вважає незрозумілою: "Існують інші надійні способи обміняти тіньові суми, окрім обмінних пунктів".