Депутат проти пенсіонера: Потерпілий заявляє, що піде до кінця

Отак буває: людина все життя намагається облаштувати своє життя – наполегливо працює для себе і для людей, плекає улюблену справу і вибудовує далекоглядні перспективи. Аж якийсь прикрий випадок, якого і хотілося б уникнути, та обставини не дозволяють, руйнує побудоване за довгі тяжкі роки і створює цілий жмут проблем на багато років наперед. Прикарпатські владні мужі, особливо депутати та службовці органів місцевого самоврядування, багато говорять про підтримку і захист малого та середнього бізнесу. Насправді, як показує практика, особисті амбіції окремих слуг народу нерідко стають на заваді вільному і ефективному розвитку місцевого підприємництва.

Про одну з таких ситуацій розповів вчора, під час організованої ГО «Поклик Нації» прес-конференції, 66-річний пенсіонер, ветеран органів внутрішніх справ з 30-річним стажем Дмитро Миколайович Палагіцький. У своєму рідному селі Острівець, що на Городенківщині, чоловік взяв у оренду один з прилеглих ставів. Розводить там рибу, яку реалізує як односельцям, так і заїжджим замовникам, надає платні послуги бажаючим порибалити, а свого часу взагалі пропонував організувати на сільських ставах (а їх, крім дідового, є в Острівці ще три) таке собі селянське товариство, щоб і справа робилась і користь усім була. Втім, тоді місцеві депутати його ідею не підтримали, тож чоловік веде справи на ставі самотужки. Колись була у чоловіка ідея організувати тут і місце для купання, та втрутилися районні рятувальники – купатися у ставу небезпечно через крутий (45-50 градусів) схід у воду, велику кількість намулу та в’язко-колючих водоростей. Для облаштування місця для купання слід суттєво переобладнувати ставкові споруди, запроваджувати сезонні рятувальні пости тощо, а то все додаткові кошти – без участі всього села тут не обійтись. Наразі ж водойма «славиться» не одним відібраним життям. Серед потопельників бували навіть бувалі плавці. Тому і стоять всюди вздовж берега попереджувальні таблички «Купатися заборонено!»

Та зрозуміти, що йдеться зовсім не про примхи орендаря, а про безпеку життя, як виявляється, дано не кожному. Здається, особливо туго ця думка іноді доходить до свідомості людей, які мали б бути найкмітливішими з усіх, бо ж представляють органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. «4 липня минулого року, – розповідає Дмитро Миколайович, – на став прийшла жінка з дитиною – хлопчиком років п’яти. Жінка хотіла купатись на самому зливі – в дуже небезпечному місці, де випадків утоплень трапилось найбільше. Отож я й вийшов, показав їй на попереджувальні таблички і наголосив, що купатися тут небезпечно, а відтак заборонено. Тоді жінка вийшла з води і спокійно пішла додому».

Як стверджує пан Палагіцький, вже за якусь неповну годину ситуація набула неочікуваного продовження: жінка повернулася з чоловіком, який, назвавши полковником СБУ, одразу почав кричати на діда, мовляв, хто той такий, щоб щось комусь забороняти? Тоді пенсіонер надав йому копію договору оренди водойми, а сам, сівши до автівки, помчав до села по голову сільради. Вже у присутності сільського голови чоловік почув на свою адресу образи та погрози, на кшталт «Я тебе спалю або розберу на запчастини». Вигнавши на людях усю свою злість, невідомий «полковник» розірвав надану йому копію договору оренди та з силою вдарив по капоту орендаревого автомобіля, залишивши по собі чималу вм’ятину.

Ким був той чоловік, Дмитро Миколайович дізнався пізніше від голови сільради та правоохоронців. Вони повідомили мені тільки прізвище – Зелик Руслан Богданович, – розповідає пенсіонер, – проте ні адреси, щоб я міг звернутись до суду, ні місця роботи не розповіли». Слід зазначити, що Зелик Р.Б. полковником СБУ не працює, а є інспектором Державного департаменту інтелектуальної власності по Івано-Франківській та Чернівецькій областях. А минулої осені його ще й було обрано від Всеукраїнського об’єднання «Свобода» до Івано-Франківської обласної ради, де він одразу ж очолив постійну комісію з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, самоврядування захисту прав людини, законності та правопорядку (певно, тому що у ВО «Свобода» очолює партійну школу, а отже знає, як навчити дисципліні морально не стійкі особистості).

Вже невдовзі після інциденту, як стверджує потерпілий, йому телефонував заступник начальника Городенківського райвідділу УМВС Михайло Липчук і переконував забрати заяву з міліції, яку дід написав одразу після інциденту, а коли той не погодився, попросту відмовили йому у порушенні кримінальної справи за ст.129 «Погроза вбивством» на тій підставі, що «Зелик Р.Б. не мав мети заподіяти шкоди життю чи здоров’ю» потерпілого. Цікаво, яким же чином правоохоронцям вдалося проникнути у нетрі свідомості високого державного службовця і дізнатись, а що ж у того було на думці насправді.

Вдруге, за словами Д.Палагіцького, доля звела його з Р.Зеликом рівно за рік. Той з’явився на ставу у діда разом з дружиною та зграєю дітей і поставив питання руба: «забирайся звідси, бо ми тут будемо купатися!» Пенсіонер щойно розставив на березі ятера та інші снасті, оскільки виконував замовлення на відлов раків та риби. Звісно ж, у такій ситуації він не міг просто все кинути та піти. Та й куди йти підприємцю зі ставу, наданого йому на законних підставах в оренду для здійснення господарської діяльності, пов’язаної з розведенням риби, і за який чоловік регулярно сплачує до бюджету орендну плату? Втім, дід пішов – пішов, щоб повернутись з нарядом міліції, бо ж з попередньої зустрічі знав: без міліції спілкуватись з такою людиною небезпечно. «Додзвонившись до міліції, – розповідає пан Палагіцький, – я сім до автомобіля, взяв із собою ще одного односельця – Вейкая Івана – і чимдуж погнав до ставу. Р.Зелика з усією компанією я зустрів по дорозі, коли вони вже верталися додому. Я попросив: стійте, дочекайтесь міліції, адже я на ставу лишив майно, проте Р.Зелик знову заходився мене ображати та погрожувати спалити або розібрати на запчастини. Обзиваючи мене нецензурними виразами він не встидався ні сусідів на городах, ані власних дітей. Потім вдарив мене очеретиною по голові».

Чергова заява до міліції знову наштовхнулася на відмову. На цей раз чоловікові просто відписали, що в діях Р.Зелика ознак складу злочину, передбаченого ст.129 КК України немає. Витребувавши в порядку інформаційного запиту копію постанови (до речі, навіть не підписаної прокурором) про відмову у порушенні кримінальної справи, Д.Палагіцький дізнався з неї, що факт наявності конфлікту міліціонери все ж таки визнають, проте, зважаючи на той факт, що конфлікт був нетривалим і «не призвів до порушення громадського порядку» та, що «Палагіцький Д.М. та Зелик Р.Б. перебувають в неприязних стосунках» (нагадаємо, Дмитро Миколайович 9 липня зустрів депутата вдруге у житті), вирішено відмовити у порушенні кримінальної справі за … ст.296 «Хуліганство» КК України. Зауважимо, співробітники районної міліції настільки «ретельно» опрацьовували матеріали за фактом конфлікту, що готуючи офіційну відповідь Палагіцькому Д.М. навіть не зазирнули у власну ж постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, щоб подивитись, а за якою ж статтею Кримінального кодексу цю справу вони збирались (чи не збирались?) порушувати.

За фактами безпідставного, на його думку, ігнорування повідомлень про злочин чоловік 8 серпня 2011 року звернувся до Івано-Франківської обласної прокуратури. Звідти заяву перенаправили на розгляд у Городенківську районну прокуратуру, відповіді з якої пенсіонер не отримав досі. А 11 серпня на чоловіка очікувала страшна новина: невідомі зловмисники спалили його будку на ставі, поминальні вінки на гробівці його батьків та пошкодили належний йому катамаран. Аналізуючи усі попередні погрози та образи Дмитро Миколайович переконаний, що тут не обійшлося без «лже-полковника СБУ». Він також не виключає, що справа тут не у забороні купання для дітей та дружини. На думку пана Палагіцького, тут замішаний певний економічний інтерес.

За фактами підпалів та пошкодження плавзасобу пенсіонер також звернувся до правоохоронців, проте після двох відмов вірить їм не дуже, тим більше, що міліціонери навіть не оглянули місце підпалу на цвинтарі. Тим не менше чоловік стверджує, що йтиме до кінця і має намір дійти до Генпрокуратури та вищих органів влади.

В свою чергу Р.Зелик вже встиг назвати заяву Д.Палагіцького провокацією проти ВО «Свобода». З його слів, жодного конфлікту як такого не було, нікого він не бив і не ображав, та нічиєму життю не погрожував.