М.Ступар: Швидкості в футболі ростуть

Найвідоміший український арбітр Мирослав Іванович Ступар, який цього року відсвяткував свій 70-річний ювілей, нещадавно дав розширене інтерв'ю одному з провідних українських футбольних сайтів.

Пропонуємо вашій увазі фрагменти з нього, в яких Мирослав Іванович порівнює окремі аспекти роботи суддів за часів СРСР, на зорі Незалежності та тепер.

- Ви судили радянську вищу лігу аж до останнього чемпіонату. А коли розвалився Союз, у першому чемпіонаті Україні судді й взагалі працювали безкоштовно. Важкі були часи?
- Я взагалі був не при справах. Відсудив до 1991 року, прийшов у федерацію, щоб почати працювати інспектором, а мені кажуть: мовляв, треба, щоб три роки пройшло після завершення виступів. Я кажу: "Як так? Адже це старе радянське правило, а ми вже в Україні живемо!" - "Ні, поки що так". Зараз зрозуміли неправильність такого рішення, і арбітр, зав'язав зі свистком навесні, вже влітку в новому чемпіонаті починає інспектувати матчі. І не з низів, а з першої ліги, молодіжної першості. А я, уявіть собі, через три роки починав інспектувати з третьої ліги! Було ще таке містечко на Тернопільщині, де помідори вирощували ... Заліщики, здається...

- Команда "Дністер" ще там була ...
- Так, саме. От мені з міжнародним досвідом довелося звідти, з третьої ліги, починати.

- Ви продовжуєте працювати у вузі. Після романтики поїздок по всьому світу, адреналіну суддівства, ця робота приносить Вам задоволення?
- Так, і так завжди було, і ще хотів би попрацювати. Педагогічний процес в інституті з молоддю - це те, що потрібно для душі, щоб передавати свій досвід.

- Ви досі залишаєтеся єдиним українським арбітром, що працював на фінальному турнірі чемпіонату світу. Як гадаєте, в осяжній перспективі хтось зможе повторити ваше досягнення?
- Не буває в суддівстві таких проривів, які можуть трапитися в житті футболіста. Тут неминуче потрібно пройти всі сходинки, пережити становлення. Зараз є група молодих арбітрів, здатних вийти на міжнародну арену. І треба давати дорогу саме їм, перспективним. І дозволяти їм дихати вільно, щоб не було на них тиску, як раніше.

- Колліна здатний прищепити їм "ін'єкцію" європейського менталітету?
- Його прихід, звичайно, може дати багато плюсів. Це, насамперед, серйозне ім'я, авторитет, він може дати поштовх хлопцям працювати у правильному руслі.

- Нині футбольні судді часто починають кар'єру у віці "трохи за 20". Тому, коли вони починають судити, навіть в нижчих лігах досвідчені гравці можуть закидати їм- мовляв, "де ви грали?". Може, правильно у ваші часи суддівства передували виступи, адміністративна, тренерська робота?
- Так, це може бути мінусом, коли юний арбітр починає судити, знаючи футбол тільки по телетрансляціям. У мене вийшло так, що я спочатку багато і на непоганому рівні пограв, потім працював в команді, тренував, і лише після цього став арбітром. Такий шлях і справді оптимальний. Може, мають рацію і англійці, які судити довіряють досвідченим. Але треба враховувати головне: швидкості у футболі ростуть, тому й від фізики нікуди не дінешся.

- Ви судили матчі за участю найвидатніших футболістів того часу: Кройф, Матеус, Шустер, Блохін ... Кого з них можна назвати джентльменами в поведінці з колегами, суддями?
- Багато таких гравців. Світових згадувати не буду - по одному-двох проведеним матчам важко судити. Але в чемпіонаті СРСР, де не один рік перетинався з багатьма футболістами, можу назвати цілий ряд справжніх джентльменів. Спартаківець Гаврилов, динамівці Буряк і Баль, тбілісець Кіпіані - "Князь" ... Тоді менталітет гравців був іншим, в командах була посада відповідального за вихованням. Ставилося завдання: викорінювати хамство, грубість, підлість. Та й самі футболісти не були зіпсовані грошима, як більшість нинішніх їхніх послідовників.

Також пропонуємо вашій увазі відео того славнозвісного матчу збірних Франції та Кувейту, який обслуговував Мирослав Ступар.

Отже, 82 хвилина гри...