Проблеми дитини батьки відчувають на відстані

У тому, що існує незримий зв’язок між душами навіть чужих людей, ми переконуємося, коли деякий час уважно дивимось у потилицю іншої людини, яка обов’язково обернеться, відчувши на собі погляд. Не рідкість, коли матір, відправивши дитину до армії чи табору, чомусь відчуває тривогу. А потім виявляється, що у той момент, коли вона хвилювалась, у дитини були якісь труднощі.

Від материнської любові дитина черпає життєві сили для любові до життя. Саме від маминої уваги залежить життєлюбність кожного у цьому світі. Чим більше матір слідкує за своєю дитиною, тим більше життєлюбності буде в ній упродовж всього подальшого життя. Крім життєлюбності, материнська увага дитині дає життєздатність. Дуже важливо, щоб мати постійно пам’ятала про свого малюка роздумом і молитвою до Бога, дякуючи Богові за нього. Таке спілкування матері з немовлям та немовляти з Богом через вуста матері має велике значення. У цьому випадку материнська душа живить дитячу душу. Життєздатність такої дитини набагато більша, деколи навіть на декілька порядків у порівнянні з тими дітьми, які не мали такого материнського спілкування.

Дитина з'єднується в утробі духовно з матір'ю тоді, коли мама усвідомлює своє “цікаве” становище як Боже благословення.

Більше того, Господь безпосередньо благословляє дитину за молитовним проханням матері. Святі угодники Божі та ангели таємним чином спілкуються з душею дитини на прохання батька та матері.

Коли батьки звертаються до Бога із проханням захистити їх дитину — це одна справа, зовсім інша — коли вони закликають всіх святих, за молитвами яких сходить благодать Божа, яка укріплює дитину.

Батьківська та материнська душі, що викликали у цей світ душу дитини, не віддаляються від неї після зачаття, а продовжують невидиме спілкування.
Уявіть, коли вагітність бажана й дитина народилась, а батьки ставляться до неї лише одним чином — всевіддаючим служінням. Матір пестить малюка, годить йому у всьому. Що б він не попросив, материнське серце відразу ж виконає. Відносини такої матері зі своєю дитиною можуть бути лише емоційними. Тож щоб спілкуватися з мамою, оволодіти її увагою, дитина буде пробуджувати у неї саме такі почуття. Тому спочатку дитина буде просто просити те, що бажає, потім може домагатись всього примхами та істерикою. При цьому матір навіть не усвідомлює помилки такого спілкування з дитиною. У результаті дитина перетворюється у цілковитого “магната” у домі.

Втім, буває й інша ситуація. Приміром, якщо дівчинка не мала батька, або ж батько не звертав на неї уваги через повне заглиблення у своє власне життя — найімовірніше, що вона не матиме здібності до турботи. Рисам її вдачі буде властиво: байдужість, черствість у ставленні до інших, адже прикладу турботи, що йде від батька, вона не отримала. Ще складніше із хлопчиком — якщо він не мав батьківської уваги до себе, то надалі не зможе бути ні покровителем для сім'ї, не зможе проявляти турботу до ближніх.

Там, де батька в будинку немає або він присутній номінально, а його батьківська увага до дитини жодним чином не проявляється, у доньки не сформується правильне ставлення до хлопчиків, хлопців, а у майбутньому — до чоловіка. У дитинстві такі дівчатка іноді б'ються з хлопчиками, ображають їх. Зростаючи, такі дівчата іноді, на жаль, не можуть побудувати правильних відносин з чоловіками. Вони або пред'являють претензії чоловікам і з цієї причини сваряться з ними, або бояться їх (не вміють спілкуватися, не знають, як відповідати).

Молитва за дітей

Владико, Господи Вседержителю, будь милостивий до дітей моїх, приведи їх до віри та спасіння, збережи їх під захистом твоїм, укрий їх від усякої лукавої похітливості, віджени від них усякого ворога і супостата, відкрий їм вуха й очі сердечні, даруй зворушеність і впокорення серцям їхнім. Амінь.