Микола Савчук: А в оселі у веселій і люди веселі…

Недавно відомий майстер сміху, заслужений артист України Микола Савчук відкрив у Коломиї центр гумору «Весела оселя». Це стало гарним дарунком до 770-річчя від часу першої писемної згадки про Коломию і до дня міста. Сьогодні сміхованець розповів детальніше «Галичині» про перший в Україні музей сміху.

Пане Миколо, звідки така ідея?

— Ідеї, як відомо, беруться невідомо звідки. Очевидно, вони десь проростають у нашій голові, довго набираються сили і нарешті стукають у чоло. Мабуть, гарні й добрі ідеї підказує людині Господь. Мені ця ідея спала на гадку три роки тому, періодично вона пропадала і знову вигулькувала, і, нарешті, я зважився втілювати її в життя. А це, як знаєте, ризик. Якби наперед усе прорахував до копійки, то, певно, ніколи не брався за таку важку справу. Але якщо зважився, то дій! і ось я відкрив «Веселу оселю» напередодні дня міста і храмового свята Коломиї.

Що являє собою ваш центр гумору?

— Тут є постійна експозиція-музей; фото- і відеотека з кінокомедіями, гумористичними фестивалями й концертами; велика бібліотека смішних книжок, альбомів карикатур, гумористично-сатиричних часописів; картотека, архів. Незабаром я створю кількамовний сайт і реалізуватиму низку проектів: форуми й зібрання карикатуристів, гумористів; камерні фестивалі сміху; літні школи гумору для юних виконавців і авторів тощо. Можливо, спільно з молодим талановитим коломийським карикатуристом Ігорем Бежуком запропонуємо низку жартівливих листівок, а то й невеличкий журнал гумору й сатири.

Безперечно, відвідувачів найбільше зацікавить сама «Весела оселя» як музей. Що в ній вони можуть побачити?

— Чимало смішних сувенірів і скульптурок; світлини видатних творців і виконавців гумору та комедійних акторів; копії й оригінали карикатур і шаржів; веселі колажі на тему кохання, пияцтва, медицини, студентства; смішний годинник; іронічні картини та інше. Є в мене «Зелена будка», де показано листівки з різних країн світу і шаржі українських карикатуристів на відомих світових політичних діячів. При вході стоїть лялька-панок, яка збирає пожертви на фонд допомоги надутим, насупленим і нудним. Є телевізор — дарунок моїх друзів і кумів Мацькових, на якому можна подивитися світові кінокомедії, або почути виступи відомих і маловідомих естрадних виконавців гумору й сатири.

Пане Миколо, а чи є щось подібне до цього в Україні?

— Якщо вірити інтернету, то нема. У світі є відомий Музей гумору і сатири в м.Габрово у Болгарії, в кубинському місті Сан Антоніо-де-лос-Баньос, у канадському місті Монреалі, у Москві пан Ціммерман має «Музей трьох акторів», себто Нікуліна, Віцина, Моргунова; у м.Козьмодем’янську, Марійська Автономна Республіка, яке називають столицею російського гумору, є Музей гумору ім. Остапа Бендера. Звичайно, я тут не беру до уваги т.зв. віртуальних музеїв гумору. По світі існує чимало галерей карикатури.

Хто допомагав вам створити «Веселу оселю»?

— інтер’єр проектував відомий художник і мій приятель Мирослав Ясінський, чимало карикатур, ілюстрацій і розписи при вході виконав Ігор Бежук. Отримував я і слушні поради, і дарунки, а також мав багато спонсорів, починаючи від голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка, Героя України Василя Ткачука, депутатів обласної ради — ініціатор Дмитро Дзвінчук — і закінчуючи моїми діаспорними та коломийськими старшими і молодшими товаришами. Між іншим, у моїй «Веселій оселі» ще мають бути кілька моїх афоризмів і цитат, які прикріпимо до балок, і там буде таке: «Ніколи не пізно стати спонсором».

У «Веселій оселі» вже були відвідувачі?

— Гості-відвідувачі. Фактично вся місцева міська й районна влада, представники обласної влади, владика Миколай Сімкайло, Герой України Василь Ткачук, друзі, побратими-гумористи, знайомі, родина, сусіди, журналісти, гості з Франції, Швейцарії. Між іншим, Михайло Вишиванюк, який любить підтримувати ініціативних людей і не цурається гумору, запропонував міській владі підшукати більше приміщення в середмісті Коломиї на «Веселу оселю», але чи з цього щось вийде — покаже час.

Ваші гості усміхалися у «Веселій оселі»?

— Перефразовуючи Тараса Шевченка, можу сказати: «А в оселі у веселій і люди веселі», тобто веселі ми з дружиною, і веселі наші гості.