День Незалежності. Слово до ювілею

"Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо,
і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути".
В’ячеслав Липинський – видатний український політик, історик, філософ, патріот.

Упродовж тисячоліть несе свої чисті й глибокі води стародавній Дніпро-Славутич, землі на обох берегах якого споконвіків називаються Україною. Вітцівський край багатьох поколінь українців, що принесли "велику славу і дивні справи" своїй Батьківщині, назавжди вписавши свої імена в золоту скарбницю світової історії.

З-поміж них вирізняються постаті дочки Ярослава Мудрого королеви Франції Анни, ректора Болонського університету Юрія Дрогобича, гетьмана Війська Запорозького обох берегів Дніпра Івана Мазепи, Соломії Крушельницької найвизначнішої примадонни світу, Емми Андієвської поетичного феномену української діаспори, Василя Стуса символу Українського Опору другої половини ХХ століття, який залишив нам у спадок Слово – праісторичний біль Людини-мученика, вічний біль матері-України …

Віковічні прагнення нашого народу до національно-державного відродження, масові рухи за ідеї незалежності України, протестні кампанії проти злочинного замовчування владою наслідків чорнобильської катастрофи, "революція на граніті", що не мала аналогів у всій Європі, реалібітація незаконно засуджених й репресованих за роки радянської влади, звільнення політв’язнів та повернення депортованого кримськотатарського народу на свою історичну землю, страйкова боротьба шахтарів України, поряд з іншими чинниками, привели до розпаду існуючої понад сім десятиліть радянської системи.

Утвердженням нового в житті суспільства став Перший Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики "Червона рута", що проходив у вересневі дні 1989 року в прадавньому місті Чернівці, - українська пісня, яка досі почувалася чужою в рідній хаті, бо її вперто не помічали, стверджували, що такої нема, зазвучала, здавалося, у всесвіті. Уособленням світоглядної свободи та музичного спротиву стала пісня Тараса Петриненка "Україна" - своєрідний неофіційний гімн, об’єднуючий нас, українців, материкової та діаспорної України.

Епохальними подіями, масштаби яких вимірюються цілими поколіннями стали Всеукраїнські святкування 500-річчя Запорозького козацтва, "живий ланцюг" від Івано-Франківська через Львів до Києва на відзнаку річниці Акту злуки ЗУНР і УНР 21 січня 1990 року, що засвідчили про усвідомлення національної гідності, відновлення історичної пам’яті та формування національної свідомості української родини.

Тернистим шляхом поневолення пройшла Київська церква разом зі своїм народом в часи російського самодержавства, епохи більшовицького безбожництва й державного атеїзму, зберігши при цьому свою національну ідентичність, традиції української церкви візантійського обряду, духовенство та миряни якої сповідують Христову віру, всеосяжність Божої Любові, що зродилася через Володимирове Хрещення Русі-України, утверджуючи засади єдиної Помісної Православної Церкви в Україні навколо Київського престолу...

!6 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР була прийнята Декларація про державний суверенітет України, а наш народ від неосяжних степів Донеччини до Карпатських гір, від синіх озер та річок Полісся до узбережжя Чорного моря отримав змогу спільними зусиллями втілювати в життя ідеали Соборної України.

У ті липневі вікопомні дні, дні найбільшого енергетичного потоку нашої української історії, духовності та культури благословенне старовинне місто Коломия гостинно відчинило двері для українства з усіх куточків планети, де проходив Перший Всесвітній Собор Духовної України, який став струмочком, що привів нас до великої повноводної ріки – прийняття Верховною Радою Української РСР 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, і наш народ перегорнув нову сторінку своєї славної і давньої історії.

Найважливішою складовою для нашої держави, як частини Центральної, Східної та Південно-Східної Європи стали відносини з країнами континенту і світу, де вона посіла гідне місце в сім’ї європейської та міжнародної спільноти.

Сьогодні Україна входить до Міжнародного валютного фонду (МВФ), Організації з питань безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ), Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР). Підписала документи про співробітництво та партнерство з Євросоюзом (ЄС), стала повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ).

Особливе місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об’єднаних Націй (ООН). Український народ пишається тим, що наша держава першою в історії людства добровільно відмовилася від ядерної зброї, реалізуючи нову програму ООН "Світ ХХI сторіччя без ядерної зброї" …

Болючою темою нашої дійсності вбачається тривожна тенденція щодо новітньої, четвертої хвилі української трудової міграції й еміграції з України, яка за чисельністю стала однією з найвищих у світі. Україна інвестує свій живий капітал в економіки розвинутих країн світу, а внесок мігрантів й емігрантів у вигляді приватних грошових переказів своїм родинам сягає 23% сукупного внутрішнього продукту держави.

На фоні економічної та політичної нестабільності, якими супроводжується відродження української державності Державна Дума Російської Федерації ініціює запит до уряду Росії відносно можливості приєднання Криму до Російської Федерації, Рада Федерації Федеральних Зборів Росії приймає Постанову Ради Федерації "Про комісію Ради Федерації з підготовки питання про правовий статус міста Севастополя ", російська держава створює кризовий момент в українсько-російських відносинах, спричинений спорудженням дамби в Керченській протоці поблизу острова Тузла...

В рамках "XV-го Всемирного русского собора" опубліковано документ "Консенсус Третьего мира", де головні суспільно-політичні принципи побудови єдиного "Русского мира" повинні здійснювати, в тому числі і в Україні "русский народ и Русская Православная Церковь". В Криму для виховання молоді в дусі цінностей "Русского мира" організовується міжнародний російсько-український патріотичний табір...

Українська родина занепокоєна діяльністю відверто антиукраїнської в усіх сенсах проросійської партії "Родіна", яка активно пропагує питання федералізації України, надання державного статусу російській мові...

Викликають стурбованість дії нового одеського міського голови Олексія Костусєва, який на одному з етапів своєї кар’єри ішов на вибори з гаслом "С нами Бог и Россия", відмінив українську мову в офіційному діловодстві, ліквідував українські школи в Південній Пальмірі, відмовив громаді міста Одеси в спорудженні пам’ятника останньому кошовому отаману Запорозької Січі Петру Калнишевському...

Після десятка слухань упродовж року Окружний адміністративний суд Києва відхилив позов лідерки Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко з приводу Указу Президента України Віктора Ющенка про вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті. Вітчизняна Феміда підтвердила право патріотів своєї Батьківщини, які неустанною жертовною працею творили майбутнє самостійної, суверенної, соборної України на те, щоб ми, сущі в Україні та за її межами, могли сказати один одному: "Я з тобою. Я поряд. Я завжди буду поряд".

Як писав свого часу відомий український вчений, громадсько-політичний діяч, перший ректор Українського Вільного Університету, професор Олександр Колесса "На рідній нивоньці, зритій підковами, // кістьми засіяній, кров’ю поливаній, // сходять нам зіллячка ясні самоцвіти".