Т.Курилів: Черги залишаються, пільги — чинні

Дедалі частіше на владному Олімпі нашої держави лунають розмови про необхідність вирішення затяжної проблеми — забезпечення житлом тих громадян, які його конче потребують. На квартирному обліку перебуває нині близько двох мільйонів українців. Причому чимало з них «стоїть» у таких чергах по 20 і більше років. І донедавна, попри прийняті в різні роки державні житлові програми, в цій сфері панував застій. Парадоксальності ситуації надало було й те, що навіть під час пожвавлення житлового будівництва в Києві й деяких інших містах, у тому числі в Івано-Франківську протягом 2005-2008 рр., коли за рік здавали в експлуатацію більше осель, аніж, скажімо, за всі 90-ті, разом узяті, квартирні черги майже не рухалися...

Нині ж запрацювала державна цільова соцiально-економiчна програма будівництва (придбання) доступного житла для громадян, прийнята на період до 2016 року, якій в органах влади надають особливого значення. Та чи справді дарує вона можливість забезпечення наших краян досяжними для їхніх родинних бюджетів помешканнями? і як це пов’язане, скажімо, з тим, що в обласному центрі Прикарпаття, де на квартирному обліку перебуває найбільше в регіоні претендентів на поліпшення умов проживання, чи не перші-єдині в Україні взялися за перереєстрацію «черговиків»?.. Про це й інше розповідає начальник відділу обліку та розподілу житла Івано-Франківського міськвиконкому Тетяна КУРИЛІВ.

— Тетяно Іванівно, чим викликана потреба такої перереєстрації і чого прагнете досягти з її допомогою?

— 11 березня з’явилася Постанова Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов». Вона зобов’язує органи місцевого самоврядування, що відповідно до законодавства ведуть облік таких громадян, подати до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства інформацію про них. Причому за спеціальною формою. Якщо раніше для того, щоби стати на квартирний облік, потрібно було подати лише заяву й довідку про склад сім’ї, то тепер, аби ввійти до названого реєстру, «черговики» мають надати доволі масштабну інформацію про себе.

Тому й виникла ідея перереєстрації, що матеріалізувалась у відповідне рішення виконавчого комітету міської ради від 17 травня. Вона полягає в тому, що громадяни, котрі перебувають на квартирному обліку, мають надати нам ті документи про себе, які вимагає постанова. А згідно з представленими ними відомостями ми й подамо необхідну інформацію для формування того Єдиного держреєстру (ЄДР). інакше ж як виконаємо завдання Кабміну?

— Формування цього списку пов’язане з житловими ініціативами уряду?

— Авжеж. Аби мати право на участь у будь-яких державних житлових програмах, людина, по-перше, мусить перебувати на квартирному обліку за місцем проживання, а по-друге, як тепер виглядає, інформацію про неї має бути занесено й до ЄДР. Але ці дані ще треба зібрати... Ми вдалися до такого заходу, щоб і самим одержати реальну картину того, скільки іванофранківців фактично потребує, тобто має право на поліпшення житлово-побутових умов. Бо загалом на квартирному обліку в МВК перебуває близько 11 тисяч людей, розподілених по трьох чергах — загальній, першочерговій і позачерговій. У зв’язку з тим, що протягом останніх 15 років житло в місті не надають, оскільки за кошти міського бюджету його не будують, то люди здебільшого навіть не цікавляться, як просувається їхня черга. З другого боку, цілком можливо, що з цих 11 тисяч чимало хто вже й придбав чи іншим способом набув-спорядив собі оселю. Але ж ми цього не знаємо. Тим-то з допомогою перереєстрації сподіваємося переформатувати ті черги.

— А якщо хтось не подасть документи?

— Тоді його не буде включено до ЄДР. Але на квартирному обліку він і далі перебуватиме. Правда, його присутність у тих списках буде ще формальнішою, ніж нині. Адже, повторюю, дія і чинних житлових програм, і тих, які, можливо, ще буде прийнято, не поширюється на осіб, яких не буде в ЄДР. інакше кажучи, не перереєстрованим «черговикам» нічого сподіватися на державну допомогу в забезпеченні житлом. Тож оновити  квартирну документацію таки варто. Хоча перелік документів, які необхідно подати в наше розпорядження і з яким можна ознайомитися в Центрі надання адмінпослуг на вулиці Незалежності, 9, доволі громіздкий, підготувати його — не така вже й складна справа. Причому платною серед них є лише одна довідка, яку потрібно замовляти в обласному бюро технічної інвентаризації, — про наявність чи відсутність у власності заявника та членів його сім’ї житлової нерухомості. Ця вимога доречна. Бо часто трапляється, що людина прописана в тому чи іншому гуртожитку, ще перебуває на квартирному обліку, а вже має у своєму володінні одну чи й декілька осель, так би мовити, на боці... Гадаю, наші «черговики» з розумінням підійдуть до цієї справи. Правда, за два місяці дії згадуваного рішення МВК на нього відізвалося трохи більше сотні осіб. А триватиме перереєстрація лише до листопада.

— В МВК готують і список охочих узяти участь у програмі доступного житла. Хто з «черговиків» може скористатися нею?

— Справді, паралельно створюємо й такий реєстр. Нагадаю, що програма «Доступне житло» передбачає, що той, хто перебуває на обліку й вирішує скористатися нею, оплачує лише 70 відсотків вартості оселі. Решту ж 30 відсотків потрібних коштів йому дарує держава у вигляді безповоротної субвенції з Держбюджету тій будівельній організації, що звела помешкання. При цьому вартість одного метра квадратного для забудовників, які беруть участь у програмі, зафіксовується на певному рівні. Торік, приміром, вона становила 4 290 грн. У нашому місті наразі виявила бажання працювати за таким принципом фірма «Благо». Власне, на Парковій алеї вона вже зводить у рамках цієї програми багатоповерховий житловий будинок.

Критерії відбору охочих отримати доступне житло такі: не мають права на нього лише ті особи, середньомісячний дохід яких, а також кожного члена їхніх родин перевищує сім тисяч гривень. Схоже, таких на квартирному обліку не густо. Але, з другого боку, чи таке вже доступне це житло для середньостатистичного «черговика»? Посудіть самі. Навіть якщо в 70-відсотковому варіанті вартість квадратного метра житла сягатиме лише 3 000 грн, то все одно за однокімнатну квартиру загальною площею 50 кв.м доведеться викласти 150 тис. грн. Це немало. Чи багато в наших чергах осіб, які мають такі заощадження? Якщо ж таких коштів людина не має, то однозначно, що для неї це так зване доступне житло наразі недосяжне.

— А кредит у банку під цю програму не можна взяти?

— Такого механізму наразі немає. Ми зверталися з цим питанням до голови ОДА, просили його вийти на вищий рівень з пропозицією, щоб банкам надали на тендерній основі можливість кредитувати ці 70 відсотків. Але то, звичайно, мають бути позики не з такими ставками, які є нині, — під 18 і більше відсотків річних, а зі значно нижчими. Хоч, як на мене, для учасників цієї державної програми мали б бути взагалі безвідсоткові кредити...  Нині це питання активно обговорюють. І є надія, що фінансово-кредитні установи таки залучать до реалізації програми доступного житла.

Тим-то, повторюю, реєстр охочих взяти участь у ній ми складаємо в міру надходження заяв, які виносимо на розгляд МВК. Обмежень у цій справі немає. І то не формальні списки. Люди отримують відповідні консультації в регіональному представництві такої відомої структури, як Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», що як спеціалізована фінансова установа і виступає безпосереднім реалізатором програми. І якщо їх влаштовують умови участі у програмі, то їм зостається лише чекати здачі «програмного» житла в експлуатацію. До речі, у сфері забезпечення житлом громадян діють і три кредитні програми названого фонду, вельми популярні серед молодих «черговиків» не лише обласного центру, а й інших міст краю.

— А крім них та програми доступного житла, іншої можливості поліпшити умови свого проживання для іванофранківців, які перебувають на квартирному обліку, немає?

— Вона існує для декількох категорій українських громадян, яких держава виокремила в окрему групу. Серед них — учасники бойових дій в Афганістані, інваліди Другої світової першої групи, багатодітні сім’ї, в яких виховується п’ятеро й більше неповнолітніх дітей, круглі сироти. Взагалі, держава потроху розширює коло цих категорій. Торік надійшли було з державної скарбниці кошти для інвалідів війни. Таких у нас шестеро, і їх усіх забезпечили квартирами. Нині йде мова про цю саму ймовірність і для інвалідів з числа учасників бойових дій в Афганістані. Гадаю, таких людей і надалі забезпечуватимуть безкоштовним житлом, зведеним чи придбаним на цільові кошти з Держбюджету.

— Чого ж чекати колишнім молодим спеціалістам, котрі перебувають на так званій позачерговій черзі, чи іншим «черговикам», які і до визначених урядом пільгових категорій населення не належать і не можуть поліпшити умови проживання ні самотужки, ні за допомогою державних програм?

— Можемо лише моделювати ситуацію відповідно до нового Житлового кодексу, проект якого вже готовий. Певні надії на якісь істотні зрушення в цій справі пов’язуємо з його прийняттям. Адже чинний кодекс, що діє з 1984 року, вже не відображає тих реалій, у яких живемо, коли з’явилося право власності на квартири. Тож у новому, гадаю, має бути обумовлено, скажімо, порядок взяття на чергу власників як осель, так і часток приватизованого житла. Думаю також, що буде значно розширено коло пільгових категорій населення, яким держава безоплатно надаватиме житло. Принаймні так є в цивілізованих країнах. Що ж до «черговиків» з інших верств і прошарків суспільства, то для них діятимуть різні програми здешевлення житла. Втім, як на мене, виділяти кошти цільового призначення для купівлі осель, — це дарма витрачати гроші. Проблему потрібно вирішувати в комплексі й системно. Ліпше, приміром, на державному рівні акумулювати фінанси у відповідних фондах і за цей рахунок споруджувати багатоповерхівки. А тоді розподіляти помешкання в таких будинках між різними групами тих, хто його потребує: якийсь відсоток визнати житлом соціального призначення, іншій частині надати статус службових квартир, а щось запропонувати як і справді доступне житло тим «черговикам», які наразі зостаються поза програмами й не належать до соціально незахищених категорій. Так було б правильно. Як же буде — побачимо. Можу тільки гарантувати, що і згідно з новим ЖК теперішні квартирні черги ніхто не ліквідовуватиме, і ті пільги, які хто має й скористався ними під час взяття на облік, зостаються чинними.