Автономні кошмари теплового монополіста

Недавно довелося прочитати статтю в газеті "Галичина", в якій Ігор Угриновський, заступник директора ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", організації, що є монополістом з надання послуг централізованого теплопостачання в нашому місті, описує переваги і принади саме свого, тобто централізованого опалення...

Що передусім впадає в очі у написаному? М’яко кажучи, багато дезінформації. Наприклад, як аргумент він пише ось таке: "Тоді як у країнах ЄС ціни на газ для роздрібних споживачів, якими є населення, на два-три порядки вищі, ніж для підприємств — оптових споживачів". "На порядок" у науково-технічній літературі заведено вважати у 10 разів, технічний працівник це повинен знати, а на два-три порядки це у 100-1000 разів. Така різниця в цінах між споживачами в країнах ЄС? Це ж явна нісенітниця.

Читаємо далі: "Це ілюзія, ніби завдяки індивідуальним системам опалення значно знижуються затрати газу на вироблення тепла. Адже і в котельнях нашого підприємства нині працюють котли з високим коефіцієнтом корисної дії. "Танцюймо" від того, що на обігрів одного квадратного метра житлової площі в будь-якому випадку затрачується 0,158 гігакалорії теплової енергії, отриманої чи то в котельні, чи в індивідуальному котлі — без різниці".

Тут також бачимо заретушовану неправду. "Танцювати" треба від того, що існує закон збереження енергії, обманути який ніяким "хитрунам" ще ніколи не вдалося. Прилади обліку і розрахунки показують, що перш ніж дійти безпосередньо до споживача, 40-50% тепла, генерованого котельнями, пропадає: через нещільності й зношеність застарілої запірної арматури, віддаленість трубопроводів, через їх пориви і погану ізоляцію. Не випадково ж у місцях проходження теплотрас взимку розтає сніг і піднімається пара. І, що ще дуже важливо, названі причини слід помножити на брак коштів і погану організацію праці з усунення недоліків та боротьби з такими втратами.

В результаті виходить, що для нормального обігріву наших помешкань централізованому постачальникові тепла необхідно затратити майже в ДВА рази більше газу порівняно з автономним опаленням, тепло якого — практично все без втрат! — віддається в житло. За цей газ відповідно треба віддати і в ДВА рази більше валюти сусідній державі...

Але й це ще не все. Відповідно і викидів вуглекислого газу і інших шкідливих речовин маємо в ДВА рази більше, а труби в "20-40 метрів висоти" ці викиди розсіюють залежно від напрямку вітру землями навколишніх сіл. Та все ж таки переважно залишають у нашому місті. Що ж до ефективності фільтрів, установлених на деяких котельнях для зменшення шкідливих викидів, то від спеціалістів можна почути про них досить скептичні відгуки.

Розглянемо другий "писаний" аргумент. "Бажання мешканця мати "автономку" пов’язане передусім з вартістю природного газу, оскільки ціни для теплопостачальних підприємств і для громадян — власників систем індивідуального теплопостачання — істотно відрізняються". Звичайно, менша ціна на газ дуже важливий фактор, але ж це ще не все. Завищена газова ціна це ще не всі "перли" центрального теплопостачання у вартості гігакалорій, які приходять від монополіста споживачеві, де, крім вартості газу, "сидять" всі непродуктивні втрати тепла і гарячої води, ліквідації аварій, зарплата працівників. Крім того, в ціні тепла є й затрати на пролобійовані капітальні проекти, дуже вигідні для декого, а в реальності ж часто малодієві, суть яких — узяти гроші в держави і перекласти їх виплату на рядових споживачів. У нас такі речі також практикуються. В результаті маємо те, що тепло від теплокомуненерго дорожче більш як у три-п’ять разів порівняно з автономним. Тож навіть при однаковій ціні на газ "автономщики" все одно залишаться у виграші.

Та це лише один бік медалі "добра" нашого централізованого теплопостачання, другий — це неможливість мати елементарні людські зручності, нормальну температуру в помешканні та дотримання правил гігієни. На початку осені, до офіційного опалювального сезону, в холодні дні його споживачі мерзнуть, а в кого маленькі діти чи новонароджені, то взагалі біда — ні зігрітися, ні помитися. В теплі ж дні під час опалювального сезону, особливо навесні, в деяких помешканнях температура може доходити і до 26 гр. С. Люди вимушені відкривати кватирки, випускаючи назовні надлишкове тепло, на вироблення якого затрачено кошти і людську працю.

Гаряча вода в крані "автономщика" є тоді, коли він її хоче відповідно до потреб — помити своїх дітей, помитися самому чи помити посуд, а не тоді, коли цього хочеться чи коли "можеться" монополістові-постачальнику. А "не можеться" йому ой як часто: то ремонти планові, то непланові, то профілактики, то аварії, то немає коштів, то "борги треба платити" і т.д. Мало того, коли гаряча вода в його крані нібито і є, її фактично для багатьох споживачів немає! Як цього року, так і в минулі літні періоди, час спеки, куряви, поту і бруду, монополісти від тепла змушують людей носитися з баняками гарячої води з кухні до ванної кімнати, ще й намагаються переконати, що це добре і так має бути в майбутньому, а хто з цим бореться, встановлюючи індивідуальне опалення, той не патріот...

В опалювальний сезон гаряче водопостачання в багатьох помешканнях, коли не в більшості, починається з шипіння повітря і булькання, а закінчується потоком холодної води або "теплої", температура якої 20-30 градусів. Ці проблеми існують уже далеко не одне десятиліття, і їх вирішення у найближчі роки нереальне. Сваритися, дзвонити, писати в таких ситуаціях — марна трата часу і здоров’я. Не від доброго життя багато людей, витрачаючи не такі вже й малі кошти, купують і встановлюють у квартирах електричні бойлери для того, щоб постійно мати гарячу воду. Що також не подобається теплокомуненерго. Зміни ж на краще тут неможливі в принципі. Оскільки капітальних вкладень на це ні місто, ні держава не дадуть, бо самі не мають звідки їх узяти, а лише самим підвищенням тарифів справи не зрушити.

Агітатори-монополісти, роками вперто ігноруючи людські проблеми, і надалі не хочуть бачити й розуміти їх. Найголовніші аргументи, що від них можна почути, це: великі борги, населення не платить, тарифи необхідно підняти до "економічно обґрунтованих". Ще один "вагомий" аргумент наводиться в надрукованому інтерв’ю: через гарячі стояки і стіни "автономщики" забирають тепло від центрального опалення. А коли в квартирі з центральним опаленням воно відключене — не почався чи скінчився опалювальний сезон або температура нижче норми, а в сусіда з автономним опаленням температура нормальна, то його тепло перетікає туди, де холодніше, згідно з другим законом термодинаміки, і гріє відключених. То в цьому разі хто кому повинен платити за тепло?

Зрозуміло, що теплокомуненерго зацікавлене в подорожчанні тепла і використанні більшої кількості газу, а не в їх економії, адже його прибутки нараховуються як відсоток від усіх валових витрат підприємства, і чим вища собівартість тепла, тим більші фактичні його доходи. Нині підприємству "івано-Франківськтеплокомуненерго" економити газ і тепло невигідно! Не випадково ходять чутки, що наш монополіст по теплу різними хитруваннями на кшталт подачі холодної води замість гарячої, маніпуляціями з обліком як тепла, так і газу і ін. "настригає" додатково для себе близько 20 млн. гривень за рік. За рахунок споживачів. і в той же час серед більшості рядових працівників теплокомуненерго, які отримують досить скромні заробітні плати, є люди, котрі знають, як досягти реальної економії теплоенергії, та вони бояться про це навіть говорити своєму керівництву, зрозуміло чому.

Звичайно, із впровадженням автономного опалення в окремих випадках з'являються проблеми і з надзвичайними ситуаціями, і з неприємностями для сусідів і ін., але їх за бажання можна вирішити, для цього можна віднайти багато варіантів. Тут необхідно йти на певні компроміси, підходити з критеріями якості, зручності і менших витрат коштів, щоб при можливості найбільше задовольнити вимоги споживачів. Адже й автомобілі створюють багато проблем для людей — і з викидами шкідливих речовин, і з аварійністю, і з незручностями для пішоходів, та ніхто не ставить питання про їх заборону.

І ще. Досить прикро, але ті, хто так переконує нас з екранів телевізорів і зі шпальт газет своїми "вагомими" аргументами на користь монопольно-централізованого теплопостачання, самі вже давно поробили собі і користуються автономним. Мало того: вони допомогли і допомагають це робити своїм родичам і близьким. Небажання задовольнити 11 тисяч заявників, аргументується різними постановами і законами. Все відбувається за принципом — своїм можна все, для народу ж існує закон.

Розповідають, що в індії існує цікавий спосіб ловів мавп — у прив’язаний глечик кладуть горіх, мавпа впихає туди руку і стискає її з горіхом у кулак, а витягнути вже не може, бідолашна крутиться, верещить, а відмовитися від горіха — ніяк. Мисливець спокійно підходить до неї і вбиває чи забирає живою. Ось так і у нас — якась невелика частина українців тримається за газову трубу-"горіх" і хоче втриматися за неї будь-якою ціною, в результаті поволі втрачається набагато більше — незалежність країни, наша з вами незалежність.