Аліменти: Порядок сплати і стягнення заборгованості

Аліменти на дитину призначають за рішенням суду від дня пред’явлення позову і сплачують до досягнення дитиною повноліття. Якщо повнолітні дочка чи син продовжують навчання, й у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, якщо вони можуть надавати матеріальну допомогу. Щоб продовжувати отримувати аліменти після досягнення дитиною повноліття, якщо вона навчається, потрібно звернутися з відповідною позовною заявою до суду. Право звернення до суду має також сама дитина, яка навчається.

Згідно зі ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджують у частці від доходу платника й (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ст. 183 Сімейного кодексу України).

Чимало юристів продовжують практику, яка була заведена попереднім Кодексом про шлюб та сім’ю, тобто, радять стягувати аліменти у таких розмірах: на одну дитину — 1/4 всіх видів доходів чоловіка, на двох дітей — 1/3 всіх видів доходів, на трьох дітей — половину всіх його доходів. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законодавець пішов назустріч тим жінкам, чоловіки яких мають нерегулярні доходи, або розмір їхніх доходів часто змінюється. У таких випадках суд, за заявою одержувачки, може призначити розмір аліментів у твердій (фіксованій) грошовій сумі. У цьому випадку, якщо розмір аліментів більший від мінімального, то дитині повинна бути призначена державна допомога, яка компенсуватиме різницю. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється залежно від розміру середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника у даній місцевості. Довідку про розмір такої зарплати можна отримати у регіональному відділі статистики.

Отримувачка аліментів має право на збільшення їхнього розміру у разі погіршення свого матеріального стану, зміни сімейного стану, погіршення свого здоров’я та здоров’я дитини. Таке ж право на зменшення розміру аліментів має і платник аліментів у тих самих випадках.  Розмір аліментів змінюють за рішенням суду за позовом платника або отримувача аліментів.

Окрім сплати аліментів, батько також зобов’язаний брати участь в оплаті додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (хворобою, каліцтвом, розвитком здібностей дитини тощо). У разі суперечки розмір частки додаткових витрат визначає суд. Кошти можна сплачувати одноразово, періодично або постійно.
 Якщо платнику аліментів належить будинок, квартира, земельна ділянка чи інше нерухоме майно, то за згодою з отримувачкою вони можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно. Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації (ст. 190 Сімейного кодексу України). Для укладення такого договору потрібен дозвіл органу опіки і піклування. Якщо дитина досягла 14 років, вона бере участь в укладенні цього договору. На майно, набуте за таким договором, не може бути звернене стягнення.

Платник аліментів має право звернутися до органів опіки і піклування про перевірку цільового використання аліментів. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів  на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час, але не більш, ніж за три роки, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Порядок стягнення заборгованості визначається згідно з Законом України “Про виконавче провадження”. Рішення суду про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню. За виконавчим листом суду примусове стягнення відбувається, у першу чергу, на грошові кошти боржника та інші цінності. Якщо у боржника немає грошових коштів, то звернення стягнення відбувається також на належне боржникові інше нерухоме майно (ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження”).