Про дитячий табір, Дністер і туристичні перспективи Городенківщини

Вирватися з міських вулиць бодай на трішки — щастя неймовірне. А якщо ще путь проляже до незрівнянного Дністра?!

Зазвичай сплав рікою наші краяни розпочинають від Незвиська, позаяк там є належні умови для спуску плота на воду. Чимало городенківців мають такі власні засоби пересування водою: хтось придбав стандартний і нині робить на сплаві бізнес, інші виготовляють плоти з підручних матеріалів. Саме на такий мені вдалося підсісти біля відомого дитячого оздоровчого табору «Перлина Придністров’я».

«Перлина Придністров’я»

Табір того дня вирував звичайним життям. У першій зміні відпочивали діти працівників сільського господарства Прикарпаття. Директор закладу Володимир Бурдега повідомив, що всього буде три зміни. Для цього завдяки участі Городенківської районної ради в проекті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» вдалося залучити значні кошти, зроблено належний ремонт. Підготовлено корпуси, розвивається табірна інфраструктура. Є тренер із плавання, тож діти можуть  вчитися і поведінки на воді. Придбали човен, що дозволило організовувати екскурсії на протилежний берег Дністра, до знаменитого Нирківського водоспаду. Зрештою, просто пливти річкою — незабутні враження!

«Парк Юрського періоду»

Пліт, на якому пощастило подорожувати Дністром, площею 32 кв. м — міцний, каркас армований металом, начинка — з пінопласту. Дерев’яна підлога, столи, стільці, накриття, доволі місця для риболовлі та прийняття сонячних ванн. Навіть міні-пічку встановлено, щоб смажити шашлики й духмяним чаєм насолоджуватися. Але того дня сонце так нещадно палило, що єдиним спасінням була ріка, чим наша компанія активно скористалася.

Дністер у цій місцині тече так повільно, що складається враження, ніби вода стоїть, лише подекуди з тихого плеса перетворюється на бурхливий вир. Річка помітно зміліла, рівень води впав, тож навіть дітлахи, що були з нами, безпечно хлюпалися. Ото мали радості, як побачили у воді рибок! Навіть вдалося виловити кілька на вудку, тож ароматна юшка була нам забезпечена.

Поодиноких рибалок берегами річки було чимало. А от відпочивальників, незважаючи на святковий день, — небагато. Подумалось, що наші краяни мало користають з такої неймовірної краси: чи то вічні роботи в нашого сільського люду, чи якась інертність. Адже добратися до Дністра — не те, що десь до моря. А кількох годин такого близького й корисного відпочинку на природі цілком вистачає, щоб мати силу й енергію трудитися впродовж тижня. Чого варте лише спокійно споглядати над собою синє небо, зелені береги вперемішку із крутими червоними скелями. Над нами здіймається сполоханий птах, і уявляється, що ніби перемістилися в якісь доісторичні часи. Без ознак цивілізації. Ну чим не «парк Юрського періоду»? Адже Дністер, скільки б разів біля нього не бувати, не перестає дивувати!

Ностальгія...

Раніше водна артерія краю служила «дорогою життя»: через Дністер була поромна переправа, перевізники доставляли людей човнами, двічі на тиждень з Городниці до Заліщик курсував катер. З наших придністровських сіл простіше було річкою добратися до тамтешньої середньої школи, ніж до Городенківської.

Уламки затонулого порома можна й досі побачити у воді десь неподалік Поточища. А ще — залишки старого мосту, відомого за фільмом «Багряні береги». Його згодом зруйнували, металеві конструкції забрали, і про колишню славну переправу нагадують лише залишки потужних підпор. Коли ж ми допливали до мосту через ріку біля Устечка, за нашим сплавом зверху спостерігала група туристів. Та одне — дивитися з висоти на воду, й зовсім інше — відчути велич Дністра зблизька, а ще побачити конструкцію мосту й уявити масштаби будівництва. Сама ж грізна ріка, як то може видатися зверху, насправді в цьому місці доволі мілка, що можна перейти вбрід.

Перспективи

Цікаво було дізнатися, що чимало підприємливих людей з Городенки та інших міст придбали садиби вздовж ріки. Частими стали також сплави. Секретар міської ради Ярослав Парфенюк, який також сплавлявся того дня Дністром, принагідно зауважив, що береги цього року доволі чисті, хоч, зрозуміло, на привал туристи зупиняються. Можливо, приходить розуміння, що кожен хоче відпочивати в затишку й порядку.

Завели бесіду й про перспективи туристичної галузі щодо наповнення міської казни чи сільських бюджетів. Добре було б залучити сюди кошти інвесторів, зокрема й заробітчанські. Нехай ще сьогодні тут — дороги з вибоїнами, які до «Євро-2012» таки обіцяють підлатати, й інші туристичні принади ще треба розвивати і рекламувати, але перспективу в цьому сенсі край має велику. На завершенні — робота над сайтом міської ради, де, серед іншого, буде запропоновано проекти розвитку місцевої інфраструктури. Отоді, мабуть, дійдуть руки й до Дністра, катерного сполучення, доступного і корисного відпочинку наших краян біля ріки.