Була війна, бодай її не знати

Останнім двієчником міг бути колишній радянський школяр, а про те, що «фашистська Німеччина віроломно напала 22 червня 1941 року на Радянський Союз», він знав так само твердо, як нинішній школяр знає «Отченаш». З комуністичних підручників виходило, що люди Країни Рад мирно працювали собі на полях і за верстатами, аж тут зненацька перешкодив їхній невтомній праці хижий агресор. Яко тать...

Це тепер відомо, що справжні документи, які стосуються війни, комуністична верхівка тримала (і тримає) в глибокій таємниці, що навіть центральні радянські газети передвоєнних і воєнних часів вилучили з відкритих фондів загальнодоступних бібліотек. Щоб не давати поживу для роздумів надто допитливому громадянинові. Спробували б ви ознайомитися раніше з промовами Молотова, Сталіна, з текстами міжнародних договорів, укладених Радянським Союзом у 1939-1941 роках... Та вас могли б визнати шкідливим для побудови комунізму елементом! Це була страшна військова таємниця!

З розпадом Союзу на нас звалилася така маса найнеймовірнішої інформації, що в ній можна було потонути з головою. Дійшло до того, що автор виданої 2005 р. у Москві книжки «22 червня, або Коли почалася Велика Вітчизняна війна?» Марк Солонін висловився взагалі за те, щоб заборонити будь-яке публічне обговорення історії цієї війни. Років хоча б на сто. Видно, і в Росії, на відміну від усіх нормальних держав, минуле може бути непередбачуваним.

«Тимчасові невдачі» Червоної армії

За відвертою брехнею радянських істориків війни стояло одне – виправдати той ганебний факт, що впродовж перших тижнів війни Червона армія була розгромлена й узята здебільшого в полон. Адже в голівці школяра могло виникнути підступне питання: як це так, що вермахт швиденько дістався до озер Карелії, до калмицьких степів і Кавказьких гір? І як це так, що лише до осені 1944-го завдяки неймовірним жертвам Червоній армії вдалося повернути те, що було втрачене впродовж перших тижнів відступу?

Першим причини «тимчасових невдач» пояснив сам товариш Сталін. Радянським людям належало, отже, знати, що успіхи вермахту базувалися на трьох чинниках. По-перше, німці завчасно відмобілізувалися й підійшли до рубежів СРСР, тоді як Радянський Союз, зберігаючи нейтралітет, жив собі мирним життям. По-друге, радянські танки й літаки, певна річ, були кращі, ніж німецькі, однак СРСР мав їх недостатньо, куди менше, ніж противник. І нарешті, по-третє, за кожен крок углиб радянської території гітлерівці заплатили дуже дорого. Сталін назвав і цифру – 4,5 мільйона вбитих і поранених німців. Правда, трохи згодом Радінформбюро поправило й Сталіна, назвавши ще вищу цифру, 6 мільйонів.

Після війни про ці мільйони ніхто й не згадував. Бо як згадувати, якщо німецькі архіви, на відміну від радянських, були відкриті й кожен міг довідатися правду? Так забріхуватися не дозволяло собі навіть ТАРС.

Але настала нарешті епоха «нового мислення», і Віктор Суворов нещадно розправився у своїй трилогії («Льодохід», «День-М», «Остання республіка») зі сталінськими постулатами. Суворов твердив, що Червона армія була велика й могутня, проте лише до світанку 22 червня 1941 р.

Наступного ж дня її роззброїли й знекровили. Ось як він про це пише: «Під час раптового удару радянських танкістів перестріляли ще до того, як вони добігли до своїх танків, а танки спалили або захопили без екіпажів... Раптовий удар по аеродромах засліплює танкові дивізії... Радянські розвідувальні літаки не можуть піднятися в небо... Нашому циклопові вибили око... Він махає сталевими кулаками й реве в безсилій люті...».

Чому ж забула про всяку обережність Червона армія? Тому, пояснює Суворов-Різун, що вона сама готувалася до нападу і не вірила, що хтось може її випередити.

Чому Суворова обзивають міфотворцем

Уже згадуваний Солонін називає Суворова міфотворцем. Хіба реально було знищити одним ударом 60 тисяч гармат і мінометів? – дивується він. Ні, знищити одним випереджувальним ударом армію, яка нараховувала до війни 198 стрілецьких, 13 кавалерійських, 61 танкову, 31 моторизовану дивізії і ще багато чого в доядерну епоху, доводить Солонін, абсолютно неможливо. І не потрібно вигадувати, як це роблять «суворовці», теорії про те, що Червона армія готувалася тільки наступати, а не оборонятися, тому, мовляв, виявилася нездатною до стратегічної оборони.

Сталіна врятувала, переконаний автор книжки «22 червня...», дурна політика Гітлера. Він так і сказав у листопаді 1941 р., доповідаючи на урочистих зборах, присвячених роковинам більшовицького перевороту: «Дурна політика Гітлера перетворила народи СРСР в заклятих ворогів нинішньої Німеччини». Саме в цих словах – основна причина того, чому бійку двох кривавих диктатур за поділ награбованого комуністична пропаганда легко перейменувала пізніше у Велику Вітчизняну війну. Параноїк Гітлер, одержимий ідеєю расової винятковості, просто не міг провадити мудру, виважену політику. Тому й немає, впевнений Солонін, сенсу обговорювати питання:

- а що було б, якби гітлерівці підтримали незалежність України, а не відправили Степана Бандеру з товаришами в концтабір;

- розпустили по домівках усіх військовополонених, а тих, чиї рідні ще залишалися по той бік фронту, годували біфштексами з трофейних корів тричі на день;

- негайно розігнали колгоспи й пообіцяли визволити всіх в’язнів ГУЛАГу після перемоги Німеччини.

До речі, сподіваннями на незалежну державу жили не тільки українці. Командувач групою армій «Центр» генерал-фельдмаршал фон Бок написав для Берліну проєкт створення «визвольної армії» з 200 тисяч добровольців і формування російського уряду в Смоленську. У листопаді 1941-го на його проєкті поставив резолюцію Кейтель: «Такі ідеї не можуть обговорюватися з фюрером».

Німці поводилися з полоненими, як з худобою, поранених добивали, часто навіть з медперсоналом. Колгоспну систему вони, навпаки, зміцнили, розстрілюючи людей за кожну провину. Звірства гітлерівців настільки обурили народ, що й ті, хто зустрічав їх з надією на краще життя, збагнули – «новий порядок» ще гірший, ніж комуністичний.

Правда страшніша, ніж ми уявляємо

Те, що про війну тепер говорять і пишуть значно правдивіше, ніж раніше, не означає, що відкрито всі архівні документи. З відкритих хіба відомо, що прихована мобілізація і стратегічне розгортання Збройних сил Радянського Союзу розпочалися до, а не після німецького нападу. Для чого було потрібне це розгортання? Передвоєнні плани розгортання військ західних округів були опубліковані лише через півстоліття після їхнього прийняття. Оскільки війська зосереджують і розгортають задля якихось операцій, то ці плани прикриття були, напевно ж, частинкою якогось досі таємничого Великого Плану.

Але школярам, як давнішнім, так і нинішнім, знати про те не належиться. Поки що шкільні підручники незалежної України і словом не обмовляться, що Сталін настільки налякався на перших порах Гітлера, аж намагався сконтактуватися через болгарське посольство з керівниками Третього райху, пропонуючи їм мир на умовах Берестейської угоди 1918 р. Тобто хотів віддати Німеччині Україну, Білорусь і країни Балтії. Крутилася бестія, як в’юн на сковорідці...