22 червня. Без прапорів, без політики, але з надією
Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2011-06-22 09:25:20
День скорботи без прапорів та політики. Саме так підійшли до відзначення 22 червня – дня початку Великої Вітчизняної війни – влада та мешканці Івано-Франківська.
З самого ранку до монументу «Скорботна мати» на Меморіальному кладовищі прийшло близько трьох сотень службовців облдержадміністрації, міськвиконкому та депутатів обласної ради на чолі з губернатором Михайлом Вишиванюком та головою облради Олександром Сичем. Вони поклали вінки до підніжжя монументу і в’язали участь в екуменічній панахиді за загиблими у війні, яку відслужили священики домінуючих християнських конфесій. Слідом за владою на меморіал прийшли прихильники Комуністичної партії України. Вочевидь, побоюючись, щоб їх не дай Боже не причислили до останніх М.Вишиванюк та О.Сич разом зі «свитою» поспішили полишити кладовище, навіть не дочекавшись всеукраїнської хвилини мовчання, початок якої було заплановано на 10.00 годину на вшанування усіх загиблих у війні.
О.Сич, тим не менш, залишив по собі кілька членів ВО «Свобода» на чолі з депутатом обласної ради Василем Поповичем. Останні, щоправда, в заходи не втручались і чемно згуртувались за парканом кладовища, з-під лоба поглядаючи на комуністів, чи ті, бува, не піднімуть свої червоні партійні знамена. Останні ж, до їх честі, суворо дотримувались укладених напередодні домовленостей з владою і прапорів не піднімали. Ба навіть мітингу як такого не проводили, обмежившись виступом свого лідера Володимира Стули, який нагадав, якою ціною далася радянським народам і в тому числі українському перемога у Великій Вітчизняній війні і зазначив, що, не зважаючи на різні інтерпретації сучасними істориками подій 1941 року, подвиг воїнів Червоної Армії є великим, та промовами двох жінок-ветеранів, які закликали шанувати загиблих і читали вірші про радянського воїна-визволителя.
І все ж таки один прапор на Меморіальному кладовищі майорів – Державний прапор України. І це вселяє надію на те, що в цій країні все-таки є держава і в цій державі інтереси суспільні домінують над інтересами окремих осіб та певних політичних сил.