Близько тисячі трембіт за своє життя створив гуцульський майстер В.Грималюк

Близько тисячі трембіт за своє життя створив гуцульський майстер Василь Грималюк. Виготовляти культові інструменти горян навчився у батька. З самого дитинства допомагав, а років з 15 і самостійно робив їх. У виборі деревини для трембіти майстрові допомагає стихія.

Блискавка б'є у найвище та найстаріше дерево. Цей матеріал майстер висушує подалі від сонячних променів не менше 3 років. Для того, аби витесати трембіту зсередини, її доводиться розколювати, а потім склеювати. Майстер вкриває інструмент зверху березовою корою — каже, вона додає трембіті міцності та звучання. Аналогічно — і з музичним рогом. Його тембр значно нижчий.

Ріг — це давній засіб зв'язку для горян. Щось на кшталт сучасного телефону. Його, зізнається майстер, виготовляти важко. Поруч з ним трембіта виглядає наче тендітна панянка. Її класичні параметри — 3 метри у довжину та 800-грамова вага. За цими інструментами до Василя Грималюка шикуються у чергу. Хоча вартість їх — близько тисячі гривень. Якісну роботу справжнього майстра від декоративної підробки, яка годиться лише у якості сувеніру, відрізнять лише досвідчені трембітарі.

Як у розі, так і в трембіті, важливу роль для гармонізації звуку відіграє так званий пищик або ж мудштук. Його виготовляють зі сливи. Деревина твердої породи примхлива, часто тріскає під час сушки. Та якщо вже вистояна і вмонтована у інструмент — ніколи не трісне.