Оксана Хорошавіна: В Україні більш жорсткий баскетбол ніж у Росії

Російська легіонерка БК "Франківськ" Оксана Хорошавіна вже з перших матчів за прикарпатський клуб почала доводити свій клас, адже є однією з кандидаток до збірної команди Росії з баскетболу. Sport.if.ua вирішив познайомити своїх читачів з одним з відкриттів чемпіонату Української професійної баскетбольної ліги сезону-2011, поспілкувавшись з харизматичним форвардом прикарпатського клубу…

- Як думаєш, чи зможе БК "Франківськ" цього сезону зайняти одне з призових місць чемпіонату УПБЛ?
 - Скажу точно, що ми докладемо усі сили для цього. А чому б ні? Вважаю, що нам цілком по силам вибороти один з комплектів нагород.

- Чи подобається тобі прикарпатська команда? З ким із гравців вже встигла затоваришувати?
- Команда мені подобається. У нас дружній колектив, але звісно ж буває і таке, коли у робочих моментах і сперечаємося. Проте завжди знаходимо компроміс. Відверто кажучи дуже приємно працювати у такому хорошому колективі.

- Як ти оцінюєш рівень українського чемпіонату в порівнянні з російською першістю?
 - Важко от так зразу відповісти. В УПБЛ дуже багато молодих і талановитих гравців, а також більш жорсткий баскетбол, аніж в Росії. У мене на батьківщині грає дуже багато легіонерок, серед яких зустрічаються навіть титуловані баскетболістки, проти яких досить складно змагатися. Але і в Україні виступають дуже багато гравців, які ю непогано змогли б себе проявити і у російській першості.

- Розкажи про свою баскетбольну кар'єру. Де тобі вже доводилося грати?
- Розпочала свою ігрову кар’єру я у команді "УГМК-Юніор" (Єкатеринбург), за яку виступала в період 2000-2003 років. Далі був баскетбольний клуб "Машук" (П’ятигорськ), а згодом і "Спартак-Педуніверситет" (Пенза). А вже з 2008 року я виступаю за БК "Динамо-ГУВС" з мого рідного міста Новосибірська.

- Що тебе підштовхнуло зайнятися баскетболом? Чим він тобі подобається?
- Власне кажучи ще маленькою мама мене привела у баскетбольну секцію, щоб направити дитячу енергію у правильне русло. Як виявилося, мене це дуже затягнуло. З тих пір і не можу розстатися з цим помаранчевим м’ячем (посміхається).

- Як тобі місто Івано-Франківськ, вже освоїлася?
- Місто мені дуже сподобалося. Івано-Франківськ – маленький і затишний. Хотіла би відзначити, що в ньому живуть дуже добрі і чуйні мешканці.

- Ти, мабуть, часто стикаєшся з українською мовою. Для тебе це проблема?
- Звісно ж часто. Тоді прошу, щоб переходили спілкуватися російською мовою. Втім буває і так, що люди не одразу можуть "переключитися", тож доводиться здогадуватися про що йде мова. Але елементарні слова я вже знаю, на кшталт, "дякую", "на добраніч", "добрий ранок", "смачного". До того ж вмію рахувати українською (посміхається).

- Чим займаєшся у вільний від тренувань і матчів час?
- Переважну більшість вільного часу сиджу в інтернеті, спілкуюся з мамою, а також численними друзями.

- І на останок, чи хотіла би грати за прикарпатський клуб і наступного сезону?
 - Я про це думаю. Якщо все складеться добре, то обов’язково повернуся до «Франківська».