Куди йдуть гроші, які українці платять у судах?

В одному з районних центрів сусіди по двоквартирному будинку посперечались, кому належить паркан. Врешті один звернувся до суду. Заплатив 120 гривень збору «за інформаційно-технічні послуги». Стільки беруть з кожного, хто бореться за майно.

Захистити честь і гідність коштує в суді 75 гривень, розлучитись - 30 гривень. Стільки ж треба викласти, якщо позиваєтеся щодо оплати комуналки. Будь-яка скарга одного підприємства на інше - 236 гривень. Скажете, не так вже й дорого за справедливість? І даремно.

Всього ці збори минулого року принесли до бюджету 73 мільйони гривень. Чому ж громадяни-позивачі та їхні адвокати постійно чують у судах скарги на кшталт «бракує паперу», «немає поштових марок»? Тому що цими грошима вміло розпоряджаються у столиці.

Як суддям мікрофони купували

«Говоріть голосніше! У нас же працює аудіозапис», - суддя Деснянського районного суду столиці Маргарита Васильєва киває на мікрофон на її столі, де горить червоний ліхтарик.

Васильєва розглядає одну з найскандальніших і найтрагічніших справ 2010 року - смерть студента столичного коледжу Ігоря Індила у відділку міліції. Хлопця забрав до відділку дільничний, а на ранок батькам подзвонили і попросили забрати тіло Ігоря.

Виступає свідок-міліціонер. На відео, що фіксувало події у камері, видно, як він вже під ранок ногою перевертав на підлозі бездиханного Ігоря.

«Відповідайте гучніше! Запис буде неякісним!» - знову просить Васильєва. Від безвиході сама повторює за міліціонером кожну репліку. На наступному засіданні суддя повідомляє батькам Ігоря: запис вкрай поганий, нічого розібрати неможливо.

«Будемо продовжувати розгляд без аудіофіксації? Яка думка сторін?»

«А що ж робити», - знизують плечима адвокати

Ці аудіосистеми встановили в судах у 2008 році. Державна судова адміністрація заплатила за них 10 мільйонів гривень приватній фірмі «Арт-мастер». Фірму вибрали безальтернативно - замість тендеру вирішили проводити так звану закупівлю в одного учасника.

Купили 1250 аудіосистем по 8 тисяч гривень кожна. Згідно зі звітом Рахункової палати, копію якого отримало «Свідомо», у комплект входив комп'ютер з мікрофоном та навушниками, принтер і програмне забезпечення. Воно обійшлося платникам податків у... 900 гривень на кожен мікрофон. Тобто всього за програму фірмі заплатили 1,1 мільйон гривень.

«Ми не змогли брати участі в тендері. Хоча наші системи аудіозапису однозначно кращі. По-перше, вони мають чотириканальну систему запису - тобто не стерео, а так, щоб було чути навіть, коли один одного перекрикують. А ці - просто жахливі», - розповідає «Свідомо» директор фірми-конкурента.

Він стверджує, що його програмне забезпечення закуповують для своїх судів Росія, Македонія, Казахстан. Українська влада пішла іншим шляхом.

І не лише при фіксації свідчень.

Розподіл справ "автоматом"

Багато років знавці недуг судової системи повторювали: треба запровадити автоматичний розподіл справ між суддями. Тоді не можна буде домовитися з головою суду, щоб справу направили «потрібному» судді. Минулого року сформована Віктором Януковичем більшість у Верховній Раді нарешті проголосувала - автоматичному розподілу бути.

За законом, з початку цього року комп'ютер вирішує, якому судді дістанеться яка справа. Чи це спрацювало?

Достеменно відомо, що цей комп'ютер найчастіше вибирає для розгляду справ про діяльність членів уряду Юлії Тимошенко суддю Печерського суду Марію Пилаєву. Для звинувачених це переважно означає арешт.

Марія - симпатична молода білявка. Суддею стала лише 22 грудня 2009 року. Але вже встигла арештувати Анатолія Макаренка, голову митниці в уряді Тимошенко, та міністра внутрішніх справ цього уряду Юрія Луценка.

"Чого це в неї голова на лівий бік схилена? Що, сиділа весь цей час зі слухавкою, під диктовку писала рішення?" - у розпачі знущався один із депутатів від "Народної Самооборони" у коридорі Печерського суду Києва.

Цей же суд розглядав позов Валентини Теличенко, адвоката Мирослави Гонгадзе. Валентина оскаржувала рішення Генеральної прокуратури не визнавати замовним вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Це грає на руку генералу міліції Олексію Пукачу, який задушив Гію. За вбивство на замовлення йому загрожував би вдвічі більший термін ув'язнення. Вгадайте, кому комп'ютер віддав цю справу? Правильно: судді Пилаєвій. І вона знову підтримала позицію Генпрокуратури: вбивство журналіста не було замовним.

Усі арештовані члени уряду Тимошенко оскаржували свій арешт. Їхні скарги в апеляційному суді Києва комп'ютер найчастіше доручав розглядати судді Світлані Коваль. Вона - як і просила Генпрокуратура - відхилила скарги на арешт мінімум чотирьох членів команди Тимошенко: того самого Макаренка, екс-першого заступника голови правління "Нафтогазу України" Ігоря Діденка, екс-заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука та колишнього в.о. міністра оборони Валерія Іващенка.

Збіг обставин? Чи комп'ютерний розподіл справ - це фікція?

Достеменно відомо, що платники податків вже оплатили комп'ютерну програму для цього.

Джерела "Свідомо" свідчать, що програму купили в обхід процедури: проект, технічне завдання - нічого цього не було. Просто стали платити вдвічі більше фірмі «Юртех», чия програма забезпечує діловодство в адміністративних судах.

«Свідомо» вже знайомилося з «Юртехом» та «Арт-мастером», коли розслідувало, чому погано працює Реєстр судових рішень. Він створений, щоб кожен з нас через Інтернет міг легко отримати доступ до будь-якого рішення будь-якого судді. На реєстр щороку йдуть десятки мільйонів гривень, але будь-яке рішення будь-якого судді ви не побачите. Спробуйте, наприклад, знайти в реєстрі рішення Марії Пилаєвої - www.reyestr.court.gov.ua.

Але «Арт-мастер» та «Юртех» постійно отримують гроші платників податків за розроблені ними програми. Створення цих програм теж оплачено з бюджету. Та авторські права, всупереч правилам, збережені за розробниками. І щороку Державна судова адміністрація платить "Арт-мастеру" та "Юртеху" ще й роялті.

Кому так щастить?

За інформацією Державної податкової адміністрації та Державного комітету з питань підприємництва, засновниками фірми «Юртех» та підприємств її науково-виробничої групи були Леонід Богданов, його дружина Тетяна Богданова та Віталій Живаєв. Богданов до цього був заступником Державної судової адміністрації, а Живаєв - директором державного підприємства «Судовий інформаційний центр». Обидва займалися інформатизацією судів як посадовці. А створена ними компанія досі робить на цьому гроші.

«Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності...» - говорить стаття 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Засновниками «Арт-мастера» є Олександр Пачев та Олег Гребенюк. Гребенюк також заснував фірму «З-Т» з консорціуму «ЄДАПС» - групи переважно приватних компаній, що робить гроші на виробництві державних документів.

Цікаво, що голови Державної судової адміністрації, урядів, президенти не заважають всім цим бізнесам отримувати гроші платників податків.

«Принципово нічого не змінюється, і зв'язки та домовленості все вирішують», - вважає джерело «Свідомо».

А позивач з райцентру в Донецькій області, який сперечався за паркан, справу виграв. Суд присудив, що паркан його.

Автор: Олександра ВЕСНИЧ, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», для "Галицького кореспондента"