Прізвисько «таратайка» «Волинянці» ліплять ті, хто ніколи із нею не знався

Прізвисько «таратайка» «Волинянці» ліплять ті, хто ніколи із нею не знався. Інші, кому випала можливість пройти на цій машинці як не вогонь, то воду, ставляться до ЛуАЗів з повагою. І навіть із ніжністю. Як-от пан Юрій - «шеф» прикарпатських «Волинянок». «За вісім років роботи всі «жабки» області пройшли через мої руки», - стверджує чоловік. Що він із ними робить? Перетворює.

Український всюдихід

«Тридцять років ходу для «Волинянки» - не вік. Ця суперпрохідна машина у своїй ціновій категорії на наших дорогах не має конкурентів», - вважає пан Юрій. Аргументує: ЛуАЗ початку 1990-х можна придбати за 1200-1300 доларів. Плюси цього авто чоловік назве, хоч би й уночі розбудили. «Вперше в радянському автопромі саме на ЛуАЗі запрацювала система регулювання кліренсу, - перераховує чоловік. - Задній міст отримав блок диференціалу. Кожне колесо - понижений редуктор. Низькообертовий двигун МеМЗ-969, 30 к.с., розроблений на основі двигуна BMW, штовхав 900-кілограмове авто по нашому бездоріжжю. І не тільки. У прикарпатських селах із «Волинянкою» будуються. Нею орють городи і збирають картоплю. Вона досі працює з лісниками, геологами й лікарями, хоч не випускається вже 15 років».

Характеристики кожної моделі, яка сходила з конвеєра Луцького автозаводу з 1967-го і до 1995-го, чоловік тримає в голові. Він працював на підприємстві і знає не тільки авто, але й усі перипетії довкола популярної «жабки». Перший автомобіль ЛуАЗ-967 був, як і багато що в Радянському Союзі, військовим. Його, розповідає пан Юрій, зробили всюдиходом, придатним для транспортування поранених. Машина також уміла десантуватися: підвіска витримувала удар, коли вона приземлялася на парашуті. До того ж, авто плавало - за рахунок гребного ефекту коліс. ЛуАЗ добре показав себе під час військових дій у Кореї, куди СРСР експортував техніку.

Цивільна історія «Волинянки» почалася як передньопривідна. Тільки у 1971 році на серійне виробництво став позашляховик. Між іншим, у 1978-му на міжнародному автосалоні в Турині (Італія) ЛуАЗ-969 увійшов у десятку найкращих авто Європи. А у 1979-му на міжнародній виставці у Чеських Будейовицях (Чехія) отримав Золоту медаль як один із найкращих автомобілів для села.

Наприкінці 1980-х були спроби оновити «Волинянку». В 1991-му випустили її легкову версію - ЛуАЗ-1302 з «таврійським» двигуном, 53 к.с. Авто стало значно «тихішим», на 20% скоротився розхід пального. Машину розбирали "на ура", згадує пан Юрій. Керівництво підприємства оголосило про успіх. На цій хвилі у 1994-1995-му завод видав ще кілька новинок. На військове замовлення - кілька тисяч всюдиходів-«амфібій». Та ще 500 експериментальних моделей на базі 1302-ої: міні-вантажівки ЛуАЗ-13021, що йшли як «швидкі», «хлібовозки» тощо, «пляжний» джип ЛуАЗ-1302-05 «Форос». Молодіжно-хіповська «Волинянка» була кабріолетом, мала дуги безпеки, під капотом - дизель «Lamborghini-LDW 1404» 34 к.с., 4х4, брала 400 кг вантажу. Кліренс - 280 мм. Максимальний кут підйому - 60 градусів, глибина броду - 0,5 м. Розхід пального - 7,7 л на 100 км. Вражав технічними характеристиками й ЛуАЗ-1901 «Геолог» - дизельний всюдихід, плавучий, з колісною формулою 6x6. Новинки розмели, як гарячі пиріжки. А за тримостовим авто у версії 1301 досі полюють багаті дядечки.

Жертва конверсії?

З 1998-го Луцький автозавод виконує окремі вузли для китайського та корейського автопрому. Зокрема, для «Hyundai». А бренд і обладнання «Волинянки» начебто викупила Росія. Принаймні, невеликі партії вантажних ЛуАЗів моделі 13021 вряди-годи складають на «Об'єднаному Калузькому автозаводі». Там, де осіли два «автомонстри» - Автомобільний альянс «Peugeot-Citroen-Mitsubishi» та група «Volkswagen AG».

«Ще не так давно на «Волинянку» був шалений попит із Тюмені, - розповідає пан Юрій. - Щоби купити машину, в чергу записувалися. Переплачували за неї в два-три рази. Тепер багато їх стоять на Півночі по селах. Кажуть, бракує запчастин. А у нас деталі продовжують робити. Частково - кооперативи і малі підприємства у Луцьку. Наприклад, шиють тенти. Виготовляють пластикові кузови. Окремі комплектуючі - до двигунів, трансмісії тощо - робить Запорізький автозавод. Робить переважно на замовлення. А вони є. Дрібні партії запчастин запитують з різних регіонів Росії. З нашого боку постачання «прихопили» приватні підприємці - переважно ті, хто працював на заводі й зберіг зв'язки з виробництвом та канали продажу».

Що ж мало статися, щоби вигідну справу, ще й із перспективою, взяли й поховали? Усе списують на конверсію, пояснює пан Юрій. Мовляв, військове авто мусило стати виключно цивільним. А як цивільне воно, начебто, не могло існувати. Хоча до випуску готувалася нова, джипова, версія «Волинянки». Цей прототип серійного авто ЛуАЗ-1301 був презентований на виставці SIA у 2004 році. А вже у 2005-му один із його авторів, голова спостережної ради заводу Володимир Гунчик публічно заявив, що виробництво власного джипа для підприємства буде збитковим. Що модельна «лінійка» «Волинянки» давно застаріла і не може мати продовження. І це при тому, що досить дешеві луцькі позашляховики мали цілком пристойний вигляд і масу прогресивних опцій. Наприклад, регульовану висоту підвіски.

Унікальним, як на початок 2000-их, був і повнопривідний тримостовий пікап підвищеної прохідності, створений на базі 1301. (Докладно на http://www.luaz-photo.narod.ru/luaz.html). Ця машина могла бути повноцінним сімейним автомобілем, непоганим утилітарним варіантом для села, авто для активного відпочинку. Її вартість, залежно від комплектуючих, планувалася від 3-х до 4-х тис. доларів. «Якщо глибше вивчити ситуацію, видається, що цей проект поховали навмисне, - зазначає пан Юрій. - Певно, позбавлялися конкурентів і розчищали місце під імпорт...»

«З ЛуАЗами в Росії зараз ситуація...- пише на одному з «позашляхових» форумів москвич Олександр. - Ціни ростуть нереально швидко. «Вбитий» 969-ий коштує від 2,5 тис. баксів, на ТПК ціна починається з 5 тис. Поняття «торг» узагалі немає. Серед покупців учиняється аукціон. Ціна зростає. Як при такому розкладі виробництво може бути нерентабельним, не зрозуміло... А з питанням запчастин узагалі окрема тема. Стартова ціна колеса - від 100 «зелених» за б/у...»

Конструктор для дорослих

«З власного досвіду знаю, що з неоковирної серійної «Волинянки» можна зробити сучасний джип», - каже пан Юрій. І демонструє фото своїх, як він наполягає, любительських витворів. «Тюнінг «Волинянки» вимагає менше грошей, аніж УАЗу чи «Ниви». Але потребує значно більше часу й майстерності, - розповідає чоловік. - Це авто любить хорошого слюсаря, і любить його після кожної поїздки. Зате працювати з ним - саме задоволення, настільки авто «пластичне». Як це? Пан Юрій пояснює на прикладі класичного ЛуАЗу-969, що оновленим бігає по Франківську.

Модернізована «Волинянка» належить професійному водію. Її тюнінг коштував близько 10 тис. доларів. Авто оснастили дизельним двигуном з Volkswagen і отримали розхід пального 5 л на 100 км (до «Волинянки допасовують двигуни ВАЗів, Audi, Mitsubishi), посилили підвіску, встановили дискові передні і задні гальма з Mazda, змінили «рульове» на Mercedes-івське (з гідропідсилювачем), панель приладів - з Audi. Плюс люк, сигналізація, електропакет, шумоізоляція та утеплення кузова, посилений бампер з електричною лебідкою. Кузов має два пасажирських місця, пластикове заводське покриття. Пофарбований у перламутр. «Дуже комфортний салон, - зазначає пан Юрій. - Абсолютно не чути двигуна. Що стосується прохідності, то можна ще трохи схитрувати: колеса діаметром 29 дюймів роблять дорожній просвіт у 420 мм. Вражає?» Та наповал.