Закон про існування права вибору

За двадцять років української державності закони про вибори завжди приймалися під чергові вибори, з урахуванням існуючої політичної кон’юнктури. Цим пояснюється те, що Україна так і не має сталого виборчого законодавства, яке б вдосконалювалося виборчою практикою. Нові вибори до Верховної Ради України у 2012 році не є винятком. Знову буде новий (чи новий підстаркуватий, як зміни до Конституції) закон, над яким так ретельно працює діюча влада, заради свого особистого самозбереження. Наскільки демократичним буде цей закон, можна судити хіба що з тих фактів, які приводяться в ЗМІ, щодо втечі з групи по розробці законопроекту фахівців з європейських країн.

Зробимо невеличкий екскурс в історію виборчих систем, які випробовувалися на українцях, але постійно призводили тільки до гіршої якості парламенту та непрофесіоналізму парламентарів.

Мажоритарка для мажорів

Мажоритарна система виборів чи у вигляді 100% мажоритарки, чи 50% призведе виключно до конкуренції грошових магнатів. Рушійною силою мажоритарної системи стануть:

1. кримінал – який хоче отримати недоторканість

2. олігархи загальнодержавного і місцевого розливу

3. підставні особи та обслуговуючий олігархів персонал (водії, охоронці, секретарки, брадобреї тощо )

4. мажори – підростаюча олігархічна поросль

Головним інструментом мажоритарки будуть гроші, гречка, Пшонка. Головними гаслами: «Я можливо вас почую. Ми ще десь побачимось». Але у переважній більшості це будуть вибори без гасел: заплатив, купив, пройшов.

Мажоритарна система у будь – якому вигляді є бездоганний інструмент вічного збереження існуючої влади.

Закриті списки – або чорний ящик, як домовина українського парламентаризму

Пропорційна система виборів з закритими списками – винахід української олігархії. Для народу на показ виставляється один, два – не більше п’яти кандидатів у депутати, а за ними у списку, йде ще більш ніж 400. І найцікавіше, що народ за жодного з них не голосує. Але обирає. Виходить як у відомому анекдоті: за вас ніхто не проголосував, але вас обрали президентом. А контингент, що сидить у чорному ящику (тобто закритому списку) той самий, що і у варіанті мажоритарки, тільки там це вроздріб, а тут оптом.

Правда у пропорційній системі є і свої «недоліки», з точки зору можливостей вічного збереження влади.

По-перше нівелюється фактор гречки.

По-друге, навіть при бажанні фальшувати, об’єктивне падіння рейтингів довіри до діючої влади, знайде своє відображення на результатах виборів.

Тому з точки зору об’єктивності оцінки виборчих симпатій пропорційна система, навіть у тінізованому вигляді має переваги перед мажоритарною або змішаною системами.

Пропорційна система з відкритими списками – найбільш демократична і справедлива система виборів

Виборча система запропонована Українською народною партією є такою, що найбільш відповідає засадам демократії та європейської практики.

Це пропорційна система з відкритими виборчими списками. Виборчі списки є регіональними, тобто 27 регіональних утворень відповідно до Конституції України – 27 регіональних виборчих списків.

При цьому виборець голосує не за список в цілому, а за конкретного кандидата у депутати з цього списку. Таким чином дотримується конституційний принцип прямих виборів, коли депутати прямо від виборців отримують легітимність, а не через партійний список.

Перевага проти діючої системи регіональних списків у тому, що у списку не 450 кандидатів від кожної партії, як при діючій пропорційній системі і навіть не 225 – як при змішаній, а всього до 30 у самих багаточисельних областях.

Тобто виборець, який ніяк не може осягнути списки у 450 чи 225 кандидатів, абсолютно може проаналізувати список у 30 і менше кандидатів. У регіональний список вже не заховаєш секретарок, водіїв та інший олігархічний stuff, по-перше тому, що місця мало, по-друге, виборці переважно будуть підтримувати відомих у регіоні людей, а не невідомий персонал. При формуванні парламентської системи за регіональними списками вже не кандидати у депутати їдуть до лідерів партій з грошима, щоб їх включили до виборчого списку, а навпаки лідерам партій прийдеться їздити по областях і шукати відомих і знаних людей, за яких виборці могли б проголосувати. Така виборча система буде сприяти становленню цивілізованої партійної системи в Україні.

Ще одна перевага: у Верховній Раді України будуть представлені всі регіони без винятку у пропорції чисельності виборців.

Закон про вибори за регіональними списками має навіть такий запобіжник, чи стримуючий від підкупу фактор. Бо якщо хтось захоче використовувати відомі і нажаль розповсюджені в Україні технології підкупу виборців, то саме за системою регіональних виборчих списків, це буде робити найважче ніж за діючим законом (закрита пропорційна система), не говорячи вже про мажоритарку, яка просто створена для підкупу.

Чому так? Тому що важко сказати хто і за кого має підкуповувати чи купувати голоси. За партію – так виборець прямо за партію не голосує. Він голосує за конкретну особу – кандидата з виборчого партійного списку. Конкретний кандидат у депутати почне купувати голоси, так першим його противником стануть його однопартійці зі списку, тому що він у такий спосіб хоче обійти саме їх.

Отже виборча система за регіональними виборчими списками вимагає від політичних партій і кандидатів проявляти єдність команди, будучи при цьому певним чином конкурентами. Я не хочу сказати, що система за регіональними виборчими списками унеможливлює підкуп. Але серед інших випробуваних в Україні систем, вона має названі запобіжники цьому явищу.

Законопроект Української народної партії, за умови його прийняття, дасть можливість показати Україну, як країну цивілізовану і таку, що прагне до європейських норм демократії, фундаментальною основою якої є вибори.

Автор: Валерій АСАДЧЕВ, економіст, голова секретаріату УНП