«Перкалаба»: Без роботи, без подорожей і без кайфу не залишимось…

Цього тижня івано-франківська група «Перкалаба» повернулась з європейського туру «UnderOpera 2011» на підтримку однойменного альбому.

«Галицький кореспондент» зустрівся з музикантами групи.

- Ви майже місяць подорожували Європою, які відчуття?

Тур був великий - 22 концерти. Ми проїхали Польщею, Німеччиною, Австрією і Голландією. За весь час тільки три дні без концертів. Дуже щільний графік. Приїзд, душ, саундчек, обід, концерт, післяконцертні інтерв'ю чи спілкування, готель і зранку - в інше місто. Такий собі музичний марафон з досить жорстким розкладом. Але тішила весна, в них навіть весна раніше починається (сміється). Голландія вже вся в крокусах завбільшки з кулак, які ростуть на клумбах міст. Тішили люди, тішила їх реакція на те, що ми робимо. 

- Сприймали добре? Вони ж слів не розуміють...

За великим рахунком, те, що ми робимо, не потребує перекладів. Позитив і радість, чесність емоції будуть мати відгук навіть у найглухішому кутку Африки, я вважаю. Крім того, музика «Перкалаби» дуже танцювальна, тому на концертах було весело. А ще для нас це вже сьомий європейський тур, так що їхали, як до себе додому, але зараз завоювали ще кілька нових територій. Останній концерт у Кракові був гідним завершенням цього карнавалу. Ми мріяли взяти це велике і прекрасне місто, де ніколи не грали. І ми зробили це. Мабуть, треба повісити на репетиційній базі карту Європи і втикати прапорці, як колись при воєнних операціях (сміється). 

- У багатьох виникає питання: чому саме «Перкалаба» має такий успіх у Європі, адже є багато цікавих виконавців у тому ж Івано-Франківську, та й в Україні загалом, які змогли б гідно представити країну за кордоном?

У нас вуйко президент Євроунії (сміються). Насправді є дві можливості потрапити на європейський музичний ринок. Перша і головна - це робити музику, актуальну до часу і з своїм унікальним обличчям. Друга - це момент удачі. П'ять років тому на нас вийшло берлінське букінг-агентство, яке промотує музику Центральної Європи. Це наш сьомий тур у Європі, задоволені ми, задоволені промоутери. Зараз розпочалась робота над новим туром, крім того, скоро літо - пора численних європейських фестивалів. Так що без роботи, без подорожей і без кайфу не залишимось.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ

---

До речі: Німецька преса не обійшла увагою концерт "Перкалаби". Ось який відгук розмістила одна з газет.

Найчистіше свято музики і життя

Урліх Мюллер

Екстравагантні музичні групи зі Східної Європи мають величезну популярність: на концерті у клубі "Пфердешталь" група «Перкалаба" пояснила причини цього.

Бремерхафен. Перед клубом паркується Мерседес з українськими номерами, всередині клубу панують тіснота і напружене очікування. Божевільні музичні групи зі Східної Європи користуються величезною популярністю, більш двохсот любителів музики хочуть побачити виступ «Перкалаби» ввечері в суботу. І що б вони не уявляли собі під гуцул-етно-ска, ​​концертом ніхто з них розчарований не залишився. «Привіт, Німеччино!» Так вітається з публікою соліст Андрій Федотов - приємно відчути себе центром світу, навіть якщо живеш у Бремерхафені. «Давай, давай, давай!». За наступні дві години вісім музикантів з України розпалили феєрверк, який висмоктав повітря з залу і довів його до кипіння. На концерт варто було прийти вже через шалену енергетику фронтмена. Руслана Хазіпова на підспівці шаленіла на маленькій сцені. Ударник Лев Скрентковіч вміло грав на всьому, до чого тільки міг дотягнутися, цимбаліст Володимир Шотурма піклувався про більш тихі звуки. Саша Грідін на басі, Віктор Новожилов на гітарі, трубач Серьога Шваюк і тромбоніст Віктор Степанюк забезпечували точну, як годинник, духову секцію.

У музичному плані ця захоплива звукова лавина чудово вибудована і скомпонована, рухається вона між етнічною музикою, ска та панком, з'єднуючи бугалу з вальсом та реггі з надшвидкісною полькою, - все це, якщо потрібно, в одній пісні. Тексти і назви пісень при такій кількості ритмів відійшли на другий план, іноді були чутні заклики танцювати (як???). І аплодувати (природно!). Іноді здавалося, що вухо розрізнює окремі слова, такі як «спасибі», «happy new year» та «на здоров'я». Найчистіше свято музики і життя з вкрапленнями вдумливих моментів, в яких група так бере за душу, ніби співає хор збройних сил України при потопленні «Червоного Жовтня» біля Севастополя.

У той вечір не потрібно було довго просити музикантів зіграти на біс: грали вони охоче і відразу, деякі речі виконали навіть двічі - ще один, останній, раз зал почав розгойдуватися, стрибати і підскакувати в такт музиці перед тим, як група одразу після концерту вночі відбула у бік Варшави. Фантастичний виступ!

Переклад з німецької Миколи Могилевського