В Івано-Франківську дискутували про українську соборність

Про українську соборність в Україні говорять багато. На мітингах та партійних зібраннях це одна з найперших тем. А от подискутувати на цю тему у колі думаючих людей, задатись питанням: а що власне таке соборність, які чинники на неї впливають як в історичному контексті, так і в умовах сьогодення, чи є на сьогоднішній день об’єктивні загрози українській соборності і, зрештою, чи потрібна вона нам взагалі, випадає не часто і не всім. Переважно, це прерогатива науковців-політологів та політиків.

Надати таку можливість усім бажаючим мешканцям та гостям Івано-Франківська поставило собі за мету керівництво місцевого Культурно-мистецького центру «Є», яке організувало тематичну дискусію за участю політолога, депутата Івано-Франківської обласної ради Сергія Адамовича.

На думку депутата, не зважаючи на численні об’єктивно існуючі проблеми, як-от: регіонального, політичного, соціально-економічного характеру, реальної загрози втрати Україною соборності на сьогоднішній день не існує.

З даного приводу він навів декілька аргументів. Насамперед, як стверджує пан Адамович, Україна у своїх проблемах не є унікальною. В інших державах також існують досить вагомі регіональні і національні проблеми. Для прикладу можна навести США, які перш, ніж стати найпотужнішою в світі державою, змушені були пройти через кровопролитну війну між Північчю та Півднем, Бельгія, яка от-от розвалиться на дві держави, Іспанію з проблемою басків, Францію з її арабським питанням тощо. Загалом, як стверджує політолог, на сьогодні майже в усіх країнах світу, хіба що крім Японії, де в силу певних історичних та географічних причин 99% населення становлять японці, на сьогоднішній день існують вагомі розбіжності, які могли б за певних причин загрожувати їх соборності.

Другим аргументом є той факт, що регіональні проблеми в Україні: і проблема закарпатських русинів, і питання кримського автономізму, міжрелігійні конфлікти та інші існують в нашій державі з 1991 року. А отже, якщо за 20 років з нашою країною нічого так і не сталося, нам вони не страшні. Крім того, за часи незалежності виросле ціле покоління, яке ототожнює себе з Україною. Ці люди, не залежно від того, де вони проживають, говорять українською та мислять по-українськи.

Головне, – стверджує політолог, – щоб наші урядовці та політики не використовували ці негаразди на роз’єднання нації, як, на жаль, вчиняють сьогодні окремі з них, адже уряди інших держав навпаки намагаються використати національні, регіональні та релігійні розбіжності на користь своїх країн.

Депутат також запропонував кілька шляхів виходу із ситуації, що склала, та нівелювання існуючих розбіжностей. Серед них: посилення впливу органів місцевого самоврядування з одночасним збільшенням їх відповідальності; посилення заходів, спрямованих на вивчення національної пам’яті і заборона при цьому розпалювання національної та іншої ворожнечі; гуманітарна політика в напрямку генерування об’єднавчих чинників – створення нових об’єднавчих символів; розвиток внутрішнього туризму.