Судові бої дітей війни

Мій давній знайомий Тадей Франкович віддавна на пенсії. Днями зустрілися — і я зачудувався: чоловік близько шести років наче на збереженні перебував. Запитую про життя-буття і між іншим: «А скільки пенсії ви отримуєте?..» — «Трохи більше двох тисяч». Він не приховує, бо знає, що мені відомо про його трудові заслуги в Західному Сибіру... А тепер так собі, між іншим, ділиться своїми планами: днями подав заяву до суду на стягнення соціальної допомоги йому як дитині війни. Не те щоб її надто потребував... Але він має право... А таких людей на Прикарпатті понад 125 тисяч!

Що таке ажіотаж, по-справжньому в судах Івано-Франківської області відчули  минулого 2010 року. Люди похилого віку буквально брали в облогу приміщення будинків правосуддя.

Найбільше дітей війни проживає в обласному центрі — понад 15 тисяч осіб. Наплив позивачів тут буквально паралізує роботу суду: працівникам будинку правосуддя доводиться щоранку протискатися до своїх робочих кабінетів. Позивачі ковтають валер’янку, проте облогу не знімають. Працівники суду вдаються до незвичайних засобів, щоб «розрулити» ситуацію — через місцеві засоби масової інформації радять скористатися альтернативним варіантом для подачі позову — рекомендованим листом за допомогою пошти.

Найскладніше все ж у цій ситуації доводиться працівникам органів Пенсійного фонду України (ПФУ). Річ у тім, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, пенсії для цих осіб мали підвищитися на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте тоді, в 2006 році, на такі надбавки в Держбюджеті коштів не знайшлося, тому дію цього закону було зупинено бюджетним законом. У 2007-му підвищення до пенсії отримували лише ті діти війни, які є інвалідами, в розмірі 50% розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду від 9 липня 2007 року ці норми було скасовано. А з жовтня 2008 року за постановою Кабінету Міністрів № 530 доплата до пенсії дітям війни становить 49,80 грн. ПФУ зобов’язаний керуватися цією постановою, бо саме за нею в бюджеті формуються державні витрати на дітей війни. Законами про Державні бюджети на 2009-2011 роки розмір цих видатків не змінювався.

Начальник юридичного відділу головного управління ПФУ в області Іванна Глусь дотримується чіткої позиції:

— Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється тільки за рахунок коштів Держбюджету. Тож доплата до пенсії дітям війни потребує фінансування з того ж таки Держбюджету, обсяги якого не можуть визначатися будь-яким іншим законом, окрім закону про Державний бюджет. Однак пенсіонери, яким встановлено статус дитини війни, масово звертаються до суду з заявами про проведення  перерахунків підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — закон №1058. — В. К.), якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Використання судами мінімального розміру пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 закону №1058, є юридично неправильним, оскільки в ч.3 ст.28 цього закону міститься заборонна норма, якою визначено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений ч.1 ст.28, застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з законом  №1058...

Правильність цієї позиції, зауважує Іванна Кузьмівна, підтверджено Конституційним Судом України, який на подання ПФУ (справа №2-25/2009 від 19.05.2009) визнав, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно з ч.1 ст.28 закону №1058 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в ч.1 ст.28 закону №1058 на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, свідчить про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат. Заповнення таких прогалин має здійснювати законодавець, а вирішення цього питання не належить до повноважень суду та виходить за межі його компетенції.

Однак судова практика свідчить протилежне. Суди, беручи на себе функції законодавчої влади, зобов’язують органи ПФУ проводити перерахунки підвищення до пенсій відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону №1058. Суди першої інстанції вже винесли 8262 таких рішень, які набрали законної сили та які виконали органи ПФУ в області.

Черги в органах ПФУ та судах не зменшуються. Після Івано-Франківська найбільший наплив — у Галицькому районі, там понад 4,3 тисячі громадян уже подали заяви до суду, щоб відстояти своє право на соціальну допомогу.
Тим часом поряд із чергами у міських чи районних судах уже з’явилися і фірми, які за винагороду пропонують допомогти дітям війни відсудити їхні гроші. Місцева преса та інтернет рясніють оголошеннями з прайсами за послуги: написання заяви про доплату коштує 35 грн, позовна заява до суду — 100 грн. Між тим зразок цих документів можна знайти абсолютно безкоштовно.

Як свідчить судова практика у справах за позовами дітей війни до органів ПФУ в області, деякі місцеві районні та міські суди задовольняють позовні вимоги не в межах заявлених, а виходячи за межі позовних вимог, без урахування терміну звернення до суду, а це є порушенням вимог ст. 99, 100 КАС України, а при задоволенні позовних вимог у майбутньому — порушення вимог ч.2 ст.5 КАС України. Наразі в судах області перебуває на розгляді близько 39 тис. судових позовів до органів ПФУ від дітей війни. Результат — із 125 тисяч тільки 9,9 тисячі позивачів відстояли своє право отримати доплату до пенсій за попередні роки.