друкувати


Хенд-мейд в Україні сьогодні переживає розквіт

Коломия ВЕБ Портал | Публіцистика та аналіз | 2011-03-13 11:00:09

Коли не знаєш, що зробити зі своїм життям, спробуй щось зробити своїми руками. Хенд-мейд в Україні сьогодні переживає розквіт. Це один з небагатьох видів бізнесу, який може процвітати саме в часи кризи. Хоча майстри, які займаються хенд-мейдом, як правило, роблять його не задля грошей, з часом улюблене заняття може перетворитися на основне джерело прибутку. Як ручна робота допомагає здолати кризу душевну і фінансову, ми розпитали у відомих в Івано-Франківську майстрів.

Хенд-мейд (від англ. hand made) - це речі, створені руками. Щоб займатися хенд-мейдом, не обов'язково мати художню освіту. Парадокс, але найчастіше починають творити руками люди далеко не творчих професій: банкіри, юристи, бухгалтери, лікарі. Нічого дивного в цьому немає, запевняє Ксенія Ткачук, власниця крамниць «Самі Свої» та «Файно Є», що спеціалізуються на продажі авторських речей та приймають у майстрів вироби ручної роботи: «Хенд-мейд завжди розквітає в періоди кризи. Як тільки людей трошки притискають, це все виливається у творчість. Ручна робота допомагає вилити стрес, відволіктися. Зараз дуже багато людей в постійній депресії. Дуже важко ходити і думати: «Про проблеми я думати не буду». А коли ти працюєш руками, ти не думаєш. Це ніби своєрідна медитація».

Галина Карпова - знаменитий у Франківську майстер ляльок-мотанок та коників з сіна. За фахом вона хімік-технолог, але за станом здоров'я мусила піти з роботи. Ручна робота дуже допомогла Галині повірити в свої сили. Весь вільний час вона віддає улюбленому хобі, з якого й живе. З ляльками-мотанками познайомилася на майстер-класі під час першого фестивалю «Шешори» і просто «закохалася» в них. Галина робить мотанки щодня, але ніколи не доводить цю роботу до автоматизму: «Я не можу уявити собі цю справу як якесь роблення клонів. Я зробила десь кількасот ляльок, точно навіть не знаю, бо не рахую, але двох однакових ляльок немає. Коли мотаю, наче вертаюся в дитинство, з'являється дивовижна легкість і радість».

Галина не була впевнена, що її вироби купуватимуть. «У мене була дуже низька самооцінка, і тому дуже важливою була думка інших людей. Коли даруєш людям зроблене своїми руками, і їм подобається - це підіймає тебе в твоїх очах». Незабаром хобі перетворилося на стабільний заробіток. Ляльки-мотанки від Галини Карпової продаються на базарчиках у Яремчі та Буковелі, у франківських крамницях «Самі Свої», «Шуфля», «Ортус». Галину почали запрошувати проводити майстер-класи з ляльки-мотанки. «Тепер я впевнена: якщо людина у зв'язку з кризою чи втратою роботи потрапляє у скрутну ситуацію, не можна втрачати надію!» - каже майстриня.

Найкращі ліки від кризи - це робота. Але все потрібно робити з душею. Вироби хенд-мейд вирізняються особливим теплом і позитивною енергетикою. Усі речі, зроблені руками, випромінюють любов і тепло майстрів, які їх створюють. Тому не можна сідати за роботу в поганому настрої. Люди відчувають холод від таких виробів і не купують їх. «Коли працюєш, ти ніби віддаєш свою енергію іншим, щоб все було у людей добре», - розповідає Юлія Загайкевич, яка багато років захоплюється фриволіте (схоже на дуже складне плетіння гачком). Свої вироби вона найчастіше дарувала родині та друзям, а останніх півтора року спробувала робити з допомогою фриволіте прикраси і здавати їх у крамниці. «Люди не вірять, що мої комірці, сережки чи кольє - це не заводське виробництво, - сміється Юлія. Якщо придивитися уважніше, розумієш, що в одному виробі тисячі вузлів. - Але коли хтось вдягає мої прикраси, людина просто змінюється на очах, стає радісною і усміхненою».

Юлія Загайкевич вдень працює медичним працівником, після роботи бавить двох діток, тож робить фриволіте уночі. Дивовижно, але про заробіток майстриня не думає. Для своїх прикрас вона використовує дуже дорогі нитки, фурнітуру та напівдорогоцінне каміння, тож вартість виробу просто компенсує їй витрати. Фриволіте від Юлії Загайкевич є у «Самі Свої», «Файно Є», «Намистинці», а також на розкладках під час етно-фестивалів. Майстриня проводить майстер-класи з фриволіте під час фестивалів у місті. Найбільше Юлію тішить, коли люди вже впізнають фриволіте і прагнуть навчитися його робити самі.

Випускниця місцевого худграфу Діана Пернеровська ніколи не працювала за спеціальністю - викладачем малювання. Вона займалася розписом стін, боді-артом, цікавилась живописом та фотографією. При цьому завжди захоплювалася людьми, які щось самі створюють, особливо подобались авторські іграшки. Одного дня два роки тому вона взяла тканину і пошила собі кумедного песика, якого потім попросив брат. Пошила ще одну іграшку - її також попросили подарувати. Так Діана зрозуміла, що її вироби подобаються людям. Тепер веселі авторські іграшки від Дідіки (творчий псевдонім Діани) охоче купують у провідних крамницях хенд-мейду у Львові, Одесі та Франківську. Частину іграшок вдається продавати через спеціалізовані сайти («Пакунок») та через власний сайт didika.if.ua

Продаж іграшок для Дідіки став основним заробітком. «Хоча справа, можливо, ще не така надійна, я дуже задоволена, що займаюся улюбленою справою. Яка би я не була втомлена, скільки б не було замовлень (я часто щось дошиваю вночі), ця робота мені ніколи не набридає. Я люблю ці іграшки усім серцем і роблю їх, вкладаючи в них всю свою любов. А те, що це робиться руками, надає дійству якоїсь магії».

Захоплення Сергія Таракана - одне з найбільш рідкісних. Хлопець працює зі шкірою та металом, з поєднання яких народжуються дивовижні прикраси, сумки, пояси, мисливські патронтажі та навіть одяг для «гуцульських» байкерів. Ремесло опанував у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, хоча на щодень заробляє декоративними штукатурками. Сергій працює зі шкірою лише тоді, коли є натхнення. Адже створення речей зі шкіри - це робота для душі. Отримувати від свого хобі додатковий дохід хлопець спробував зовсім недавно. Коли з крамниці вкрали зроблений ним кулон, зрозумів, що його мистецтво справді подобається людям. Заробітки ще не стали регулярними, але Сергій намагається над цим працювати: регулярно їздить зі своїми виробами на фестивалі в Уніж, Космач та Шешори, створив свою групу у «Вконтактє» та сторінку на «Фейсбуці». Знайти вироби Сергія Таракана можна в крамниці «Самі Свої» та на її сайті art-bazar.com.ua.

Про Зоряну Мартинюк, яка захоплюється створенням авторської біжутерії, «ГК» уже писав кілька років тому. Тоді Зоряна міряла робити сумки з аплікаціями картин Марії Приймаченко, сьогодні вона це втілює в життя. Вона освоїла нову для себе техніку - войлоковаляння і робить у ній намиста, сережки, сумки та берети. Зорянині вироби з войлоку та авторська біжутерія успішно продаються в крамничках Львова, Києва, Тернополя й Івано-Франківська. Допомагають збільшити продажі також створена група в «Вконтактє» та інтернет-крамниці. Юрист Зоряна Мартинюк вже 5 років не працює за фахом і живе виключно за рахунок продажу власних виробів. Головне - мати цікаві оригінальні ідеї і бажання їх втілювати, переконана майстриня.

Автор: Наталка ГОЛОМІДОВА
Джерело: Галицький Кореспондент