Чи вбережуть «Берегиню» опільської автентики

Історико-етнографічний музей «Берегиня», який називають «єдиним осередком автентичної культури Опілля на теренах Івано-Франківщини», засновано в Бурштині на базі енергетичного коледжу ще 2000 року — за великих подвижницьких  старань нинішнього директора музею Тамари Гусар та за сприяння дирекції навчального закладу і науково-методичного центру культури Прикарпаття.

А міська рада попереднього скликання, відстоявши громадські інтереси навіть у Вищому господарському суді України, своїм рішенням придбала для музею окреме приміщення — занедбану колишню контору селянської спілки ТзОВ «Україна». Та попри те, що музей «Берегиня» включено до туристично-краєзнавчого маршруту Прикарпаттям і його проект підтримали науковці, історики, культурні і політичні діячі краю, голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк і передбачали входини на 2011 рік — до 10-річного ювілею — зі зміною керівництва міської ради громадські плани повисли у невизначеності — частину приміщень вирішили віддати церкві Всіх святих для створення центру паломництва або для бібліотеки. і спалахнув скандал. Ні дискусії в прямому ефірі на місцевому телебаченні з участю попереднього та новообраного міських голів Бурштина — Ярослава Громка та Петра Курляка, ні аргументи засновників музею не дали громаді однозначної відповіді, чи вбережуть берегиню опільської автентики.

«Музей — моя дитина...»

В історико-етнографічного музею «Берегиня» (погоджуюся з його керівництвом) сумні роковини: у десяту річницю від часу заснування скарбниця опільської культури і далі тулиться в колишньому «червоному кутку», або «ленінській кімнаті», гуртожитку Бурштинського енергетичного коледжу. Наше дослідження показало: умови не відповідають жодним нормативним вимогам і загрожують нищенням унікальних експонатів.Попри те, що розпорядження про заснування музею свого часу Михайло Вишиванюк підписав 4 грудня 2000 року — у празник Введення Пресвятої Богородиці у храм Господній, директор музею «Берегиня» Тамара Гусар каже, що музей народився значно раніше. і починався з прапрабабусиної вишитої сорочки...

— Тамаро Григорівно, невже десятирічний ювілей «Берегині» направду такий сумний?

— Поміркуйте самі. Свого часу дирекція енергетичного коледжу виділила нам приміщення, де музей і нині працює. Але за роки зібралося багато експонатів, а місця для них бракує. Недавно у нас була комісія з івано-Франківська, і я з нею погоджуюся: то не музей, а комора. Звичайно, керівництво коледжу на чолі з Олександром Джурою нас розуміє, любить і поважає, не вимагає грошей за оренду. Але, погодьтеся, і їм це приміщення в гуртожитку не завадило б. Та це не головне. Суть у тім, що в непристосованих приміщеннях не місце для музею, який претендує на етнографічну скарбницю  Опілля. І проблема з приміщенням не нова — з того часу в Бурштині вже третій міський голова. Та згоди і розуміння дійти не можемо.

— Але ж ще 2006 року сесія дала дозвіл для придбання будинку в ТзОВ «Україна» спеціально для музею? І знаю, що цю двоповерхівку міськрада таки купила...

— Все правильно, колишній міський голова Бурштина Ярослав Громко доклав багато зусиль і здоров’я, щоб у місті був належний етнографічний музей. Міська рада свого часу дійшла аж до Вищого господарського суду України, але таки відстояла громадські інтереси. Та все, як кажуть, за порядком. Між Старим Бурштином і Бурштином, при центрі, пустувала занедбана будівля колишньої колгоспної контори — поруч із новозбудованим храмом Всіх святих. Кращого місця для музею годі й шукати. Міська рада викупила будинок у комунальну власність, а рішенням сесії ще й підтвердила — для історико-етнографічного музею «Берегиня». Звичайно, приміщення потребували капітального ремонту. За попереднього керівництва міста перекрили дах, відремонтували систему водопостачання та водовідведення тощо. І нині тривають роботи згідно з тим сучасним проектом, який для музею виготовив відомий художник Богдан Губаль.

— То дякуйте Богові, а чого бідкаєтеся?

— Бо з’ясувалося, що нове керівництво міської ради на чолі з Петром Курляком виношує свої плани на двоповерхову будівлю.

— А що, депутати скасували попереднє рішення ради?

— Наразі ще ні. Але допускаю, що може з’явитися і нове рішенняѕ

— Чому?

— Бо якось через два тижні після обрання Петра Курляка міським головою я пішла до нього, щоб підписати подячного листа для української громади в Німеччині, яка зібрала для ремонту музейних приміщень п’ять тис. грн., та  почула: там, мовляв, не місце для музею. Це мене не тільки здивувало, а й стривожило.

— Але ж з цього приводу в Бурштині навіть теледебати та громадські слухання були?

— Так, з участю і колишнього міського голови Ярослава Громка, і новообраного — Петра Курляка. Бо ж, виявляється, новий голова вважає, що викуплений будинок колгоспної контори треба передати для потреб храму Всіх святих. Спочатку йшлося про паломницький центр, відтак — уже про резиденцію для священиківѕ Нам пропонують один поверх, але таке нас не влаштовує — таку площу ми і в коледжі маємо. Під час громадських слухань ні від кого з громади я не чула, що не потрібно будівлю віддавати для музею. Бо всі знають, що новий храм збудовано за європейським взірцем — проект передбачає приміщення і для інших церковних потреб, не тільки для богослужінь. До речі, під час слухань, окрім членів міськвиконкому, нікого з прибічників ідеї Петра Курляка не було. А з чотирнадцяти промовців жоден не був проти планів «Берегині». Виступали і директор енергетичного коледжу депутат облради Олександр Джура, і генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський, педагоги, жителі Бурштинаѕ Всі нас підтримали. Та слухання завершилися практично нічим. Жодного рішення не прийняли. Зі слів міського голови, все відклали до липня. Мовляв, як вирішиться питання з будинком культури «Прометей», то музей розміститься там. Але ж у «Прометеї» нині й без нас тіснота. Я категорично проти. Та й нормативні музеєзнавчі документи підтверджують наші аргументи. А керівництво районного відділу культури намагається в приміщення колишньої колгоспної контори, передане нам рішенням ради, переселити бібліотеку зі Старого Бурштина, яка розташована у непристосованих приміщеннях дошкільного закладу. По-перше, бібліотека потрібна саме в Старому Бурштині. і по-друге, для музею одного поверху замало. Маємо понад дві тисячі експонатів, а в перспективі «Берегиня» стане етнографічним центром опільської культури з назвою «Опілля». Дуже болісно переживаю за «Берегиню», бо ж музей — як дитина моя.

...За статутом (на кінець січня 2011 року) наразі засновниками історико-етнографічного музею «Берегиня» значаться управління культури облдержадміністрації і Бурштинський енергетичний коледж. Тож директор коледжу Олександр Джура історію з приміщенням для музею і паузу у виконанні рішення міськради, яка затяглася, називає «позорищем»: «Нема сенсу навіть звертатися з депутатським запитом — є ж рішення   міської ради від 28 листопада 2006 року — про надання дозволу на придбання приміщення в комунальну власність територіальної громади Бурштина для історико-етнографічного музею «Берегиня» і є розпорядження міського голови Ярослава Громка від 28 лютого 2008 року — передати «цілісний комплекс в оперативне управління» музею. А керівництво коледжу як співзасновник готове сприяти «Берегині» у виконанні ремонтних робіт в нових приміщеннях колишньої колгоспної контори».

Благі наміри чи звичайне крутійство?

Ситуація з музеєм у Бурштині і справді виглядає шпортанням на рівному місці. Як свідчать документи, свого часу ідею передання викупленого будинку в ТзОВ «Україна» у своєму зверненні підтримали і національно-демократичні організації та політичні сили Галицького району. І ось що парадоксально й дивно: звернення про підтримку «Берегині» від районної організації однієї з політичних партій на той час підписав і нинішній голова міста Бурштина Петро Курляк. То ми звернулися до міського голови із запитанням: що ж спонукало його настільки змінити свою думку щодо передачі «Берегині» приміщення колишньої колгоспної контори, що перші ж його кроки на посаді «увінчалися» таким скандалом. Адже маємо перевірену інформацію, що позицію місцевої церкви у часі Водосвяття парох храму Всіх святих о. Богдан Демків окреслив таким чином: «Церкві того не потрібно — маємо ще чимало роботи ще в новозбудованому храмі».

«Особисто я вважаю, — каже міський голова Петро Курляк, — що «Берегиня» потребує кращих умов. Але я проти того місця, на яке вони мають плани. Моя позиція така: як Палац культури «Прометей» бурштинські енергетики передадуть на баланс міста, то там і музей «Берегиня» розмістимо. Тим більше, що там уже є кілька музеїв. А будинок колишньої колгоспної контори передамо для адміністративних потреб церкві. Я нічого не передумав, просто тоді мене ввели в оману, кажучи про зазіхання приватних осіб на двоповерхівку. І я був за те, щоб будівлю вберегти для громади. А виявилося, що ніхто на цей будинок і не претендував. Нині ж, якщо вирішиться питання з «Прометеєм», то будемо виносити питання на сесію, а ні — залишимо як є».