Медики розробили нові методи нехірургічного лікування поліпів у носі

Хоча прикарпатським медикам вдалося вперше в світі дуже точно діагностувати й успішно лікувати аспіринову тріаду — поліпи у носі, напади задухи та несприйняття аспірину — це відкриття, офіційно зареєстроване Міжнародною академією авторів наукових відкриттів під №383, досі залишається малопоміченим. Відповідно нова методика лікування, підтверджена трьома експертними висновками в Україні, Росії та Німеччині, на жаль, поза межами Прикарпаття ще не впроваджена в медичну практику. Аспіринову тріаду і далі за старими інструкціями лікують як алергічне захворювання, хоча алергією, за висновками івано-франківських дослідників, тут і не пахне.

Як довго йшли вони до відкриття й коли ці розробки стануть доступними для лікування «тріадових» хворих? — про це запитуємо керівника групи розробників нової методики — доктора медичних наук, професора завідувача кафедри отоларингології Івано–Франківського національного медичного університету Василя Поповича.

— Поліпи в носі та бронхіальна астма, як відомо, — два важкі захворювання, — підтверджує Василь Іванович. — Часто вони існують незалежно одне від одного, та нерідко поєднуються. Коли «тандем» поліпозу та астми доповнюється несприйняттям ацетилсаліцилової кислоти, виникає аспіринова тріада. Перебіг хвороби стає особливо важким — пацієнт приречений на інвалідність. За різними дослідженнями, від 35 до 65 відсотків хворих із поєднанням поліпозу та астми мають аспіринову тріаду. До нашого відкриття методи її лікування в свiтi були абсолютно неефективними.

А почалося все років шість тому. Звітуючи на вченій раді, я оголосив, що беруся з колегами за розробку дуже серйозної теми. Якщо дослідження вдасться успішно завершити — претендуватимемо на наукове відкриття, до речі, перше в галузі медицини на теренах Західної України. У нашому університеті про щось подібне до того ще ніхто не заявляв, тож до моїх слів майже всі поставилися скептично. Проте ми активно взялися за справу. Я виграв кілька грантів і лише за рахунок цього міг проводити дослідження. Бюджет проекту загалом становив 15 тисяч доларів. Шляхом тривалих пошуків і помилок ми зрештою досягли бажаного результату. Хочу особливо наголосити: це не лише мій успіх, а передусім колективна праця нашої кафедри отоларингології, кафедри генетики, де завідувач Лариса Ковальчук, кафедри медичної хімії, якою керує Ганна Ерстенюк, кафедри променевої діагностики, що нею завідує Валеріан Рижик, та молодого науковця Іванни Кошель.

— До вас хтось брався розгадати таємницю аспіринової тріади?

— Ми спершу теж, як і попередники, намагалися ідентифікувати ген, який «відповідає» за аспіринову тріаду. Нам у цій справі дуже допомогла відомий український генетик директор Харківського медико–генетичного центру Олена Гречаніна. Проте в результаті досліджень знайти цей ген не вдалося. Ми зайшли в глухий кут. На цьому етапі вчені світу, які займалися аналогічними дослідженнями, й зупинялися. Ми ж не опустили рук. Підбадьорило те, що торік Нобелівську премію присудили генетикам, котрі довели, що при захворюваннях діють не тільки генетичні, а й епігенетичні механізми. Тобто роботу певних генів контролюють інші гени–регулятори. Простий приклад: усі ми народжуємося з волоссям і з генами «волосатості». Коли функція генів–регуляторів, що «стоять» над ними, зберігається до старості, то людина не втрачає волосся, а коли регулятори виходять із ладу, то це відразу видно з лисих голів.

Далі ми виявили, що з аспіриновою тріадою дуже пов’язана функція гена, який регулює продукцію оксигенази. Тут професор Лариса Ковальчук надала нам неоціненну допомогу, бо її лабораторія — єдина на Прикарпатті, яка має євросертифікат. Подальші дослідження завершилися відкриттям, яке називається «Закономірний зв’язок між розвитком хронічного аспіринового поліпозного риносинуїту і порушенням метаболізму арахідонової кислоти в організмі людини».

— Для звичайної людини розуміння цієї термінології є дуже складною справою. Якщо простіше, то чи мають хворі на аспіринову тріаду більше шансів на одужання після вашого відкриття?

— Так. Завдяки відкриттю змінився статус захворювання, яке раніше належало до категорії алергічних, а тепер — до метаболічних. і ми вже досягли серйозних успіхів у лікуванні поліпозу. Консервативному лікуванню він раніше не піддавався — лише оперативному видаленню. Вирізали поліпи, не впливаючи на метаболізм. Коли пацієнтові робили першу операцію, то проміжок часу між другою тривав близько півтора року, а далі процес невпинно прискорювався. Ми впродовж останніх трьох років концептуально змінили підходи до лікування. У нас були пацієнти, котрі перенесли по 15—17 операцій. Їм уже доводилося лягати на операційний стіл через місяць–два. Тепер завдяки новому підходу до лікування у декого з пацієнтів маємо ремісію поліпозу через два з половиною року. і це далеко не межа. Другий момент: у хворих значно полегшується перебіг бронхіальної астми, і декого ми вже перевели на безгормональне лікування.

— Чому вашим відкриттям уже нині не можуть скористатися колеги з інших лікувальних закладів принаймні в Україні?

— Діяльність закладів, підпорядкованих Міністерству охорони здоров’я, регламентована великою кількістю інструкцій, які не можна переступати. При нашому університеті упродовж п’яти років функціонує клініка, в якій практикують лише висококваліфіковані лікарі на рівні професорів та доцентів. Саме на базі цієї клініки ми змогли разом із терапевтами і пульмонологами розробити нову концепцію лікування. У багатьох пацієнтів — курс пройшли понад 100 осіб — зменшилися поліпи, відкрилося носове дихання, третина з них відмовилася від операцій. Крім того, відкриття стало концептуальною основою для створення нового, єдиного на сьогодні у свiтi щодо високоточності і безпечності, методу діагностики. Його використання вже дозволило підвищити рівень діагностування цього захворювання з восьми до 36 відсотків. Це означає, що раніше понад три чверті цих людей ходили з недіагностованою хворобою та отримували неправильне лікування.