Родина Бандери вважає ініціативу про перепоховання провідника ОУН передчасною

У четвер відбулася перша зустріч представників місцевої інтелігенції Івано-Франківська, які за прикладом львів’ян, які наприкінці жовтня перевезли до Львова прах подружжя Ребетів, і собі вирішили організувати перепоховання провідника ОУН Степана Бандери.

Термін оренди гробівця Степана Бандери у Мюнхені добігає кінця, тому настав час перепоховати прах Героя України на його Батьківщині. Про це говорив на зустрічі ініціатор ідеї перепоховання провідника ОУН — професор історії Роман Петрів з Івано-Франківська. «Степан Бандера-онук уже відповів на наше звернення. Він підтримує ідею перепоховання його діда. У листі до нього ми зазначили, що до цієї справи ми залучимо лише українську діаспору та безпартійних меценатів», — зазначив Роман Петрів.

За його словами, було кілька пропозицій щодо місця перепоховання: село Старий Угринів, де народився провідник ОУН і де діє історико-меморіальний музей, або Калуш чи Івано-Франківськ, але питання наразі залишається відкритим. Через інтернет пан Петрів надіслав звернення до діаспори в різних країнах, наголосивши, що ініціатори не хочуть залучати до цього жодну політичну партію, лише українську діаспору та меценатів. За приблизними підрахунками, перевезення праху провідника ОУН і нова могила обійдеться приблизно в десять тисяч євро. Саме стільки коштувало перепоховання наприкінці жовтня цього року на Личаківському кладовищі у Львові соратників Бандери — Лева і Дарії Ребетів, які теж спочивали в Мюнхені. У той же час Роман Петрів стверджував, що «скільки коштуватиме все, ще не рахували. Але два рахунки — гривневий і валютний — уже відкрили в одному з українських банків». Вирішено також звернутися до родини провідника ОУН, зокрема його внука Степана Бандери та Дарії Заливахи, доньки рідного брата провідника ОУН Василя Бандери, щоб почути їхню думку з цього приводу. Роман Петрів повідомив, що «комісія з перепоховання праху» на початку грудня проведе круглий стіл для обговорення процедури перенесення праху Степана Бандери з німецького цвинтаря «Вальдфрідгоф».

Першим щодо івано-франківської ініціативи висловився провід ОУН(б) у своїй заяві: «Питання про перепоховання праху провідника ОУН Степана Бандери в Україні час від часу виринає серед повідомлень українських ЗМІ. На це складаються різні причини, найчастіше нездорові амбіції місцевих діячів і силуване намагання видавати бажане за дійсне. Найновішу ініціативу днями було проявлено в Івано-Франківську, там навіть створено «комісію для перепоховання» С. Бандери і розраховують на підтримку всіх українців у світіѕ
Провід ОУН (б) у минулому не раз уже повідомляв про офіційне становище як ОУН, так і родини св. пам. Степана Бандери у цій справі: ніхто не має наміру перевезти в Україну останки Провідника ОУН С. Бандери за теперішніх політичних обставин на нашій Батьківщині. Політичні умови для такого кроку мають бути: насамперед визнання на державному рівні боротьби ОУН і УПА як боротьби за волю і державну самостійність України, а також державне рішення про створення Національного некрополю на Печерських пагорбах Києва. Саме там — а не в селі чи в обласному центрі — мають бути перепоховані видатні політичні й інші діячі України, які спочивають за межами рідної землі або які не мають могили, як гетьман І. Мазепа, командир УПА Р. Шухевич та інші».

Онук провідника ОУН Степан Бандера у неділю заявив: «Позиція родини така: перепоховання повинно сприяти консолідації українського суспільства, а не його розколу. Для цього потрібно проводити відповідні освітянські заходи, але ми бачимо, хто сьогодні відповідає за освіту в начебто незалежній Україні, яка нібито навіть неспроможна написати свою власну історію без допомоги «старшого брата по великій вітчизні»ѕ Від себе ж раджу українцям нині думати більше про Межигір’я, а не про Бандеру, аби їхнє життя «покращилося вже сьогодні». На івано-франківські ініціативи відгукнулися й деякі дослідники національно-визвольного руху. Директор львівського музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» історик Роман Забілий вважає, що ідея перенесення праху Степана Бандери з німецького цвинтаря є невдала: «Могилу Степана Бандери у Мюнхені, власне, і врятувало те, що Західна Німеччина не входила до Радянського Союзу після війни. Важко й припустити, що було б із похованням, якби спочивав він на території під радянським ладом. Спостерігаючи за тенденціями, які розвиваються в українському суспільстві і на 20-му році незалежності, можу сказати: я проти перенесення праху. Гарантії, що нове поховання не буде сплюндроване у «новій країні», яку будує нинішня влада, нема». історик також сумнівається в тому, що ідея облаштувати в Івано-Франківську пантеон національних героїв є слушною: «Пантеон такого роду має бути лише в Києві, бо це центр України. І місце в ньому мали б знайти не лише для тих, хто спочиває за межами нашої держави, як-от Симон Петлюра чи генерал-хорунжий Армії УНР Микола Капустянський, а й інші вже поховані на нашій території визначні діячі. Так є в усіх цивілізованих країнах».

Отож виглядає, що перепоховання провідника ОУН Степана Бандери не на часі. Рідня Степана Бандери, як і раніше, не хоче везти прах свого знаменитого родича в Україну, боячись конфліктів у країні в разі повернення на Батьківщину його останків і осквернення могили. Торік закінчувався термін оренди місця на мюнхенському цвинтарі, але родина заплатила три тисячі євро за могилу Степана Бандери на десять років наперед.