В Івано-Франківську презентували збірку поетеси Марії Лазарович

«Загублене дзеркало». Таку назву носить збірка віршованих творів молодої поетеси Марії Лазарович з села Баня Березів, що на Косівщині, яку вчора було презентовано івано-франківським читачам в приміщенні Івано-Франківської обласної наукової бібліотеки.

Вірші Марії Лазарович сповнені якогось особливого оптимізму і любові до життя. Чисте, щире захоплення навколишнім світом, природою, красою рідного села і оточуючими людьми, ставлення до всього цього як до Божого благословення, що червоною ниткою проходять крізь творчість поетеси, починаєш розуміти по-іншому, коли отримуєш нагоду бачити цю життєрадісну і щиросердну жінку вживу. Адже волею долі з самого дитинства вона… прикута до інвалідного візка. «Література, – зазначає літературний критик Аделя Григорук, – може сприйматись на рівні естетичному, філологічному, емпіричному. Але коли ми читаємо вірші Марії Лазарович, ми бачимо, як ми з нею набираємося досвіду, як вона зачаровує нас своїм словом».

До збірки, яка є в же другою в творчому доробку авторки, увійшли близько 60 віршованих творів. Натхнення для написання віршів пані Марія черпає з усього того, що її оточує: природа, люди, рідна мати, рідне село Баня Березів. «Серед своїх односельців я почуваюся натхненно і щасливо, – захоплено розповідає авторка, – Вони моє найбільше багатство. Серед них я зростала, серед них набиралася любові і краси».

Привітати авторку прийшли колеги і земляки, в тому числі поет Микола Симчич, голова Івано-Франківського відділення Національної спілки письменників України Євген Баран, аматорський хор села Баня Березів Кришталь під керівництвом Миколи Голинського тощо.

В одному із своїх віршів М.Лазарович написала: «Любов проклятою не бува. Проклята людина, яка не вміє ставитись до любові, як до святині» і в цьому виявляється елементарна простота і одночасно унікальність світогляду її творчості. «Марія, – стверджує голова Івано-Франківського відділення Національної спілки письменників України Євген Баран, – світиться якоюсь такою добротою і вона настільки впевнена, що світ добрий, що всі інші розмови порівняно з цим – просто нічого…»