Хіба за таку Україну боровся Степан Бандера?

Лідер ІФМО КУН Євген Щупак образами на адресу жінок і кулаками відстоює свої політичні погляди в боротьбі … з українською літературою.

Помітив, що будь-які вибори вельми негативно впливають на українців. Адже за лаштунками спалаху нових сподівань на краще, підйому національно-патріотичних почуттів і прагнення до змін насправді подекуди криється загальна обізленість, істерія і кричуща нетолерантність до тих, з ким волею долі довелося жити в одному місті, селі, на одній вулиці, в одному під’їзді... Здається, в боротьбі за свої ідеали (?) люди готові знищити, розтоптати, навіть вбити опонента. Іноді люди просто таки скаженіють, коли хтось не поділяє (чи принаймні так їм здається) їх передвиборчі уподобання. І тим більш прикро, коли подібна нетолерантність виходить з уст та вчинків лідерів політизованих структур, що за визначенням є елементом державного механізму і ставлять собі за мету здобуття політичної влади в країні.

Нещодавно в Івано-Франківську трапився прикрий випадок, який змусив вкотре задуматись, а чи тим людям ми довіряємо свою долю і чи потрібна нам ТАКА демократія.

Отже, в понеділок 18 жовтня десь близько 15.00 години з дверей Івано-Франківського культурно-мистецького центру «Є» вийшла дівчина. Працівниця даного центру, вона також має свої політичні переконання, але подібно до багатьох цивілізованих людей воліє тримати їх при собі, відстоювати в цивілізованій дискусії і ні в якому разі не ставити вище інтересів сім’ї, роботи, елементарної людяності. Дівчина вийшла надвір не просто так. За завданням керівництва, вона мала розвісити невеличкі афіші, які анонсували презентацію нової книги досить вже відомого івано-франківського україномовного письменника Романа Черковського. Будучи людиною законослухняною, працівниця КМЦ «Є» не стала чіпляти афіші на стовпах і парканах, як це полюбляють робити активісти окремих наших вельми «патріотично» налаштованих партій, а натомість шукала для цього спеціально встановлені з цією метою рекламні щити та тумби. От тільки і це виявилось досить проблематичним. Адже всі рекламні засоби були згори донизу на всю свою протяжність заклеєні агітаційними плакатами різного роду кандидатів в мери, депутати рад сіх рівнів та їх партій. Тож декому з цих кандидатів довелося потіснитись заради маленької афішки формату А4, тим більше, що їх плакати повторювались на кожному стенді десятки разів, а дівчина, в свою чергу, намагалась наклеїти афішку так, щоб створити мінімальні перепони виборцям на шляху впізнання свого улюбленця. І в принципі все було нічого, поки вона не підійшла до рекламної тумби, рясно заклеєної агітками Конгресу українських націоналістів та їх кандидата на посаду Івано-Франківського міського голови Ярослава Гулика. Не встигла менеджер КМЦ «Є» приклеїти свою маленьку афішку, як перед нею, ніби нізвідки, матеріалізувався лідер Івано-Франківської міської організації КУН Євген Щупак і в грубому тоні прокричав в її бік: «Ти що там вішаєш! Бігом зніми! Зніми, я сказав!» Деякі люди переконані, що чим в більш хамській формі вони поставлять вимогу, тим швидше її буде виконано, не розуміючи однак, що подібна постановка питання у цивілізованих людей викликає лише відразу і принципове небажання такій вимозі підкоритись. Так було і цього разу. В свою чергу, пан Євген почав хамити ще більше, перейшов на нецензурну лайку. Автор цих рядків, який випадково опинився поруч, зробив йому зауваження. Проте у відповідь несамовитий політлідер почав хапати його за руки та погрожувати застосуванням насильства. При цьому нецензурна лайка не припинялась.

Найцікавіше, що це відбувалось на очах «кунівського» кандидата в міські голови Ярослава Гулика, який в конфлікт не втручався, проте і не зробив своєму однопартійцю жодного зауваження. Можливо, дозвіл на нецензурну лайку в центрі міста і хуліганську поведінку входить до його виборчої програми? Але важливо і те, що всі ці події відбувались на очах у сотень пересічних перехожих, на дефіцит яких ніколи не скаржився Вічевий майдан, і які вкупі зі своїми родичами та знайомими становлять значну частину міського електорату. Цікаво, чи голосуватимуть ці люди тепер за Конгрес українських націоналістів і кандидатів на виборчі посади від нього?

Не спорю: дівчина могла помилитись і випадково повісити афішу на тумбу, яка є приватною власністю Конгресу (хоча, як на мене, рекламна приватна тумба в центрі міста, на освітлювальній опорі Міськсвітла, – це нонсенс, адже за обслуговування опор мешканці Івано-Франківська платять із своєї кишені, а не кишені КУНу), але ж відрізнити приватну тумбу від стендів загального користування, так само рясно заклеєному агітками, пересічному громадянинові не можливо. То чи так вже важко було панові Євгенові у ввічливій, цивілізованій формі пояснити слабкій жінці, що тумба є приватною і передбаченою для розміщення політичної агітації лише однієї з партій? Зрештою, нагадаю: хуліганські дії в нашій країні заборонені законом і за їх вчинення Кодексом України «Про адміністративні правопорушення» передбачено відповідальність і санкції аж до адмінарешту.

Але є ще одне питання, яке, на мою думку, варто тут підняти. Лідери КУН будують свої програмні засади на ідеї захисту всього українського: мови, культури, літератури. То чи так вже зашкодила афіша, яка пропагує творчість нашого земляка – людини, що просуває в нашому зросійщеному інформаційному просторі те українське, що в нас ще залишилось і розвивається, ідеям українського націоналізму? Чи активісти Конгресу лише на папері, у численних заявах, здатні відстоювати український інформаційний простір, плюючи при цьому на тих, хто робить в даному напрямку практичні кроки? Хіба за таку Україну боровся Степан Бандера, знамена якого «кунівці» взяли за свої, а ідеями якого рясніють їх агітки? Якщо за таку, то чи потрібна нам така Україна?

Звертаюсь до керівників Конгресу українських націоналістів: зверніть увагу на поведінку Ваших однопартійців, якщо не хочете остаточно втратити довіру громадян! Слава Україні!