В Івано-Франківську відкрилась виставка робіт художника В.Чибара

Чи можна повідати пензлем історію? Напевно, що так, але для цього треба пройти довгий і насичений життєвий шлях: перемагати і обпікатись, любити і ненавидіти, бути відвертим і прикидатись, плакати і сміятись, жити і виживати. Словом, побачити вживу життєві історії, життєві перипетії, проблеми, радощі, які потім якось самі по собі за допомогою пензля і фарб ляжуть на полотно.

Щось подібне пережив художник Володимир Чибар, виставка якого під символічною назвою «Історії, повідані пензлем» відкрилась днями в Культурно-мистецькому центрі «Є», що в Івано-Франківську. Його картини: суміш переживань навколо тих проблем, як глобальних, які зачіпають долі нації та людства, так і звичайних житейських, до яких мимоволі повертаєшся все своє життя: дружба, проблема вибору, життєвий шлях, лідерство, прагнення до розвитку, проблеми історії. Багато робіт художника присвячено долі українського села, власним життєвим переживанням.

«Сюжети беру з голови душі, – розповідає митець «Експресу», – так вам скаже кожен художник, але за себе скажу таке: от наприклад позавчора мене потягнуло на клоунську тему. Іноді ходиш по вулиці і просто думає: ну як же ще що таке зробити, яке не повторює нікого з одного боку, а з іншого мені дуже близьке по духу, по якісь моїй освіти, по досвіду. І я трішки маю відношення до сцени і щось мене потягнуло в бік Арлекіно, клоунади і от зараз буде нова робота в мене теж: маленька дівчинка і великий повітряний змій у вигляді клоуна. Уявіть це скільки фарб: небо, дівчинка, поле і коло неї цей змій розфарбований».

Сам пан Володимир називає себе галицько-волинським художником. В минулому він – актор естради. Покинувши сцену, близько шести років тому вирішив спробувати себе у живописі і випадково навіть для себе зрозумів, що його роботи цінують. Зокрема, успіх і визнання прийшли до В.Чибара з перемогою його робіт на серйозному міжнародному мистецькому конкурсі, який проводила Національна спілка художників у столиці за участю митців Канади, Словачччини, Словенії Польщі, країн СНД. Тоді його картини «Пані історія», «Четверо коней» і «Дівичий вечір» взяли відповідно перше, друге і третє місця.

«Для мене це було одкровення, що дає можливість рости, – коментує художник, – навіть крила виросли. Україна має таланти, просто треба дерзати і терзати себе, розвивати в собі те, що дав Бог».

Дві теми найбільше представлені в творчості В.Чибара: сцена і все, що з нею пов’язано, а також тема шляху. Іноді ці речі переплітаються, як наприклад, в картині подіум чи «Четверо коней». «Якось воно так само собою виходить. – говорить пан Володимир, – Напевно, це пов’язано з тим, що мене самого переслідує все життя переслідує. Я ж все життя у відрядженнях…»