Кім Мельничук - феєричний українець

На одному з нещодавніх заходів в Коломиї перед аудиторією чудово заспівав повстанську пісню молодий чоловік на ім'я Кім Мельничук. Опісля він розповів коротко про себе.

Заінтригувало спершу його ім'я, але родзинкою стало те, що Кім до 14 років не знав української мови. Народився він 1987 року в Івано-Франківську, а потім трирічного мама забрала до Німеччини, куди подалася на заробітки. Коли повернувся на Батьківщину, знав, німецьку, трохи російську та іранську (вони жили серед емігрантів з Азії) мови. Каже, що досі пам'ятає іранську лайку.

У 15 років Кім, який полюбляв історії про подорожі та пригоди, зокрема про Олександра Македонського та Робінзона Крузо, втік з дому. Переночував першу ніч на базарі, а вранці влаштувався на роботу. Три роки він не з'являвся додому. За цей час були подорожі Одеса, Київ, Львів, Калуш. Спершу своїм гучним голосом розважав та безперервними жартами заохочував покупців. А співати він розпочав із романтичних міркувань, адже відомо ще з “бітлівських” часів, що дівчаткам подобаються хлопці з гітарами. Одразу ж почав писати пісні, потрохи вивчені українські слова все ще писав латиницею, потім просив друзів відредагувати, повикидати русизми.

Творчий талант Кім успадкував від тата, та й поштовхом навчитися грі на гітарі стала зустріч із ним після повернення з Німеччини. Батько, розповідає, був кремезним, чорнявим, мав дві вищі освіти, грав на гітарі та скрипці, його шанували, і він був душею компанії. Коли син побачив його після більш ніж десятирічної розлуки, це вже був інший чоловік, він постарів і схуд, випивав і взагалі махнув на себе рукою. Кім пам'ятає першу зустріч по приїзді, тому що батько взяв тоді до рук гітару, і це, впевнений, змінило хлопцеві життя. Він пережив вир таких сильних емоцій слухаючи спів, що досі захлинається, намагаючись висловити пережите словами.

Отож Кім подорожував, писав пісні та виконував їх для друзів і дівчат, яким симпатизував. Мандрівне життя закінчилося, коли зустрів і закохався у коломиянку, яка прив'язала, каже, його до Прикарпаття. Вони одружилися (Кім каже, що припинив писати пісні після цього) і мають двоє дітей, хлопчика й дівчинку. Син успадкував татів голос, хлопчик сам вивчив акапельну пісню гурту “Любе” й під час прогулянок весь час просить заспівати разом із ним.

Мешкає Кім у Печеніжині, працює вантажником у будмаркеті, а ввечері займається столярською роботою. Немає часу на співи, але він вчить охочих грати на гітарі, тому що пам'ятає, як важко було самому навчитися.

Загалом він талановита і відкрита людина, кремезний чоловік, але схожий на юнака, захоплено розповідає і про свої мандри, і про дітей і дружину, приємна людина, яка випромінює позитив.