У Івано-Франківську відбувалося святкування 5-ї річниці телепрограми «Світське життя»

Минулого четверга у ресторані «Франко» відбувалося святкування 5-ї річниці телепрограми «Світське життя». Щоб потрапити на вечірку, франківчанки були зобов'язані прийти у сукнях і капелюшках. Ведуча «Світського життя» Катя Осадча зізналася, що такої кількості гарних капелюшків не бачила ніде, хіба на королівських скачках у британському Аскоті. Там Катю відзначили за найоригінальніший капелюшок - ворону на гілці. Цей витвір стилістів і ще з десяток найкреативніших капелюшків Каті Осадчої (за 5 років їх назбиралося 750) франківчанам продемонстрували під час святкування.

«Ви дивитеся «Світське життя» щонеділі»? - запитує Катя Осадча одного з гостей вечірки. «Так, щонеділі», - упевнено відповідає чоловік. «А що запам'яталося Вам найбільше?» Пауза. Мовчанка. Регіт публіки. Популярна телеведуча, яка стала відомою завдяки своїм незручним запитанням, погодилася відповісти й на кілька питань для «Галицького кореспондента».

- Як відбувається святкування річниці?

Святкування 5 років «Світського життя» почалося з ювілейної гала-вечірки 10 липня у Києві в ботанічному саду. Ми святкували з героями нашої програми. З тими, хто 5 років були ньюз-мейкерами нашої програми, з її зірками. Після цього ми вирушили в тур - серію вечірок, присвячених ювілею «Світського життя». Наша мета була - відсвяткувати з нашими глядачами, познайомитися з ними. Ми ніколи не бачили наших глядачів. Івано-Франківськ - це вже сьоме місто, куди ми приїхали в рамках туру Західною Україною, окрім Львова та Тернополя. Ми знаємо що на Західній Україні нас дуже багато дивляться, тому нам особливо приємно буде зустрітися з нашими глядачами.

- Здається, що «Світське життя» знає все про всіх. Ви самі збираєте інформацію про героїв?

Це командна робота. Є редактори, є шеф-редактор, є редактор з міжнародних стосунків, журналісти. Взагалі-то, нам будь-яка інформація стає до нагоди. У нас в редакції постійний обмін інформацією, ми постійно про щось розмовляємо. Якщо хтось, стиліст чи монтажник, чи навіть водій, щось дізнається, все це обов'язково приноситься в редакцію і обговорюється. Будь-яка новина з будь-яких вуст збирається у спільну базу. Але до кожної події ми, звичайно, готуємося окремо. Ми наперед маємо список гостей, із шеф-редактором пропрацьовуємо питання. Вечірка - це вже вершечок айсбергу. Виконання всього того, що ми напланували.

- У Вас, мабуть, є величезні папки з досьє на всіх політиків та віп-персон...

Ні, папок з досьє немає. Це виглядає зовсім не так. Є в мене в комп'ютері якісь примітки. Але багато чого, та ні, більшість, у мене в голові. Все ж таки за 5 років про більшість героїв, у яких ми беремо інтерв'ю, про їхню сімейну ситуацію і про ситуацію на роботі, і про їхнє життя я знаю більше, ніж їхні рідні. Тому, повірте, все це я тримаю в голові.

- Доводиться багато спілкуватися з героями передачі поза кадром?

Ні, дуже рідко. По-перше в мене не так багато часу спілкуватися з ними ще й поза кадром. З кимось ми підтримуємо дружні стосунки чи стосунки знайомих. Наприклад, з Юрою Горбуновим, ведучим і моїм колегою, з яким ми познайомилися на зйомках програми «Танці з зірками». Але в мене зовсім немає нагоди зустрітися з кимось з героїв десь просто так. Я дуже мало часу знаходжуся у Києві. А коли я у Києві, то максимально прагну приділити увагу синові, звичайно.

- Як виглядає Ваш день, коли Ви у Києві?

Коли я у Києві, я прокидаюся о 8.00 і везу дитину до школи. Між дев'ятою і дванадцятою у мене є час на косметичні процедури, різні зустрічі, можливо, інтерв'ю, фотосесії і таке інше. Після 12-ої я заїжджаю в офіс. Підготовка офісна. Потім я забираю дитину зі школи, відвожу додому і знову їду в офіс. Підготовка до зйомок, до відряджень, офісна робота, примірки. Потім салон краси півтори години. Виїзд на зйомки. Це день у Києві. Але у Києві я не була вже майже три тижні.

- Дитину не берете з собою у закордонні відрядження?

По-перше, це дуже втомлює. По-друге, йому треба ходити до школи. По-третє, я йому все одно не зможу приділити увагу, а ввечері йому доведеться бути з кимось. Це означає везти з собою всіх: бабусю... Це дуже велика відповідальність, і я весь цей час дуже багато працюю. Навіть вдень під час переїздів я працюю. Тобто у відрядженнях я взагалі весь час чимось зайнята.

- Катю, Ви п'ять років займаєтеся однією передачею, не виникає бажання щось змінити?

Ой! У нас настільки різнобічний проект! І політика, і спорт, і театр, і кіно, і мода. У нас є все. Всі сфери журналістики ось так, як охоплює «Світське життя», не охоплює жодна інша програма. Я читаю абсолютно все. Від сторінки спорту у газеті до новин шоу-бізнесу. Мушу цікавитися і політикою, й економікою, бо ми мусимо тримати руку на пульсі. Це програма інформаційно-розважальна. Через людей, з якими ми розмовляємо, ми показуємо ситуацію в Україні і в світі. Не тільки у моді чи в кіно, але й у політиці. Ми буваємо на благодійних вечорах в Україні і за її межами. Ми беремо інтерв'ю не лише в українських політиків, але і в закордонних. Ми висвітлюємо дуже й дуже багато різного, як це може набриднути?

- Політики дуже дбають про свій імідж, а Ви одним запитанням змушуєте їх червоніти, брехати чи виправдовуватись. Вам не погрожують після ефіру?

Не погрожують. Телефонують і просять вилучити з ефіру - так. Але ми ніколи нічого не вилучаємо. Це принципова позиція програми. За п'ять років всі вже знають, що якщо політик, зірка шоу-бізнесу чи будь-яка інша людина дає нам інтерв'ю, вона має бути готова на все, на будь-яке найнезручніше питання.

- Часто відмовляються відповідати?

Буває таке. Таких людей не так багато. Але є різні періоди. Протягом п'яти років чи не всі бували в такій ситуації. Є якийсь період часу у людей, коли вони ображаються і не дають інтерв'ю. Але потім розуміють, що вони просто не можуть не давати інтерв'ю, і знову починають спілкуватися. Це такі хвилеподібні речі.

- А як поводилися під час інтерв'ю героїні з серіалу «Секс і місто»?

Вони всі прекрасні акторки, прекрасні професіонали. Вони достатньо багато і відверто розповідали про своє приватне життя. Тобто це певною мірою моя заслуга, те, як я ставила запитання. Але вони були дуже відверті. Сара-Джесіка Паркер поділилася, як це - вдатися до сурогатного материнства. Синтія Ніксон розповіла про свою гьорл-френд, бо вона є відкритою лесбіянкою. Всі були дуже відверті і готові до спілкування, відповідали на абсолютно усі запитання.

- Те, як Ви ставите запитання, - це якась особиста методика?

Це формат програми. Розроблений продюсерами і шеф-редактором. Те, як я ставлю запитання, - це ще одна з рис нашої програми. Є зовнішній вигляд, є манера подачі інформації, сюжети, форма програми. І є ось такі питання - те, чого не робить ніхто більше. Так питання більше ніхто не ставить.

- Це йде від Вас, ця манера ставити запитання?

Є цілісний образ, тут вже розділити, що від мене, а що не від мене, дуже важко. Ми всі працюємо над проектом і працюємо над кожним питанням. Звичайно, важлива реакція. Ми ж не можемо заздалегідь підготувати реакцію, бо реагувати потрібно швидко. Дуже важливо зреагувати на ту чи іншу відповідь і вихопити з розмови саме той гачечок, який вже людина тобі дала, і потрібно розплутувати його далі. І ось це вже те, чому я вчилася всі ці п'ять років. І мене вчили всі продюсери і шеф-редактори.

- У кожній програмі на Вас нове вбрання і неймовірні капелюшки. Чи буває, що Вам щось не подобається з вибору стилістів?

Не буває. Є редакційна задача. Ось вбрання - я його одягаю як уніформу і йду. Я в минулому модель. Моделі не може щось не подобатись.

Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА