Чому сміттєзвалище біля Рахині приваблює до себе волоцюг?

Чому сміттєзвалище біля Рахині приваблює до себе волоцюг?

Кажуть, два роки тому вони прийшли жити на околиці смітника цілим табором: зі своїми возами, наметами, кіньми і дітьми. Мешканці довколишніх сіл - Рахині та Тростянця - пригадують недавнє сусідство з приблудними циганами як справжню напасть. Із селянських обійсть, кажуть селяни, тоді пропадали порожні баняки, а з огорож зникали навіть найменші дротики.

Цього разу їх приїхало сюди значно менше. Усього десяток осіб ромської національності поселилися поблизу сміттєзвалища міста Долини. Вони змайстрували з підручного матеріалу такі-сякі халабуди і, очевидно, мешкали просто на смітнику. Серед них були жінки і малолітні діти. Вони не дошкуляли селянам ні прикрим злодійством, ні нав'язливою ворожбою, а тільки перебирали сміття: ПЕТ-пляшку окремо, консервні банки окремо, скло, якщо трапиться, - в інший мішок. Але навіть порпаючись у викинутому непотребі, волоцюги привернули до себе увагу правоохоронців.

Брудний промисел

Точніше кажучи, міліціонерів зацікавила діяльність одного калуського підприємця, який, буцімто, підрядив приїжджих ромів сортувати викинуте сміття. За оперативною інформацією, бізнесмен платив від 500 до 1000 гривень на місяць за те, що вони визбирували для нього пластик, скло та бляшанки. Тепер за цим фактом проводиться міліцейська перевірка. А поки міліція перевіряє законність діяльності калуського бізнесмена, на долинському сміттєзвалищі цигани-збирачі продовжують своє заняття.

...Коли репортер "ГК" приїхав на сміттярку, тут саме розвантажився черговий сміттєвоз. До купи звалених відходів неквапливо наблизилися четверо. Троє чоловіків і одна жінка. Дітей видно не було. Фотоапарат у моїх руках насторожив і налякав їх, спершу вони всі відійшли вглиб сміттєзвалища, ховаючись у ближніх чагарях. Але за мить один з них, певно, старший, переклавши зручніше в руці важкий металевий гак, яким щойно розгрібав смердючу купу відходів, підійшов до мене.

Циган назвався Йосипом. Казав, що приїхав з Мукачева, де, нібито, залишилася його сім'я - жінка і діти. Категорично заперечував, що живе на сміттєзвалищі. Казав, нібито він та троє його спільників винаймають хату в селі Рахині. Дітей тут, мовляв, також ніяких немає. Діти, як він говорив, до школи пішли.

"Тєбє мусора гаварілі? - допитувався сміттяр страшенно каліченою мовою. - Мусора хотят, чтоби циган ім платіл! А што ми тут собіраєм? На капєйкі!".

Йосип підбирає з землі своїми чорнющими від в'їденого бруду руками розчавлену пластикову пляшку. Це ж скільки такого дрантя треба назбирати, каже він, щоб щось трохи заробити! Кому здає, як доставляє на заготівельний пункт всю цю вторсировину, Йосип вперто не зізнається. "Туда носім", - махає рукою кудись у ліс, у напрямку села.

Прогулянка околицями сміттєзвалища закінчилася несподівано виявленими халабудами, в яких, нібито, ніхто не живе. Вхід до наметів охороняли маленькі, але гавкучі собаки.

Але від цього тимчасового житла циган Йосип відхрещується. Каже, що то лісоруби, які тут поруч працюють, для себе поставили. Та про всяк випадок запевняє: "Я чєрєз нєдєлю уєду атсюда, начальнік".

Полігону потрібен завод

Керівник долинського муніципального підприємства "Комунгосп", яке обслуговує міське сміттєзвалище, Володимир Винник дивується з того, як цигани спершу цілим табором, а тепер цією невеличкою групою знайшли серед лісу цей полігон побутових відходів. Він розповів, що сміттєзвалище існує з 1993 року, розташоване на місці колись секретної частини ракетних військ. До Долини звідси - півтора десятка кілометрів, до найближчого населеного пункту - шість кілометрів. Поряд зі смітником тільки, як кажуть тутешні, "тюрма" - Долинська виправна установа, колонія-поселення.

"Напевно хтось із тих циганів відбував там покарання, та й дізнався про сміттєзвалище, - міркував пан Винник. - Інакше вони би його так просто не знайшли".

Однак присутність волоцюг на сміттєзвалищі начальника "Комунгоспу" особливо не дратує. "Як на мене, то навіть краще, як вони звідти ту пляшку заберуть і віддадуть на переробку, - казав керівник комунального підприємства. - Бо пластик, захоронений в землі, буде тисячі років розкладатися, це екологічна бомба уповільненої дії. А небезпека для здоров'я від вивезених з полігону відходів може виникнути тільки тоді, коли будуть розкопувати старі пласти, ті, що в глибині, бо там різна зараза може завестися. Але щоб не допустити цього, наш працівник бульдозером нагортає ґрунт і трамбує старі відходи".

За словами Володимира Винника, на підприємстві немає можливості забезпечити цілодобову охорону сміттєзвалища чи бодай обгородити його по периметру. Наразі все ще проходить експертизу проект, за яким полігон твердих побутових відходів мають привести до нових вимог законодавства. Тільки на рівні ідеї перебуває будівництво сміттєпереробного заводу на цій території. Матеріалізувати цю ідею повинні б функціонери на рівні обласної влади, оскільки сміттєзавод міг би обслуговувати аж три райони - Долинський, Калуський та Рожнятівський.

"Територія полігону твердих побутових відходів охоплює 15 гектарів, з яких зараз використовується лише трохи більше трьох, - розповідав Володимир Винник. - Треба сказати, що у нашого сміттєзвалища досить вигідне місце розташування - в чагарях серед лісу, далеко від населених пунктів і разом з тим на зручній відстані від міст, які є основними постачальниками сміття. Військовою дорогою через Болохів звідси - 20 кілометрів до Калуша. Недалеко - Болехів, Долина і Рожнятів. Окрім того, поруч підведені всі необхідні для роботи заводу комунікації (світло, газ, водопостачання) на території виправної установи. З цієї ж колонії при потребі можна було б залучати і дешеву робочу силу на роботи із сортування сміття. У колонії завжди скаржаться, що немає чим зайняти тих, хто відбуває покарання".

Без конкуренції

Поки ж до цивілізованого поводження з відходами ще далеко, в Долині роблять перші кроки у напрямку роздільного збору сміття. Два роки тому в місті з'явилися контейнери для збору пластикової ПЕТ-пляшки та скла. Але навіть їх поставили не на кожному майданчику. Збором відсортованого сміття займається те ж таки муніципальне підприємство "Комунгосп".

Як каже Володимир Винник, сміття звозять на територію підприємства, тутешні працівники його сортують, пластикові пляшки - пускають під прес. А тоді здають вторинну сировину на переробку підприємцям з Івано-Франківська. Щоправда, багато заробити на цьому не вдається. І вивіз сміття, і його сортування для комунального підприємства - не рентабельний бізнес, ця справа в Долині досі потребує дотацій з бюджету.

Мабуть, поки не буде збудовано сміттєзавод, різноманітні волоцюги можуть не боятися конкуренції. Вони завжди будуть мати можливість заробити на сміттєзвалищі легку, хоч і брудну, копійку. Зрештою, як видається, таке заняття у нас все ще толерують.

"Хай краще він тут у смітті порпається, ніж має на базарі в кишеню залізти", - говорять про тих людей, які облюбували сміттярку біля Рахині, місцеві люди.