Зйомки фільму за мотивами бестселера Ліндґрена «Джмелиний мед» незабаром розпочнуться на Верховинщині

Зйомки фільму за мотивами світового бестселера Торґні Ліндґрена «Джмелиний мед» незабаром розпочнуться на Верховинщині. «Для мене ця історія в іншому місці - нежива... Я її тільки в Карпатах бачу і тільки з гуцулами», - розповідає в інтерв'ю «ГК» режисер фільму Вікторія Трофименко.

Український кінематограф ніяк не підніметься з колін після славної ери 60-их. Але надія ні в митців, ні в кіноманів не вмирає. І от найближчим часом у Карпатах, а точніше, у Верховині і навколо розпочнуться зйомки нового фільму «Брати».

Сценарій стрічки написано за романом "Джмелиний мед" відомого шведського письменника Торґні Ліндґрена. Цей роман, перекладений 30 мовами, вважається класикою сучасної літератури.

«Брати» - це психологічна драма про двох немічних старих чоловіків, які всупереч важким недугам і бідам борються за життя. Та виявляється, усі їхні зусилля - лише заради того, аби пережити один одного. І от одного разу до них на хутір приїздить жінка...

Сценарист, продюсер і режисер фільму Вікторія Трофименко залучила до виробництва відомого шведського продюсера Тома Палмена. Знімати фільм буде один з найвідоміших у Європі операторів - українець Сергій Михальчук. Сама Вікторія донедавна знімала короткометражки, які представлялися на фестивалях у Греції, Ісландії, Великобританії, Росії й Україні.
- Вікторіє, чому ти для зйомок вибрала саме Карпати?

Карпати? Якщо чесно, це якось само собою прийшло... розуміння - що Карпати. В мене не було роздумів з приводу того "де". Коли дочитала роман, зрозуміла - "моє", екранізую в Карпатах. Це як ясновидіння. Знаєш - і все тут. Для мене ця історія в іншому місці - нежива... Я її тільки в Карпатах бачу і тільки з гуцулами. Мені один продюсер пропонував перенести зйомки в Росію, ну, щоб кошти дали. Я відмовилася. Це взагалі буде інша історія, і знімати її буду тоді не я. Він погодився, що це буде не те, на тому й розійшлися.


- Ти раніше була в Карпатах, знала, хто такі гуцули? Що тебе вразило в цьому етносі?

Якщо правду, то ні. До того, як вирішила знімати фільм, - ні. Потім почала шукати якихось туристів, слово за слово, а ті, з ким говорила, були в Верховині, так і спливла Верховина. Я зібралась і поїхала туди на три дні. Зупинилась у гуцулів, а вони розповіли, що Верховину раніше називали Жаб'є, і я збагнула, що то доля... Бо в книжці місце, де живе герой оповіді Гадар (у фільмі - Войтко), раніше називалось «висушене жаб'яче болото».
- Це перший твій великий проект. Страху нема?

Ні, нема, в мене немає часу і сили на страх. Просто ніколи й задуматись про страх чи щось подібне.
- Коли початок зйомок?

Як тільки долучимо кошти. Я вже планувала запуститись цим літом, найпізніше - восени. Але якось Бог не дає поки що, може, ще хтось в команду не дійшов, когось ще веде. Проект за цей час тільки набрав сили, як справжнє вино, але головне - не перетримати, щоб вино не перетворилось на оцет. Щойно отримаємо всі гроші, запустимо адміністративний і креативний відділи. Адміністративний буде займатися юридичними й організаційними питаннями, переговорами з агентами акторів і так далі, а креативний - готувати задум до реалізації. Будемо адаптувати діалоги на гуцульський діалект, проводити кастинг, готувати режисерський сценарій з розкадровкою, шукати локації. Збираємося з основним складом біля місяця провести в Карпатах, одночасно затверджувати локації, малювати розкадровку й обговорювати фільм...
- Знаю, ти планувала на головні ролі братів Женю Гудза із «Гоголь Борделло» і Петра Мамонова. Чому саме такий вибір? В Україні нема акторів для твого фільму?

Вони схожі за харизмою на Войтка. Їм не треба грати. Гра навіть заважатиме. Вони - зовні досить жорсткі, а всередині тонкі філософи, складні, глибокі. Таким я бачу Войтка, такими я бачу їх. Наш герой дуже непростий, непередбачуваний. Він - як яблуко, що зірване з дерева, пахне вітром і дощами... І вони справжні. На поверхні я таких людей тут не бачу, але будемо шукати... По регіональних театрах подивимось...
- Ти плануєш зняти так званий фестивальний фільм, про що і в презентації згадується. Чому? Адже арт-хаус - це некомерційна штука... І взагалі, де та межа між мистецтвом і комерцією для тебе?

Це, власне, треба виправити. Фільм - не зовсім арт-хаус, точніше, зовсім не арт-хаус. Це авторський продукт. Просто в англійській мові такого терміну, як авторське кіно, наче немає. Під артхаусну "гребінку" потрапляють і якісь мутні відеороботи з "блукаючим променем" в кадрі протягом 30 хвилин, і фільми Фон Тріера (які в нашому розумінні авторські), і т.д. Тобто якась незрозуміла градація. Тож «Брати» - це більше той самий «неформат». Це буде авторський фільм. Не комерційний, бо - психологічна драма, досить складний матеріал, для людей мислячих... А у нас же прийнято вважати, що більшості забракло розуму, вона не думає, от коли думати не треба, то це ніби й комерція - продамо, мовляв. А тільки якась доля психологізму - "неформат", "прогруз", некомерційно. Але я маю впевненість, що якісне кіно зараз користується попитом, і є на те статистика. Я впевнена, що "Братів" будуть дивитись. Комерційні фільми - це ті, що відбиваються грошима відразу, але це ілюзія. "Тіні забутих предків" досі дивляться, він досі приносить дохід, якісь роялті, я сподіваюсь, комусь. Фільми, що стають класикою, відбивають навіть більше з часом, просто це не так помітно.