Полювання за довідкою

Ігноруючи Закон України Про вищу освіту, університети вигадують власні правила й грубо порушують права випускників.

Нещодавно «ГК» писав про те, що Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника взамін за диплом незаконно вимагає у випускників «липові» довідки про працевлаштування (№25 від 24.06.10.). У такий спосіб чимало вишів позбувається від обов'язку скеровувати випускників на роботу, на якій, за законодавством, студент має відпрацювати три роки. Як згадувалося, проректор з навчальної роботи Прикарпатського університету Володимир Чобанюк категорично заперечив вимагання «липи» і порадив журналісту «ГК» почитати "Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України". Втім, недавно з'явилися чергові докази, що освітнього законодавства не знають саме працівники вишу. Або ж навмисне трактують його, як заманеться.

Перша за 15 років!

Студентка Інституту мистецтв Прикарпатського університету за спеціальністю "театральне мистецтво" Ліана Книгницька єдина зі своїх одногрупників отримала диплом без довідки, яку вимагав університет. Скільки часу й нервів їй це коштувало, переповідати не будемо. Більшість її колег покірно принесли фіктивні папірці й отримали дипломи. Однак випускниці не вдалося знайти роботу самотужки, тому вона вирішила стати на облік у центрі зайнятості. Проте там повідомили, що для реєстрації випускнику-бюджетнику необхідно пред'явити довідку з університету про надання можливості самостійного працевлаштування. За законодавством, якщо ВНЗ не скеровує студентів на роботу, він повинен видати їм цю довідку разом із дипломом. Але працівники університету цю норму законодавства від випускників старанно приховують. Тож останні, щоб якнайшвидше попрощатися з альма-матер та отримати документ про вищу освіту, будь-якими методами й за будь-яку ціну вишукують «липу», якою цілком задовольняються виші.

Директор Івано-Франківського регіонального центру зайнятості Григорій Горбаль пояснює: "Випускники самі собі шкодять, добуваючи "липові" довідки про працевлаштування з підприємств. Після цього у центрі зайнятості можуть зареєструватися одиниці. І це проблема не тільки Прикарпатського університету. Довідок вимагають всі, крім Медичного університету. Це єдиний заклад, який працевлаштовує своїх випускників-бюджетників".

Отже, щоб стати на облік у центрі зайнятості, Ліана звернулася за довідкою, яку, згідно із законодавством, їй мали видати разом з дипломом, у відділ працевлаштування Прикарпатського університету. Саме туди її відправили з Інституту мистецтв. Після цього ще декілька днів довелося мандрувати з одного кабінету в інший. Спершу її переконували, що такої довідки не можуть їй надати, бо це незаконно, погрожували «заслати» на роботу в Миколаївську область... Потім сказали, що довідки видаються тільки пільговикам, посилалися на інтерв'ю міністра освіти і науки Дмитра Табачника й вперто забували про закон.

Зокрема, навідріз відмовилася видати довідку спеціаліст відділу працевлаштування Богдана Костів. Запевняла, що це суперечить законодавству, і намагалася відправити студентку шукати правду до директора Інституту. Після того, як випускниця пояснила, що була там вже двічі, Костів передзвонила у приймальню Інституту мистецтв сама. Поскаржилася секретарці на затяту студентку із «незрозумілими» вимогами й почала допит: «Вона не принесла відношення? А ви від них вимагали, щоби вона принесла? Ага...». (Нагадаємо, проректор Чобанюк напередодні запевняв, що університет жодних довідок від студентів не вимагає. Страшно припустити, що проректор дійшов до відвертої брехні. Може, просто не володіє ситуацією?)

Зрештою, працівниця відділу працевлаштування порадила переказати директору Інституту мистецтв Анатолію Грицану, щоб той порадився із проректором Володимиром Чобанюком, і тільки після його вказівки вона видасть випускниці довідку, бо "не хоче брати на себе відповідальності і видавати довідку без законних підстав".

Такими підставами, за її словами, є інвалідність, вагітність та перебування чоловіка в армії. На запитання, на який закон вона посилається, працівниця лише огризнулася: «Я не збираюся вам пояснювати елементарні речі». Отож, з відділу працевлаштування Ліана знову попрямувала в Інститут мистецтв.

Секретар директора Інституту також виявилася не ознайомленою із законодавчими нормами. «Я ніколи не давала довідку про самостійне працевлаштування. Я 15 років працюю. Можете піти до директора, але я вам точно кажу, що довідку чи картку про працевлаштування вам ніхто не дасть», - сказала вона. Знову ж таки пояснила, що такі довідки видаються тільки інвалідам та вагітним. Мотивувала просто: «Є такий закон». Який саме - згадати не змогла.

Розмова з директором Інституту виявилася продуктивнішою. Правда, він таки порадився з проректором з навчальної роботи. Той спершу спробував «відмазатися»: «В якості кого вони звертаються? В якості випускників? Ми з ними юридичні контакти вже втратили...». Проте, почувши, що довідку вимагає тільки одна студентка, дав вказівку відділу працевлаштувань - видати. На четвертий день походів по кабінетах випускниця таки отримала документ. Правда, секретарка, яка за 15 років нікому таких довідок не давала, обурено пригрозила: "Наступного року я буду розумнішою і нікому без довідки диплом не видам".

Зробили послугу

Судячи з поведінки працівників університету, довідки про самостійне працевлаштування вони видають вкрай рідко. З одного боку, їх можна зрозуміти, адже якщо студенти не будуть приносити довідки, що вони нібито працевлаштовані, Міносвіти і науки може зменшити обсяги державного замовлення, від якого залежить фінансування закладу з державного бюджету. З іншого боку, ВНЗ грубо порушують права студентів.

Історія Ліани повинна стати уроком для всіх студентів-бюджетників. Для того, щоб відстояти своє право, слід уважно перечитати законодавство. Зокрема, як радив Чобанюк, вивчити "Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників". Бодай для того, щоб пояснити його суть тому ж Чобанюку.

Згідно з Положенням, випускники-бюджетники, що б там не говорили в деканатах, не зобов'язані приносити жодних довідок з підприємств. Натомість, відділ зв'язку з виробництвом (у Прикарпатському університеті - відділ працевлаштування) зобов'язаний інформувати випускників на підставі договірних замовлень про можливість працевлаштування.

У разі, коли навчальний заклад не вирішив проблеми працевлаштування випускника або студент-випускник виявив бажання працевлаштуватися самостійно, йому обов'язково разом із дипломом видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування. Як бачимо, керівництво Прикарпатського університету вигадало свої закони, за якими таку довідку можуть відвоювати лише особливо затяті і принципові випускники.

До речі, вручення випускникові диплома про закінчення навчального закладу, а разом з ним посвідчення про направлення на роботу чи довідки про надання можливості самостійного працевлаштування здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення ним навчального закладу. За несвоєчасне вручення цих документів керівники вишів несуть персональну відповідальність (!).

Більше того, Положення зобов'язує вищі навчальні заклади не пізніше, ніж за рік до закінчення університету, подавати до державних служб зайнятості відомості про студентів, яких не вдається працевлаштувати. Але, за словами Григорія Горбаля, практики такої співпраці між прикарпатськими вишами та центром зайнятості нема. "До нас звертаються студенти після закінчення університетів, які не отримали скерування на роботу. Вони повинні пред'явити довідку про надання можливості самостійного працевлаштування. Але дані про них самих повинні бути представлені у цій довідці. Щоб університети подавали якісь відомості - такої практики нема", - констатує директор регіонального центру зайнятості. Випускникам ВНЗ центр зайнятості протягом 180 календарних днів виплачує допомогу у мінімальному розмірі - 480 грн. з 1 вересня, 490 - з 1 жовтня та 500 - з 1 грудня.

На запитання, чому ж так важко в Прикарпатському університеті отримати необхідну довідку, яка дасть випускнику право на гарантовану законом допомогу, проектор з навчальної роботи Володимир Чобанюк вкотре не посоромився вдати дурника. За його словами, журналіст «ГК» щось плутає - ніяких довідок університет не вимагає, а видає без проблем. І невдоволено перепитав: "А чому студентка до вас прийшла, ви що, довідки видаєте?" Панові Чобанюку відповідаємо: студентка саме тому й прийшла, щоб розповісти про нахабне ігнорування її законних прав керівництвом університету, а заодно й застерегти інших випускників від спроб різних чобанюків їх обдурити.

До речі, попри те, що заяву про видачу довідки Ліана Книгницька написала 1 вересня (відповідно, того числа й зареєстрували), довідку випускниці підписали 1 липня. А це вже, як мінімум, адміністративне правопорушення. Проте, на думку Чобанюка, вони ще їй послугу зробили: "У положенні вказано: за вимогою студента ці довідки ми видаємо до 1 липня, коли він є випускником. А не тоді, коли він завершив навчання, є юридичною особою і втратив зв'язки з університетом". Хоча, знову ж таки, положення, на яке постійно посилається Чобанюк, зобов'язує відділ працевлаштування протягом року підтримувати зв'язки з випускниками та брати участь в організації роботи щодо вивчення їх трудової діяльності. Втім, ловити клерків від освіти на пересмикуваннях і дрібній брехні - справа нескінченна й невдячна. Як довів приклад Ліани, єдиний спосіб захистити власні права - самому їх знати не гірше від тих, хто мав би захищати їх за посадою.