І.Олійник: Вірю, що прийдемо до європейської системи самоврядування

Як уже повідомляла газета, в понеділок відбулася свого роду ювілейна, 40-ва сесія Івано-Франківської обласної ради, на якій було прийнято низку важливих соціально-економічних рішень та політичних звернень. Своїми міркуваннями про їхню суспільну значущість ділиться з читачами «Галичини» голова обласної ради Ігор ОЛІЙНИК.

—  Ігоре Мирославовичу, вже вдруге сесія обласної ради прийняла звернення до керівників держави й уряду стосовно дій і висловів міністра освіти і науки Дмитра Табачника...

 — Переконаний, що депутати прийняли звернення, яке відповідає дійсності. Не має права будь-який профільний міністр трактувати на свій лад закони України, приміром, щодо геноциду проти українського народу. Думаю, що Д. Табачник перевищує свої службові повноваження та ігнорує  чинне законодавство. Безумовно, держслужбовець, як і будь-який громадянин, може по-різному сприймати закони, що діють в Україні, але саме він згідно з займаною посадою зобов’язаний  виконувати їх насамперед.

В цьому зверненні ми заявили також і про недопустимість русифікації вищої школи. Бо попри шанування представників усіх націй і народностей, що живуть в Україні, прикарпатські депутати переконані, що ті мусять розуміти: на території Української держави має утверджуватися українська мова. Поступово до цього повинні звикати також і викладачі, і студенти. Щоб у нас було, скажімо, як у Франції, де ніхто ні в середній школі, ні у ВНЗ не викладає предмети арабською, наприклад, хоча в тамтешніх університетах  навчається чимало вихідців із Близького Сходу.

А про те, що міністр, навіть освіти, не може одноосібно і на своє вподобання вирішувати, що було в українській історії, а чого не було, які постаті й події можна включати до підручників, а які ні, взагалі годі говорити.

Над такими серйозними речами повинна працювати рада з компетентних і неупереджених учених, які всю фаховість спрямовуватимуть на створення таких підручників, які б не тільки давали знання, а й виховували дітей у  національному дусі, вчили толерантності й поваги до інших народів.

— Словом, депутати обласної ради дали зрозуміти, що вирішення «проблеми Табачника» перебуває в них на контролі?

— Ми просто вимушені наголосити на тому, що вислови і дії міністра, як і очевидне поблажливе ставлення до цього з боку керівників держави та уряду, провокують дестабілізацію в Україні. Тим часом у справі державного поступу не треба шукати собі ворогів. Маємо не воювати, а творити. Нам потрібен по-європейськи сталий розвиток, бо лише завдяки йому влада може рухатися в бік поліпшення життя людей.  

— Саме необхідністю підвищення рівня життя в Україні і продиктоване звернення обласної ради з приводу підвищення цін на природний газ?

— Ще раніше ми прийняли звернення до Верховної Ради з вимогою не ратифіковувати угоду про продовження дислокації Чорноморського флоту Росії в Севастополі до 2042 року. Це пов’язане з тим, що не можна просто так узаконювати «харківські домовленості» Януковича й Медведєва. Адже в них ішлося, що за таку тривалу присутність ЧФ у Криму буде нижча вартість російського газу для населення України. Натомість що з того вийшло? До того ж у ситуації, коли ми виходимо з кризи, коли люди справді бідні, навіть незначне підвищення ціни на газ тягне за собою подорожчання життя взагалі, а тому є вельми болісним.

Наступне. Чи такий уже високий рівень життя в Україні, що уряд погодився на підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років? Власне, українки й так працюють до 60. Але, маючи, окрім заробітку ще й пенсію, вони не лише самі живуть краще, а й допомагають дітям та внукам. Тож ми сказали своє слово і з цього приводу.

Висловилися і щодо нового Податкового кодексу. Важко сказати, чи саме такі кроки потрібно робити для захисту української економіки? Бо якщо захищатимемо економіку лише олігархів, то нікуди не прийдемо. Нам потрібно підтримати малий та середній бізнес. Інших варіантів утримання державності немає, окрім як сприяння самоутвердженню того прошарку громадян, які можуть і самі працювати, й для інших створювати нові робочі місця.

— Чого депутатський корпус досяг уточненням обласного бюджету?

— Ми постаралися захистити насамперед людей, які працюють у бюджетній сфері. Тож частину коштів з перевиконання обласного бюджету, а саме 2 мільйони 446 тисяч  гривень — перерозподілили на зарплату вчителям та лікарям, ще  п’ять мільйонів — виділили на придбання вкрай необхідного обладнання для лікувальних закладів. Перевиконання обласного бюджету, як бачите, має неабияку соціальну значущість. Цим же коштом хочемо завершити будівництво нової школи в Перегінську на Рожнятівщині і реконструкцію обласної філармонії. Економіка держави лише тоді зможе стабільно функціонувати, коли в нас не буде довгобудів, які зводять п’ять — десять років. Адже чим довше триває будівництво, тим дорожче воно обходиться. У всіх країнах намагаються розпочати й завершити ту чи іншу споруду за рік-півтора, щоб був економічний ефект від вкладених коштів.

— Як оцінюєте схвалення угоди між обласною радою й Кабміном щодо регіонального розвитку Івано-Франківщини?

— Підготовкою угоди  облдержадміністрація та обласна рада займалися давно. Спільно розробили і затвердили на сесії план соціально-економічного розвитку області на 2006—2011 рр. Якісь його накреслення частково профінансовано, частково — ні, через повені, фінансову кризу та інші форс-мажорні обставини. Водночас обласна влада продовжувала  напрацьовувати певні проблемні питання, які слід було подати на розгляд центральних органів влади. Ось так протягом останніх двох років спільними зусиллями і вийшли на підписання такої угоди. Гадаю, акценти в ній розставлено правильно.

Її «вартість» сягає 1,071 млрд. грн. Але головне, що в ній передбачено співфінансування тих чи інших напрямів: визначено, скільки й на що буде виділено з державної скарбниці, скільки з обласного бюджету, а на скільки належить «розщедритися» громаді міста чи села. Наразі наша мета в тому, щоб Кабмін схвалив угоду ще до формування Держбюджету-2011. Тоді в головному фінансовому документі країни на наступний рік уже міститимуться цифри, що стосуються потреб Прикарпаття.

— Наскільки важливим для жителів краю є прийняття програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб?

— Як на мене, лихо сучасної системи охорони здоров’я в тому, що її орієнтовано на надання допомоги людям, які вже захворіли. Звичайно, для цього й покликана медицина — рятувати недужих. Але найосновніше завдання цієї служби закладено вже в самій назві «охорона здоров’я», а саме —  профілактика захворювань. Недарма кажуть: легше запобігтиѕ Але що ми робимо для цього? Практично нічого. Тим часом нам усім не завадило б подбати про підвищення імунітету. А надто  нашим школярам, особливо тим, чиї батьки перебувають на заробітках за кордоном. Тому саме на запобігання, профілактику, виявлення та зменшення захворюваності на інфекційні хвороби, підуть 14 мільйонів 200 тисяч, передбачені цією програмою на п’ять років.

Не менш важливою є й програма з локалізації цукрового діабету в області. Ми не маємо нині реальної картини цього захворювання. А потрібно, як я вже говорив на колегії, щоби в кожної дитини взяли аналіз крові. Слід захистити дітей від цієї недуги ще тоді, коли хвороба, можливо, лише в зародку. Саме на це вирішила виділити кошти обласна рада, оскільки держава дає гроші лише на лікування цукрового діабету. Тоді як важливіше запобігти його розвиткові в людей молодого віку. Ми також мусили знайти фінансові ресурси для закупівлі для таких хворих шприців, тестів та інших допоміжних засобів, на придбання яких держава коштів уже не виділяє. Це знову ж таки потрібно не багатим людям,  ця програма — для бідних людей, які не спроможні оплатити своє лікування.

— Резонанс у ЗМІ викликало й рішення сесії про скорочення кількості депутатів місцевих рад.

— Але в тому немає нічого особливого. Ми зменшили чисельність депутатського корпусу згідно з чинним законодавством про вибори. А з часом мусимо дійти до того, що депутати отримуватимуть зарплату за свою роботу. Так, як це є на Заході. Але маємо перейти на законодавство нового типу. Власне, вже зроблено крок уперед в удосконаленні виборчого законодавства: створено виборчі округи, і люди, котрі проживають на тій чи іншій території, матимуть свого депутата. Вірю, що й ми прийдемо до тієї системи самоврядування, яка є в Європі. Так само перейдемо від виборів, внаслідок яких до Верховної Ради приходять лише олігархи, до такого волевиявлення, в результаті якого в парламенті працюватимуть люди, здатні вести законотворчу діяльність.
А наразі маємо пострадянську систему влади. Система влади зразка Конституції 1996 року була оптимальнішою, ніж та, що є нині. Я про це ще задовго до нашої розмови говорив президентам і навіть написав на цю тему статтю, яку надрукував 2008-го науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень України.

— Насамкінець, Ігоре Мирославовичу, мабуть, варто згадати прийняту на сесії програму молодіжного житлового будівництва.

— Коли ми вникли в суть проблем, що існують в молодіжному житлобудуванні, то побачили певні недоліки у чинній його схемі. Тож ми захотіли винести їх на розгляд ширшого кола людей. Маємо ж захистити молоді сім’ї і в плані фінансування спорудження житла, і в прозорості самого процесу кредитування, щоби налагодити цивілізовані правила гри і зменшити корупційні прояви та впливи. У програмі передбачено певні пільги, якими можна й потрібно скористатися. Молоді прикарпатці мають вникнути в той документ і активніше брати участь у програмі молодіжного житлового будівництва.

— А як оцінюєте роботу цієї сесії взагалі?

— Нормальна робоча сесія. Правда, траплялися під час її перебігу й деякі невиважені речі, викликані, очевидно, стартом чергового виборчого процесу в Україні. Були певні зауваження і щодо морально-етичних огріхів, які демонструє депутатський корпус. Тож актуальною й далі зостається аксіома, що до сесійної зали депутати мають приносити якомога більше фаховості й прозорості в намірах, діях, висловлюваннях. Хоча, якщо стосовно прозорості, то її останніми роками в сесійній залі значно побільшало, на мій погляд.