Український феномен – бідність серед працюючих осіб із вищою освітою

Кожна третя родина в Україні може вважатися бідною – такими є результати дослідження Інституту демографії Національної академії наук України.

Звісно, критерії української бідності є дещо іншими, аніж у африканських чи азійських країнах, кажуть дослідники. Вони вказують на суто український феномен – бідність серед працюючих осіб із вищою освітою.

Одна із трьох українських родин не може забезпечити середні стандарти рівня життя – каже Людмила Черенько, керівник дослідження рівня життя в Україні, проведеного Інститутом демографії НАН. Саме неможливістю задовольнити базові середні потреби українські науковці вимірюють бідність.

За словами пані Черенько, в Україні небагато сімей потерпають від нестачі найнеобхіднішого – їжі, а от із іншими базовими потребами – у житлі, медичному обслуговуванні та освіті – існують проблеми.

“Щодо харчів, то це, переважно, не є проблемним питанням – ми не в Африці. Частка родин, які не можуть хоча б раз на тиждень купувати м’ясо, рибу чи свіжі овочі-фрукти, не перевищує 10%. Але, коли ми говоримо про житлову проблему, то тут родини розподіляються на кілька груп. Домогосподарства із дітьми дуже потерпають від малої житлової площі. Що ж до сільського населення, то воно потерпає від відсутності зручностей у житлі. Пенсіонерські домогосподарства дуже добре забезпечені житлом. Але якщо ми переходимо до питань медицини, то тут уже пенсіонери частіше скаржаться на те, що вони не можуть дозволити собі ліки чи вчасне і якісне медичне обслуговування. І, звісно, сім’ї із дітьми турбує проблема якісної середньої та доступність будь-якої вищої і професійної освіти.”

Крім того, за словами Людмили Черенько, бідність по-українськи має і свій феномен – якщо у світі малі доходи мають, переважно, люди без роботи чи із низькою кваліфікацією, то в Україні навіть вища освіта і стабільна робота не гарантують того рівня доходів, який дозволив би достойно утримувати родину, особливо якщо у ній є діти.

Низький рівень оплати кваліфікованої праці призводить до масової трудової міграції, яка, разом із високим рівнем смертності та низьким рівнем народжуваності, призвела до того, що за роки незалежності населення України скоротилося із 52 до 46 мільйонів – каже експерт Інституту демографії.

“До чого призводять низькі стандарти оплати праці? Ми бачимо трудову міграцію – масштабну і нелегальну, особливо у західних та східних регіонах. Люди, які у своїй країні не можуть заробити не на розкіш, а на нормальне існування, звичайно, шукають способи працювати за кордоном. Ми багато говоримо про виплати при народженні, але ж після того, як дитині виповнилося 3 роки, її теж треба якось утримувати, і не просто утримувати – а навчати. Далі треба вирішувати проблему розширення житлової площі при розширенні сім’ї. Навіть до фінансової кризи, коли все було нормально із житловими кредитами, ми робили підрахунки, які показали, що середній українській родині, аби придбати житло в кредит, треба впродовж 50 років віддавати всі гроші, не залишаючи нічого навіть на хліб та воду”, - каже вона.

За даними Державного комітету статистики, нині найпоширеніша в Україні зарплата складає від 2 до 2,5 тисяч гривень.

З іншого боку, за даними міжнародних фінансових організацій, грошові перекази українських заробітчан своїм родичам із країн ЄС та Росії у 2009 році склали 4,7 мільярдів доларів, тобто 5% від ВВП країни, при тому, що середня сума переказу складає від 100 до 300 доларів на місяць.