Коломия на Івано-Франківщині — найбезпечніше місто Західної України

Коломия на Івано-Франківщині — найбезпечніше місто Західної України. За даними Держкомстату, торік тут було скоєно найменше злочинів.

У Коломиї живуть 70 тис. людей. Центр міста забудований старими австрійськими кам’яницями, вузькі вулиці бруковані. Юрби туристів щодня товпляться біля гуманітарної гімназії, драматичного театру, національного музею Гуцульщини та Покуття і музею ”Писанка” у формі яйця.

— Торік за перший квартал Коломия мала 17 злочинів на 10 тисяч людей. Цього року вже є 24. Але й це не багато, просто за новим законом мусимо рахувати навіть крадіжку мобільного телефону, — каже 41-річний Василь Гультайчук із обласного управління міліції.

Удень Коломию патрулюють чотири міліцейські наряди, ввечері виходять ще три.

— Спокій у місті буде, коли на вулицях люди бачитимуть правоохоронців. У нас добровольці виходять патрулювати. Ну, і дільничні мають працювати на совість. Кожен коломиянин має знати свого участкового в лице, — розповідає Володимир Жупник, 36 років, виконувач обов’язків начальника міської міліції. -У мене заведені картки на раніше судимих, сімейних дебоширів. Інспектор раз на місяць навідується до них. Бо сьогодні він жінку побив, а потім так може відлупцювати, що вб’є. Якщо це лишати, то контролю не буде.

У п’ятницю зі старшим дільничним 35-річним Іваном Грицюком ідемо на обідній обхід території. З відділку прямуємо до міської ратуші. Дільничний по дорозі заглядає у кафе і бари. Там відвідувачів небагато, обідають. Підходимо до скверу, де збираються п’яниці.

— Цю частину міста у народі називають П’яний кут. Тут кожного бомжа, алкоголіка чи наркомана в обличчя знаю, — говорить Грицюк. — А во вже в обід п’яний іде, — показує через дорогу на чоловіка пенсійного віку. — Здоров, Михайле! — вітається.

— Шеф, я ж нічого не зробив, — бурмоче той.

У затінку на лаві сидить місцевий із синіми від татуювань руками. Біля нього п’є пиво жінка.

— Ще одні мої клієнти, колишні засуджені, — Грицюк підходить до них. Погрожує оштрафувати коломиянку за те, що п’є пиво в громадському місці. Та викидає пляшку в смітник, перепрошує.

Патрульний щось записує до блокнота і йде далі.

— У нас на вулицях безпечно, батьки не бояться дітей самих у школу відправляти. Можна в першій годині ночі містом пройтися, — розказує. — Комендантської години нема. А для чого? Підлітки не дебоширять по ночах, бійки рідко трапляються. А вбивств чи зґвалтувань уже й не пам’ятаю. Проблеми були в кінці 1990-х, коли рекет процвітав. Тепер ці рекетири — підприємці, повідкривали магазини.

2005-го в Коломиї вбили останнього кримінального авторитета на прізвисько Карік. Він був причетний до контролю кількох міських ринків в області. Його зрешетили з автомата в під’їзді власного будинку. Вбивцю не знайшли.

На площі біля музею ”Писанка” на просп. Чорновола у ряд стоять велосипеди без замків.

— Я знаю, що мій ровер ніхто не вкраде, не раз лишав, — Віталій Казьопа, 46 років, іде до продуктового магазину. — А якби шо сталося — маю телефон нашого дільничного. Подзвонив — і швидко найдут. От біля мого будинку ввечері алкоголіки спорили, чи подорожчає горілка, як ціни на газ піднімуть. Потім бутилки на голові стали бити. Я визвав дільничного — утихомирив.